Рішення № 75114624, 21.06.2018, Олександрівський районний суд Донецької області

Справа № 240/110/18 р.

Номер провадження № 2/240/90/18 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 рокуОлександрівський районний суд Донецької області у складі :

головуючого - судді Щербак Ю.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Рєзнік Г.О.,

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідачів – ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Олександрівської селищної ради та ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування та скасування рішення Олександрівської селищної ради,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до Олександрівської селищної ради , третя особа – ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування., зазначивши , що 13 жовтня 2006 року померла баба позивача – ОСОБА_5. Після її смерті залишилось спадкове майно - земельна ділянка, площею 4,9305 га, кадастровий номер: 1420355100:01:000:0387,для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Спадкоємцями померлої були її син – ОСОБА_6 ( батько позивача, який спадщину не прийняв та помер 28 вересня 2014 року.

Позивач, будучи спадкоємцем п’ятої черги, на день смерті спадкодавця був неповнолітнім, тому спадщину прийняв відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України .

В серпні 2016 року позивач дізнався, що рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 25 липня 2014 року право власності на вказану земельну ділянку визнано за територіальною громадою Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області.

За скаргою позивача, ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 5 жовтня 2016 року вищезгадане рішення було скасовано, однак, напередодні, рішенням Олександрівської селищної ради «Про виділення та передачу земельної частки ( паю) з комунальної власності у приватну власність» № 7/9-166 від 4жовтня 2016 року земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_4.

Позивач посилається, що на ім’я ОСОБА_5 був виготовлений державний акт серії ЯА № 723209, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 17 березня 2006 року за № 01061650689, але не виданий.

Отже, спадкодавцю вказана земельна ділянка належала на праві власності, а тому Олександрівська селищна рада не мала повноважень щодо розпорядження нею.

На підставі викладеного, позивач просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, площею 4,9305 га, кадастровий номер 1420355100:01:000:0387, яка за життя належала ОСОБА_5 , та визнати незаконним і скасувати рішення Олександрівської селищної ради від 4 жовтня 2016 року про передачу земельної ділянки з комунальної власності у приватну власність».

Під час підготовчого судового засідання позивач звернувся із клопотанням про залучення в якості співвідповідача третю особу - ОСОБА_4( а.с. 119,120).

Ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 23 квітня 2018 року ОСОБА_4 залучено до участі у справі в якості співвідповідача .

В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали вимоги позовної заяви повністю.

Позивач заявив, що є спадкоємцем власника земельної ділянки, кадастровий номер 1420355100:01:000:0387, яка за життя належала його бабці - ОСОБА_5. Він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але отримав відмову у зв’язку з пропуском строку прийняття спадщини. Крім того, відсутній державний акт на право власності спадкодавця на цю ділянку у зв’язку із тим, що остання за життя його не отримала . Позивач посилається, що на час відкриття спадщини був неповнолітнім, інших спадкоємців немає, тому вважає, що він прийняв спадщину і просить визнати за ним право власності на земельну ділянку за вказаним кадастровим номером. Іншу частину спадкового майна він має намір оформити пізніше.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та заявив , що хоча ОСОБА_5 не отримала державний акт на землю, за життя спадкодавця на загальних зборах пайщиків КСП «Україна», було визначено місце розташування належної спадкодавцю земельної ділянки, присвоєно кадастровий номер та виготовлено державний акт. Отже, їй мала бути виділена саме ця, визначена за кадастровим номером земельна ділянка. З огляду на те, що спадкодавець померла, не отримавши державного акту на землю, це право успадкував її спадкоємець.

Заявляючи вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Олександрівської селищної ради, позивач посилався, що спірна земельна ділянка є спадковим майном . У власність громади земельна ділянка може перейти лише у разі визнання спадщини відумерлою. З огляду на те, що рішення Олександрівського районного суду Донецької області про визнання спадщини відумерлою скасовано, селищна рада не може бути власником спірної земельної ділянки та повинна повернути позивачеві безпідставно набуте майно, а також внести запис про скасування державної реєстрації набутого права .

Відтак, Олександрівська селищна рада безпідставно розпорядилась набутою земельною ділянкою, передавши її ОСОБА_4 , з огляду на те, що відповідне рішення суду про визнання спадщини відумерлою з передачею у комунальну власність втратило чинність.

Представник співвідповідачів – ОСОБА_2 позов не визнав повністю ,заявивши, що після смерті ОСОБА_5, спадкоємцем якої є позивач, який на час відкриття спадщини був неповнолітнім, відкрилась спадщина у виді права на земельну частку ( пай), розміром 6,1 умовних гектар, відповідно до сертифікату на право на земельну частку ( пай) серії ДН № 0191725. Саме це право на земельну частку ( пай) було визнано відумерлою спадщиною та передано у комунальну власність Олександрівської селищної ради за рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 25 липня 2014 року.

З огляду на те, що спадкодавець за життя не отримала державний акт, немає підстав стверджувати, що вона була власником земельної ділянки за зазначеним кадастровим номером. А відтак ,вимоги позивача про визнання за ним права власності на земельну ділянку є безпідставними.

Представник співвідповідачів визнав, що дійсно земельна ділянка під кадастровим номером 1420355100:01:000:0387 була передана у власність на підставі оспорюваного рішення. Прийняте селищною радою рішення про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки не порушує прав позивача. Останній не позбавлений права отримати свідоцтво про право на спадщину у виді майнового паю на земельну частку ( пай) та в подальшому отримати земельну ділянку у власність із наявних земель запасу. Відтак, немає підстав для скасування рішення селищної ради.

Відповідач ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з’явився, заяв не надавав.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши письмові докази, встановив таке.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії I-НО № 808680, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Олександрівського районного управління юстиції у Донецькій області 7 жовтня 2014 року, ОСОБА_5 померла 13 жовтня 2006 року , про що складено запис № 95 від 13 жовтня 2006 року.

а.с 13

Син ОСОБА_5 - ОСОБА_6, ( що підтверджено витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян, а.с. 14) помер 28 вересня 2014 року. Актовий запис про смерть № 50 від 1 жовтня 2014 року . Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Олександрівського районного управління юстиції у Донецькій області видано свідоцтво про смерть серії I-НО № 808664 ( а.с. 12).

Із наданої державним нотаріусом Олександрівської державної нотаріальної контори спадкової справи вбачається, що позивач 10 червня 2016 року звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька – ОСОБА_6 Позивач вважав, що після смерті батька відкрилась спадщина у виді права на земельну частку ( пай), розміром 6,1 умовних кадастрових гектарів, посвідчене сертифікатом серії ДН № 0191724, виданого 31 липня 1996 року ( а.с 140).

На підтвердження спадкових прав позивач надав свідоцтво про народження , видане 6 жовтня 1993 року відділом РАГСу Олександрівського району Донецької області , за яким ОСОБА_6 є батьком позивача – ОСОБА_3.

Також позивачем надано нотаріусу два сертифікати на право на земельну частку ( пай) в КСП Україна» Олександрівського району, розміром по 6,1 умовних гектарів:

-серії ДН № 0191724 , видане на ім’я ОСОБА_7 та

-серії ДН № 0191725 , видане на ім’я ОСОБА_5 ( а.с. 147,148).

Постановою державного нотаріуса Олександрівської державної нотаріальної контори від 10 червня 2016 року позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з посиланням на те, що ОСОБА_7 ( дід позивача) помер 12 серпня 2005 року (свідоцтво про смерть серії I-НО № 808668, актовий запис відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Олександрівського районного управління юстиції у Донецькій області № 62 від 15 серпня 2005 року а.с. 142), після його смерті спадщину прийняла його дружина – ОСОБА_5 ( баба позивача), яка спадщину чоловіка прийняла, але не оформила своїх спадкових прав та померла 13 жовтня 2006 року.

Спадкоємець померлої першої черги – син ОСОБА_6 ( батько позивача) помер 28 вересня 2014 року, не прийнявши спадщину після смерті матері, бо не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та зі спадкодавцем спільно не проживав( а.с. 150,151, 139).

Відповідно до витягу із спадкового реєстру від 18 квітня 2018 року, наданого державним нотаріусом на запит суду, спадкова справа після смерті ОСОБА_5, померлої 13 жовтня 2006 року не відкривалась ( а.с. 110).

Отже, встановлено, що після смерті ОСОБА_5 спадщина не прийнята, а позивач є онуком та спадкоємцем померлої п’ятої черги спадкування, відповідно до ч.1 ст. 1265 ЦК України, за якою у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

Постановою державного нотаріуса Олександрівської державної нотаріальної контори від 21 травня 2018 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 у зв’язку із тим, що він пропустив шестимісячний строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та не проживав спільно із спадкодавцем ( а.с. 195.)

Однак, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 1268 ЦК України, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини .

Позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на час смерті баби був неповнолітнім, не відмовлявся від спадщини в порядку, визначеному ч.3 ст. 1273 ЦК України , тому він є спадкоємцем ОСОБА_5.

Визначаючи спір щодо земельної ділянки за кадастровим номером 1420355100:01:000:0387, як складової спадщини ОСОБА_5К , суд виходить з такого.

За змістом ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до посвідченого нотаріусом сертифікату на право на земельну частку (пай), серії ДН № 0191725, виданого 31 липня 1996 року головою Олександрівської районної державної адміністрації на підставі розпорядження від 23 липня 1996 року № 350р, ОСОБА_5 належало право на земельну частку (пай) у землі КСП «Україна» Олександрівського району Донецької області, розміром 6,1 умовних кадастрових гектарів (а.с.148).

Позивач та його представник посилаються, що на ім’я ОСОБА_5 був виготовлений державний акт, що зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю , а також визначений кадастровий номер земельної ділянки, що свідчить про наявне право у спадкодавця та його спадкоємця на отримання саме цієї земельної ділянки.

Суд перевірив вказані доводи, встановивши, що дійсно , відповідно до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі відділу в Олександрівському районі Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області, том № 13 розділу № 1 під п.н. 915 міститься запис про реєстрацію на ім’я ОСОБА_5 державного акту серії ЯА № 723209 на право власності на земельну ділянку, площею 4,93 га , за кадастровим номером 1420355100010000387. Однак, позивач та його представник не звернули увагу та не дали оцінку зробленому запису про відміну цієї реєстрації (а.с. 113-115).

Наслідки скасування реєстрації зазначені у листі в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області від 9 червня 2017 року за № 29-5-0.61-4690/2-17 підтверджено, що ОСОБА_5 не отримала державний акт на право власності на землю серії ЯА № 723209 ( а.с 22).

В.о. директора Донецької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» листом від 19 квітня 2018 року за № 1/65 підтвердив, що запис № 915 внесений до Книги реєстрації державних актів помилково. Вказаний запис викреслено відповідно до п. 10 Порядку ведення державного реєстру земель, затвердженому наказом Держкомзему України від 2 липня 2003 року № 174 з огляду на відсутність дати видачі та підпису власника земельної ділянки, або його уповноваженої особи( а.с. 106-108).

Опитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8- державний кадастровий реєстратор відділу в Олександрівському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області , надав для огляду Книгу реєстрації державних актів на право власності на землю , повідомивши про відсутність підстав для висновку про наявність реєстрації за ОСОБА_5 права власності на вказану земельну ділянку.

Отже, позивач та його представник , стверджуючи, що ОСОБА_5 набула право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1420355100010000387 з огляду на наявний запис № 915 книги реєстрації державних актів, не звернули уваги на те, що вказаний запис викреслений, як помилково внесений, та не має юридичної сили, бо ОСОБА_5, будучи власником сертифікату, так і не отримала за життя державний акт на землю, а відтак і право на земельну ділянку за зазначеним кадастровим номером.

Такий висновок зроблено судом на підставі вимог ч. 1 ст. 125 Земельного Кодексу України в редакції, що діяла на час відкриття спадщини ОСОБА_5 ( станом на 31 березня 2006 року) щодо виникнення права власності та права постійного користування земельною ділянкою лише після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до положень п.п. 16,17 Перехідних положень ЗК України , громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Отже, з огляду на те, що спадкодавець ОСОБА_5 є власником сертифіката на право на земельну частку ( пай), це надає лише право вимоги на відведення землі .

Також представником позивача на користь задоволення позову було заявлено , що під час проведення загальних зборів власників сертифікатів колишнього КСП «Україна» від 14 липня 2005 року відбулось жеребкування лотів із зазначенням номерів земельних ділянок, відповідно до кількості власників паїв. З цього представник робить висновок, що ОСОБА_5К, отримавши лот на ділянку, зазначену на плані під № 293, мала отримати державний акт саме на цю земельну ділянку, якій до видачі державного акуту присвоєно кадастровий номер 1420355100010000387. Отже і позивач, як спадкоємець власника, має право на вказану земельну ділянку.

Судом оглянуто наданий додаток до витягу з протоколу загальних зборів власників сертифікатів КСП «Україна» від 14 липня 2005 року, за яким ОСОБА_5К . витягла лот із зазначенням номеру ділянки на плані № 293 ( а.с 86-100). За умовами жеребкування, на ім’я ОСОБА_5 було виготовлено державний акт із визначенням земельної ділянки за кадастровим номером 1420355100010000387, який вона мала отримати за життя.

Втім, не отримавши за життя вказаний акт і не отримавши право власності на спірну земельну ділянку , це майно не увійшло до складу спадщини відповідно до ст. 1218 ЦК України, а відтак, не може бути успадкованим позивачем.

Прийняті на загальних зборах умови проведення жеребкування не можуть підмінити законодавчо встановлені підстави та порядок набуття права власності на земельну ділянку.

Отже, позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, площею 4,9305 га, кадастровий номер 1420355100:01:000:0387 не підлягають задоволенню.

Вирішуючи позов в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області від 4 жовтня 2016 року , суд виходить з такого.

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 25 липня 2014 року визнано відумерлою спадщину у вигляді земельної ділянки, площею 6,1 га, що належала померлій 13 жовтня 2006 року ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право власності на земельну ділянку серії ДН № 0191725 та визнано право власності на неї за територіальною громадою Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області.

Рішення набрало чинності 5 серпня 2014 року та було піддано виконанню( а.с. 19-20).

Так, розпорядженням голови Олександрівської районної державної адміністрації від 9 квітня 2015 року № 78 та 11 липня 2016 року № 163 Олександрівській селищній раді в комунальну власність виділено в натурі ( на місцевості) земельну ділянку, площею 4,9305 га , кадастровий номер 1420355100:01:000:0387, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, затверджено технічну документацію щодо меж цієї ділянки та зобов’язано селищну раду здійснити заходи щодо державної реєстрації речових прав ( а.с. 162-164).

Згодом, ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 5 жовтня 2016 року було рішення Олександрівського районного суду від 25 липня 2014 року за скаргою позивача – ОСОБА_3 скасовано ( а.с 21).

Рішенням Олександрівської селищної ради Олександрівського району від 4 жовтня 2016 року передано у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 4,9305 га , кадастровий номер 1420355100010000387, із земель комунальної власності на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району .

Власника зобов’язано здійснити державну реєстрацію права власності на землю ( а.с. 49).

За інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 жовтня 2016 року , власником земельної ділянки, площею 4,9305 га, кадастровий номер 1420355100:01:000:0387 ,для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є ОСОБА_4. Підстава виникнення права власності - рішення органу місцевого самоврядування – Олександрівської селищної ради від 4 жовтня 2016 року.

а .с 137

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем не було надано належних доказів, що свідчили б про порушення його прав прийнятим рішенням Олександрівської селищної ради про передачу відповідачеві ОСОБА_4 у власність земельної ділянки за кадастровим номером 1420355100:01:000:0387. Посилання позивача на те, що спірна земельна ділянка є спадковим майном, власником якого є позивач як спадкоємець майна ОСОБА_5 не знайшла свого підтвердження. А відтак, вимоги позивача в частині визнання оспорюваного рішення незаконним та скасування на підставах визначених позивачем, не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-264 ЦПК України, ч. 1 ст. 125 Земельного Кодексу України в редакції станом на 31 березня 2006 року,ст. ст. 1218, ч.ч. 4, 5 ст. 1268 ,ст.1273 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до Олександрівської селищної ради та ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування та скасування рішення Олександрівської селищної ради повністю.

Рішення суду набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області через Олександрівський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3, місце реєстрації - с. Новополтавка Олександрівського району Донецької області, вул. Леніна,49, РНОКПП НОМЕР_1;

Відповідач - Олександрівська селищна рада Олександрівського району Донецької області, юридична адреса: смт. Олександрівка Олександрівського району Донецької області, вул. Центральна,15, ЄДРПОУ 04341519;

Відповідач - ОСОБА_4, місце реєстрації - с. Петрівка Перша Олександрівського району Донецької області, вул. Піонерська, буд. 3, РНОКПП НОМЕР_2.

Повний текст рішення складено 2 липня 2018 року.

Суддя Щербак Ю.В.