Ухвала суду № 75114367, 04.07.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/3094/16-к Провадження №11-кп/773/292/18 Головуючий у 1 інстанції:Гайдук А. Л. Категорія:ч. 2 ст. 345 КК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2018 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Борсука П.П.,

суддів – Лівандовської-Кочури Т.В., Гапончука В.В.,

з участю секретаря – Шугалової О.М.,

прокурора – Супрунюк Т.А.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3 на вирок Любомльського районного суду Волинської області від 01 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, не працює, несудимого,

засуджено за:

ч. 2 ст. 345 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнуто з обвинуваченого в дохід держави 1870 (одну тисячу вісімсот сімдесят) гривень 85 коп. процесуальних витрат за проведення імунологічної експертизи.

В порядку ст. 100 КПК України вироком вирішено долю речових доказів.

ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 12 липня 2016 року близько 20 год 45 хв він, перебуваючи біля будинку № 10, на вул. Прикордонників, с. Висоцьк Любомльського району Волинської області, під час суперечки з оперуповноваженим з протидії нелегальній міграції 1-го сектору оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації населений пункт Римачі) оперативно-розшукового управління Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України ОСОБА_4, яка виникла з приводу службової діяльності останнього, достовірно знаючи, що ОСОБА_4 є працівником правоохоронного органу, умисно заподіяв йому кулаком правої руки два удари у ліву частину обличчя та згодом під час боротьби намагався нанести ще кілька ударів у тулуб, чим заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я у зв’язку із виконанням цим працівником службових обов’язків.

У поданій апеляції обвинувачений оскаржує рішення суду з мотивів його незаконності. Стверджує, що травмування ОСОБА_4 відбулося у позаробочий час, тобто не пов’язаний із виконанням ним службових обов’язків. Зазначає, що умисно не наносив потерпілому тілесних ушкоджень, а останні могли виникнути випадково під час їхньої боротьби. Вважає висновок суду про зміну своїх показань таким, що не відповідає дійсності. З огляду на наведене просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Не погоджуючись із рішенням суду, захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу. Вказує на те, що такі докази, як слідчий експеримент та висновки експертів, є недопустимими доказами, оскільки здобуті із порушенням норм кримінального процесуального законодавства. Посилається на те, що у його підзахисного не було умислу на нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, останній при травмуванні не виконував службових обов’язків, а місцевим судом у вироку неправильно вказано про зміну показань ОСОБА_1 з метою уникнення останнім покарання. Просить вирок місцевого суду скасувати та ухвалити новий, яким закрити провадження у справі у зв’язку з відсутністю у діях обвинуваченого складу злочину.

Під час апеляційного розгляду провадження апелянти заявили про зміни до апеляційних скарг, у яких, не оспорюючи кваліфікації дій обвинуваченого та фактичних обставин кримінального провадження, просили застосувати до ОСОБА_1 Закон України «Про амністію у 2016 році».

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та зміни до апеляційних скарг, обвинуваченого та його захисника, які їх підтримали у повному обсязі та просили задовольнити, міркування прокурора, який не заперечував щодо задоволення поданих змін до апеляцій, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційні скарги зі змінами підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Винуватість та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків, доведені перевіреними та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким судом дано належну юридичну оцінку, та які ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

До початку апеляційного розгляду провадження та у судовому засіданні сторона захисту звернулася до суду із клопотанням про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 України «Про амністію у 2016 році».

Із клопотання вбачається, що 17.08.2016 року у ОСОБА_1 народилася дочка, що підтверджується копією свідоцтва про її народження, обвинувачений не позбавлений батьківських прав та виховує останню, що є підставою для звільнення його від відбування призначеного покарання згідно з п. «в» ст. 1 даного ОСОБА_5.

Положення п. «в» ст. 1 ОСОБА_5 України «Про амністію у 2016 році» регламентують, що звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, що не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим ОСОБА_5 мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Обвинувачений вчинив умисний злочин середньої тяжкості, вирок стосовно нього не набрав законної сили, виховує дочку, ІНФОРМАЦІЯ_4, та не позбавлений батьківських прав.

ОСОБА_1 дав згоду на застосування до нього закону про амністію.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, наявні усі підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07 вересня 2017 року.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 419 КПК України, апеляційний суд Волинської області

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги зі змінами обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3 задовольнити.

Вирок Любомльського районного суду Волинської області від 01 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування до нього ОСОБА_5 України «Про амністію у 2016 році».

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного за вироком Любомльського районного суду Волинської області від 01 березня 2018 року покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки із застосуванням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік на підставі п. «в» ст. 1 ОСОБА_5 України «Про амністію у 2016 році».

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді