Ухвала суду № 75113848, 02.07.2018, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Справа № 220/2198/17

Провадження № 2-п/220/2/18

У Х В А Л А

Іменем України

02.07.2018 смт Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Яненко Г.М.,

за участю секретаря Черняєвої С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Велика Новосілка Донецької області заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Великоновосілківського районного суд Донецької області від 26 лютого 2018 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», 4916,85 грн. по тілу кредиту, 56585,06 грн. по процентах за користування кредитом та 1512,10 грн. витрат по сплаті судового збору.

З урахуванням приписів Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в задоволенні вимог про стягнення 500,00 грн. штрафу (фіксована частина), 3075,10 грн. штрафу (процентна складова) відмовлено.

Обов'язок відшкодування судового збору в сумі 1512,10 грн., обрахованого пропорційно до задоволених вимог, покладено на відповідача.

При постановленні судового рішення судом було взято до уваги його відзив, в якому він зазначав про:

- необізнаність із умовами і правилами, отже і неможливістю їх застосування та дотримання,

- відсутністю у населеному пункті, де проживає відповідач установи банку, аж до його націоналізації,

- втрату права на стягнення боргу, через пропуск строку позовної давності,

- необхідність звільнення його від сплати штрафних санкцій, у зв’язку з проживання у зоні АТО,

- необхідністю застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про захист прав споживачів»,

- відсутність вимоги позивача про розірвання договору, що унеможливить фіксацію суми боргу та її повернення,

- за відсутності збитків, нарахована банком неустойка значно перевищує шкоду, а тому має бути зменшена.

Зокрема, в процесі розгляду справи, судовим рішенням в задоволенні вимог про стягнення неустойки відмовлено.

Своїм підписом на анкеті - заявоі про виявлення бажання оформити кредитну картку, ОСОБА_1. погодився на приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг", ОСОБА_2, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua:https://client-bank.privatbank.ua., які разом з цією заявою, карточками зі зразками підписів складають Договір банківського обслуговування.

Від-так, посилання відповідача на свою необізнаність щодо умов та правл надання бенківських послуг спростовуються матеріалами справи.

Судом також встановлено, що відповідач своїм правом на звернення із зустрічним позовом, надання власного розрахунку зобов’язання чи подання клопотання про проведення експертного дослідження не скористався.

Обставин для застосування Закону України «Про захист прав споживачів» не зазначив.

Належних та допустимих доказів, які доводять відсутність вини боржника в порушенні зобов’язання, у т.ч. що стосуються відсутності в населеному пункті установи банку, інших обставин, які перешкоджали його виконанню, як цього вимагають приписи ст.614 ЦК України, відповідачем не зазначено.

Підстав для звільнення від доказування відповідачем не вказано.

При цьому, факту отримання кредитних коштів не заперечив, доказів на підтвердження погашення кредиту не надав.

Доказів на підтвердження іншого не представив.

За своєю правовою природою, відсотки за користування кредитом не є неустойкою, а тому правила ст. 551 ЦК України щодо можливості їх зменшення не застосовуються.

В судовому рішення також звернуто увагу боржника на те, що право визначення підстав та предмета позову належить виключно позивачу, від-так, суд не наділений повноваженнями зобов’язувати позивача зменшувати заявлену до стягнення суму позовних вимог з урахуванням думки відповідача чи покладати обов’язок заявляти додаткові вимоги про розірвання договору.

Зважаючи на зміст ч.1 ст. 259 ЦК України, п. 1.1.7.31.Умов та правил надання банківських послуг, термін позовної давності щодо вимог ОСОБА_2 з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, витрат ОСОБА_2, складає 50 років, тому не є пропущеним.

26.04.2018 року до суду надійшла заява відповідача про перегляд заочного рішення.

У своїй заяві відповідач посилається на ті самі обставини, які вже були предметом судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Поважності причин своєї неявки при первісному розгляду заявником не зазначено.

Доводи відповідача, викладені ним в заяві про перегляд заочного рішення фактично ідентичні доводам відзиву ОСОБА_1 на первісний позов та також не підтверджені жодними доказами та відомостями, фактично носять декларативний характер, істотного значення для правильного вирішення справи не мають.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування заочного рішення Великоновосілківського районного суд Донецької області від 13.05.2016 року.

Керуючись ст.ст. 260, 287, 288 ЦПК України, суд , -

УХВАЛИВ:

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Г.М. Яненко