Ухвала суду № 7511306, 10.12.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2009 року № 22-а-17033/08/ 9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

Пліша М.А.,

Каралюса В.М., Шавеля Р.М.,

Вітер І.П .,

головуючого судді

суддів

при секретарі судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові на постанову господарського суду Львівської області від 02 жовтня 2008 року у справі за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» до Державної податкової інспекції у м. Львові, за участю третьої особи Головного управління державного казначейства України у Львівській області, за участю військової прокуратури Західного регіону України про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові, третьої особи Головного управління державного казначейства України у Львівській області в якому просило визнати нечинним податкові повідомлення-рішення відповідача №6642301/3/10451 від 05.06.08 року (№6642301/2/5371 від 19.03.08 року, №6642301/1/1181 від 21.01.08 року, №6642301/0/21082 від 20.11.07 року).

Постановою господарського суду Львівської області від 02 жовтня 2008 року позовні вимоги задоволено повністю, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові №6642301/3/10451 від 05.06.08 року (№6642301/2/5371 від 19.03.08 року, №6642301/1/1181 від 21.01.08, №6642301/0/21082 від 20.11.07 року).

Не погодившись з таким рішенням Державна податкова інспекція у м. Львові оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що невиїзною документальною перевіркою за жовтень, грудень 2006 року встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у жовтні 2006 року на суму ПДВ 2147073,50 грн., у грудні 2006 року на загальну суму 711910,83 грн. по податкових накладних виписаних ДК «Укрспецекспорт».

Міністерством Оборони України, яке не зареєстроване платником податку на додану вартість укладено договір комісії на відчуження та реалізацію військового майна № USE -202/416-ДК-05-251/6/134-05 від 20.12.2005 року з ДК «Укрспецекспорт». Відповідно до даного договору комітент (МОУ) доручає комісіонеру (ДК «Укрспецекспорт»), а комісіонер бере на себе зобов'язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечить договору та виконати від свого імені в інтересах комітента та за рахунок останнього договір з покупцем на реалізацію на внутрішньому ринку літаки МІГ-29 у кількості 12 одиниць та МІГ -29 УБ у кількості 2 одиниць. При цьому ДК «Укрспецекспорт» - підприємство режимно-секретного типу, яке є уповноважене державою посередником у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності у сфері експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення, а також товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю.

ДК «Укрспецекспорт» укладено договір купівлі-продажу № USE - 20.2-419-D/К-05 від 21.12.2005 року з державним підприємством МО України «Львівський державний авіаційний ремонтний завод», згідно якого в період з січня по грудень 2006 року було закуплено у державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» 14 літаків ( чотири з яких припадають на період жовтня-грудня 2006, що перевірявся податковим органом та за результатами чого складено акт та винесено податкові повідомлення-рішення, що оскаржуються по даній справі).

По взаєморозрахунках ДК «Укрспецекспорт» з ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» встановлено, що:

- сума податку на додану вартість по податковій накладній від 06.10.2006 року №994 на загальну суму 12882441,00 грн., в т.ч. ПДВ 2147073,50 грн. (номенклатура - літаки МІГ-29- З шт.) включена ДК «Укрспецекспорт» до податкового зобов'язання відповідного періоду, відображена у реєстрі виданих податкових накладних, та відповідає даним податкової декларації з ПДВ за жовтень 2006р.;

- сума податку на додану вартість по податковій накладній від 08.12.2006 року №1231 на загальну суму 4 271 465,00 грн., в т.ч. ПДВ 711 910,83 грн. (номенклатура - літак МІГ-29- 1 шт.) включена ДК «Укрспецекспорт» до податкового зобов'язання за грудень 2006р. та відображена в реєстрі виданих податкових накладних за грудень 2006р. Дані реєстру відповідають даним податкової декларації з ПДВ за грудень 2006р.

Спецвироби на зазначену суму є власністю Міністерства оборони України та було отримано ДК «Укрспецекспорт» від МО України згідно актів прийому передачі. Державний Департамент надлишкового майна та земель (Міністерство оборони України) не являється платником податку на додану вартість та не має свідоцтва платника податку на додану вартість.

Згідно п.1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України. Відповідно до п.п. 2.3.1 п.2.3 ст.2 цього Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використання локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість) незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.

Тому вважає, що в порушення вище вказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість» Міністерство Оборони України не зареєстроване платником податку на додану вартість, а відповідно податок на додану вартість по даній операції до бюджету не сплачено.

Судом першої інстанції при винесенні постанови не враховано те, що Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням цього податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку на додану вартість, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.2, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно Закону України «Про податок на додану вартість» зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Враховуючи вищевказане, право на відшкодування виникає лише при фактичному надходженні ПДВ до Державного бюджету України від продавця, якщо суму ПДВ було сплачено покупцем постачальникові, а отриману від покупця суму ПДВ було сплачено постачальником до бюджету, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку в ціні товару.

Враховуючи вищенаведене, позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень, грудень 2006 року, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ 2858984,33 грн. за листопад 2006 року, січень 2007 року.

Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну перевірку з питань достовірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень, грудень 2006 р., та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2006 р., січень 2007 р. про що складено акт за № 187/23-4/07684556 від 19.11.2007р. Згідно цього акту позивач не має права на відшкодування податку на додану вартість з операції купівлі-продажу 4-х літаків за Договором № USE - 20.2-419-D/К-05 від 21.12.2005 р. (загальна кількість літаків, що передається за договором - 14 шт.), оскільки цей податок не сплачений до бюджету продавцем товару ДК «Укрспецекспорт» та постачальником продавця по ланцюгу - Державним департаментом надлишкового майна та земель Міністерства оборони України. На підставі акту податковим органом винесені спірні податкові повідомлення-рішення №6642301/3/10451 від 05.06.2008 р. (№6642301/2/5371 від 19.03.2008р., №66423501/1/1181 від 21.01.2008р., №6642301/0/21082 від 20.11.2007р.), якими відмовлено у відшкодуванні ПДВ за листопад 2006р. в сумі 2147073,50 грн. та січень 2007р. в сумі 711910,83 грн., а всього 2858984,33 грн.

Судом встановлено , що між ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» та ДК «Укрспецекспорт» було укладено договір купівлі-продажу 14 літаків № USE - 20.2-419-D/К-05 від 21.12.2005 р. Купівля продаж за вказаним договором 4-х літаків припадала на податкові періоди, за результатами господарської діяльності яких, подано позовну заяву про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень (листопад 2006 р., січень 2007 р). Згідно цього договору та ДК «Укрспецекспорт» зобовязаний передати товар позивачеві, а останній повинен прийняти товар і здійснити його оплату. На виконання зазначеного господарського зобов'язання позивачем було перераховано ДК «Укрспецекспорт» обумовлену сторонами суму коштів, що підтверджується платіжними дорученнями № 2399 від 06.10.2006 р. та № 3031 від 08.12.2006 р. проти чого не заперечив податковий орган. На виконання свого зобов'язання ДК «Укрспецекспорт» передано товар, що стверджується матеріалами справи.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції правильно вказав, що згідно п.п.3.1.1 п. 3.1. ст. 3, п.п. 6.1.1 п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», вище вказана господарська операція є об'єктом оподаткування ПДВ за ставкою 20 відсотків. Згідно із п. 7.1. Закону України «Про податок на додану вартість», поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. При цьому, правом видачі податкової накладної користується виключно платник ПДВ. Продавець товару - ДК «Укрспецекспорт» зареєстрований платником ПДВ, а відтак має право надавати покупцю - ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» відповідні податкові накладні. Надані ДК «Укрспецекспорт» податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно із п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно матеріалів справи (актів перевірок, податкових декларацій позивача з податку на додану вартість жовтень, листопад, грудень 2006 року, січень 2007 р.) у позивача у всіх вказаних періодах наявне від'ємне значення ПДВ. Також, як вбачається із розрахунків сум бюджетного відшкодування, доданих до декларацій з ПДВ за відповідні періоди, позивачем було сплачено у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг) кошти, що відповідають сумі заявленого бюджетного відшкодування. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позивач правомірно заявив до бюджетного відшкодування суму ПДВ за листопад 2006р. в розмірі 2147073,50 грн. та січень 2007р. в розмірі 711910,83 грн., а всього 2858984,33 грн.

Суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що твердження податкового органу, що сплачений позивачем податок в ціні товару фактично не надійшов до бюджету від ДК «Укрспецекспорт» та постачальника по ланцюгу - Міністерства оборони України, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість», який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит не встановлює зв'язку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а не його контрагента. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки настають лише для нього. Позивач не може нести відповідальність за несплату податку продавцем товару ДК «Укрспецекспорт» чи його контрагентами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок у вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, спалчених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Подані позивачем платіжні доручення, податкові накладні є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Тому позивач правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Вірним є висновок суду першої інстанції, що в даному випадку податковий орган не вправі відмовляти в здійсненні бюджетного відшкодування ПДВ навіть у випадку несплати цього податку - ДК «Укрспецекспорт» чи його контрагентами, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для таких дій.

З врахуванням вище викладеного суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги.

З огляду на вище викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 .ст. 160, п.1 ч.1 ст. 198 , 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові залишити без задоволення, постанову господарського суду Львівської області від 02 жовтня 2008 року у справі № 28/178А без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

М.А. Пліш

В.М.Каралюс

Р.М. Шавель

Головуючий суддя

судді

Повний текст ухвали

виготовлено 15.12.2009 р.