Рішення № 75111404, 25.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2018 р. № 820/6490/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 820/6490/17 за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту на кошти,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДФС у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- підтвердити обґрунтованість умовного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (п.н. НОМЕР_1) застосованого на підставі рішення начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 11.12.2017 за № 4433/ФОП/20-40-13-15;

- накласти арешт на кошти на рахунках платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (п.н. НОМЕР_1).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку з відмовою платника податків в реалізації контролюючим органом права на проведення документальної перевірки, начальником Головного управління ДФС у Харківській області прийнято рішення № 4433/ФОП/20-40-13-15 від 11.12.2017 про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Так, з урахуванням вказаних обставин та в силу діючих норм законодавства, податковий орган просить підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_3 та накласти арешт на кошти відповідача, які перебувають на його рахунках.

Представник позивача в судове засідання прибув, підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове прибув, проти задоволення позову заперечував та зазначив, що підстави для підтвердження обґрунтованості умовного арешту майна ФОП ОСОБА_3 та для накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках відповідача відстуні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що наказом ГУ ДФС у Харківській області № 7432 від 01.12.2017 призначено проведення документальної позапланової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_3 своєчасності реєстрації платника акцизного податку з реалізації пального, повноти нарахування та сплати акцизного податку за період з 01.07.2017 по 30.09.2017, проведення вказаної перевірки наказано провести з 05.12.2017 тривалістю 5 робочих днів.

Не погодившись із вказаним наказом, платник податків звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Харківській області від 01.12.2017 № 7432 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_3 (податковий номер -НОМЕР_1)".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 по справі № 820/5992/17 у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (63403, обл. Харківська, м. Зміїв, вул. Ювілейна, б. 13; код НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання дій протиправними та скасування наказу відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року, - без змін.

Судом встановлено, що при виході перевіряючого ГУ ДФС у Харківській області на перевірку 05.12.2017 за адресою реєстрації самозайнятої особи ОСОБА_3: вул. Ювілейна, буд. 13, м. Зміїв, Харківська область, відповідач відмовився від допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

У зв'язку з чим, 05.12.2017 уповноваженою особою ГУ ДФС у Харківській області складено акт недопуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 4960/20-40-13-15/267710941

На підставі п.п. 94.2.3 п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України, начальником ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна самозайнятої особи ОСОБА_3 № 4433/ФОП/20-40-13-15 від 11.12.2017, у зв'язку з відмовою від допуску посадової особи контролюючого органу до проведення перевірки.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпункт 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України визначає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Суд зазначає, що відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст.94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

З наведеної норми вбачається, що арешт майна платника є негативним наслідком дій платника та може бути застосовано з двох підстав: якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або якщо платник податків відмовляється від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Разом з цим, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Відповідно до п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Законність вимоги щодо арешту коштів на рахунках платника податку на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України пов'язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Відповідно до п. 4.2 наказу Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 568, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, рішення керівника (його заступника) органу доходів і зборів подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-3 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до п. 5, 6 ст. 183-3 КАС України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо: заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. Відмова у прийнятті подання унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Судом встановлено, що 12.12.2018 позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з поданням в порядку ст.183-3 КАС України, в якому просив підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (п.н. НОМЕР_1), застосованого на підставі рішення начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 11.12.2017 за № 4433/ФОП/20-40-13-15.

Ухвалою суду від 13.12.2017 відмовлено у прийнятті подання Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, у зв'язку з наявністю спору про право відповідно до п.2 ч. 5 ст. 183-3 КАС України (в редакції чинній на момент звернення).

У зв'язку із вищевикладеним, 21.12.2017 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про підтвердження обґрунтованості умовного арешту майна ФОП ОСОБА_3, застосованого на підставі рішення начальника Головного управління ДФС у Харківській області № 4433/ФОП/20-40-13-15 від 11.12.2017 та накладення арешту на кошти на рахунках платника податків ФОП ОСОБА_3 у загальному порядку.

Згідно з пп. 94.19.1 п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Як встановлено судом, відповідно до обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача прийнято 11.12.2017, а звернення з адміністративним позовом про підтвердження обґрунтованості зазначеного арешту, фактично, відбулось 21.12.2017, провадження по даній справі відкрито 09.01.2018.

Таким чином, на час розгляду справи і на час відкриття провадження у справі № 820/6490/17 рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача № 4433/ФОП/20-40-13-15 від 11.12.2017 припинило свою дію, у зв'язку зі спливом 96 годин для визнання арешту обґрунтованим.

Враховуючи те, що арешт майна відповідача, застосованого на підставі рішення заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області № 4433/ФОП/20-40-13-15 від 11.12.2017 про застосування умовного адміністративного арешту майна самозайнятої особи ОСОБА_3 не підтверджено судом, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування арешту коштів на рахунках відповідача, оскільки такий арешт є складовою загального арешту майна.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а тому, адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження - вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 39599198) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (місцезнаходження - вул. Ювілейна, буд. 13, м. Зміїв, Харківська область, 63403, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту на кошти - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04 липня 2018 року.

Суддя А.С. Мороко