Ухвала суду № 7510910, 08.10.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2009 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Баранник Н.П. (доповідач), суддів:

при секретарі: Мірошниченка М.В., Юхименка О.В.,

Красота А.О.,

за участю:

представника позивача:

представника відповідача:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Глубоких І.В.,

Козак І.В.,

Бердянської митниці на постанову господарського суду Запорізької області

від 21.08.2008р. у справі № 5/388/08-АП

(категорія статобліку 2.14) за позовом Відкритого акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи» до

за участю третьої особи:

про Бердянської митниці

Бердянська обєднана державна податкова інспекція Запорізької області

визнання протиправною та скасування картки відмови,

ВСТАНОВИЛА :

Відкрите акціонерне товариство «Азовські мастила і оливи» (далі по тексту позивач) звернулося до суду з позовом про визнання протиправною та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України Бердянської митниці № 111000001/2007/000224 від 29.12.2007р..

Постановою господарського суду Запорізької області від 21.08.2008р. у справі № 5/388/08-АП позов задоволено, визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 111000001/2007/000224 від 29.12.2007р..

Відповідач, не погодившись із постановою суду, подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на відсутність належної оцінки судом першої інстанції доводів відповідача, а також порушення норм матеріального права, відповідач просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні вимог позову.

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вказав, що суд першої інстанції повно дослідив обставини справи і прийняв законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування відсутні.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову від 21.08.2008р. у даній справі скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог позову.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі відповідача, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Бердянська обєднана державна податкова інспекція Запорізької області (далі по тексту третя особа) про дату, час та місце судового засідання повідомлялася у встановленому порядку, свого представника для участі в судовому засіданні не направила.

Заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суть спору:

23.11.2005р. уповноваженими працівниками Бердянська обєднана державна податкова інспекція Запорізької області була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість. За результатами перевірки складено акт № 220/23-221/00152365. В ході проведення перевірки встановлено, що підприємством не відображено в р. 19.2 погашення авальованого податкового векселя № 693131172966 від 28.10.2005р. на суму 997 210,83 грн., строк погашення на 26.11.2005р. шляхом включення до податкового зобов'язання. Відповідно до п. 8 (а) Закону України № 2771-IV від 07.07.2005р., який набрав чинності з 29.07.2005р., зазначена сума по вказаному податковому векселю повинна була бути включена до податкових зобов'язань по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2005 року.

На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2005р. № 0002242310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 1 047 071,37 грн., у т.ч. за основним платежем 997 210,83 грн., штрафні (фінансові) санкції - 49 860,54 грн..

27.12.2007р. позивачем було надано до митного оформлення товар - гідрат окису літію та вантажна митна декларація № 111000001/7/005413 з відповідним переліком документів. При розрахунках по ПДВ був наданий податковий вексель серії АА 0076801 на суму 159 782 грн..

29.12.2007р. відповідачем була видана Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 111000001/2007/000224. Причиною відмови у картці зазначено: «ВАТ «Азмол» (ЄДРПОУ 00152365) видано податковий вексель АА 0076801 від 27.12.2007р. у сплату ПДВ по ВМД 111000001/7/005413 від 27.12.2007р. з порушенням вимог п. 4 постанови КМУ від 01.10.1997р. №1104. Відповідно до наданої інформації ДПА України до ДМС України згідно спільного наказу від 08.07.2004р. № 494/383, податковий вексель 693131172966 від 28.10.2005р., погашено способом, не передбаченим п. 19 постанови КМУ від 01.10.1997р. № 1104».

Вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України: при видані податкових векселів у сплату ПДВ виконувати вимоги п. 4 постанови КМУ від 01.10.1997р. № 1104.

Вимоги про визнання протиправною та скасування Картки відмови і стали предметом даного адміністративного позову.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, посилаючись на те, що спірна Картка відмови була видана відповідачем безпідставно.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

В преамбулі Закону України «Про податок на додану вартість» вказано, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пункту 1.16 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України. Протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.

Згідно з абз. 1 п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Абзацом 7 пункту 11.5 зазначеної вище статті передбачено, що якщо платник податку на дату поставки податкового векселя митним органам має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більше ніж сума зобов'язання по такому векселю, такий платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний ( податковий) період, в якому відбулася його поставка митному органу. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Системний аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що право платника податків надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю взагалі не ставиться законодавцем у залежність від наявності у такого платника податків суми належного йому бюджетного відшкодування ПДВ. Видавати податковий вексель може будь-який платник податків, який виявив таке бажання. Наявність чи відсутність підтвердженої суми бюджетного відшкодування визначає лише спосіб погашення векселя.

Згідно з п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.1997р. № 1104 (в редакції станом на 28.10.2005р.) «Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України», сума, зазначена у податковому векселі, включається до суми податкових зобов'язань платника податку в податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з дня надання такого податкового векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначена у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, в якому податковий вексель погашено. Сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, відображається в податковій декларації окремим рядком.

Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку суми бюджетного відшкодування відповідно до поданої ним письмової заяви.

Комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його неоплата платником у строк. До податкової декларації платник податку додає перелік та копії погашених у звітному (податковому) періоді, за який подається декларація, векселів, суми яких включено до податкових зобов'язань цього звітного періоду.

Посилання митного органу на погашення податкового векселя 693131172966 від 28.10.2005р. способом, не передбаченим п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.1997р. № 1104 є безпідставним, оскільки кошти в сумі 997 210,83 на які було видано вказаний податковий вексель, сплачено позивачем 01.12.2005р. платіжним дорученням № 12878 на суму 997 210,83 грн., що не порушує вимог законодавства, яке діяло на той час.

Податковим органом під час проведення невиїзної перевірки податкової декларації позивача з ПДВ не було встановлено порушень законодавства щодо своєчасності погашення позивачем зобов'язань за податковим векселем, і це знайшло своє відображення в акті перевірки від 23.11.2005р..

Зміни, внесені до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.1997р. № 1104 постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007р. № 1344 щодо доповнення п. 19 постанови абзацом такого змісту: "Не вважається таким, що погашений, податковий вексель, погашення якого здійснюється у спосіб, не передбачений зазначеним пунктом", набрали чинності лише з 27.11.2007р., а тому вони не можуть застосовуватися до правовідносин, які виникли ще у жовтні 2005р.. Можливість застосування вимог доданого абзацу до правовідносин, які існували в минулому часі самою постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007р. № 1344 передбачено не було.

Щодо податкового векселя № АА 0076801.

Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», який зареєстрований в порядку, встановленому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до ст. 83 Митного кодексу України, у разі, якщо товари регулярно переміщуються через митний кордон України однією і тією ж особою на одних і тих же умовах та підставах, митний орган може дозволити такій особі подавати періодичну митну декларацію, яка оформлюється на переміщення товарів за певний погоджений з митним органом період.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997р. № 1104 затверджено Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, який розроблено відповідно до пункту 11.5 Закону України "Про податок на додану вартість".

Дія цього Порядку поширюється на імпортовані товари, оформлення вантажної митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації) щодо яких проводиться з дня набрання чинності Законом, незалежно від дати укладення договорів (контрактів), відповідно до яких здійснюється їх імпорт, та дати перетину державного кордону України.

Відповідно до п. 4 вказаної постанови Кабінету Міністрів України (станом на 04.09.2007р.), податковий вексель може бути видано лише особою, яка відповідає всім наведеним нижче вимогам:

- є платником податку на додану вартість відповідно до вимог статті 2 Закону;

- зареєстрована як платник податку на додану вартість згідно із статтею 9 Закону та внесена до реєстру платників податку на додану вартість;

- має індивідуальний податковий номер, присвоєний як платнику податку на додану вартість;

- не має на момент митного оформлення товарів податкових векселів, не погашених у строк (доповнено у зв'язку з внесенням змін до цієї постанови постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007р. № 1077, що набрала законної сили з 04.09.2007р.)

Особи, які не відповідають хоча б одній з вимог цього пункту, сплачують податок на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України в установленому порядку без видачі податкового векселя.

Оскільки позивач видавав податкові векселі під час оформлення саме митних декларацій, то він мав право на застосування вексельної форми розрахунків з ПДВ під час митного оформлення товарів, попередньо оформлених із застосуванням періодичних митних декларацій.

Таким чином, відмова митного органу в прийнятті митної декларації з посиланням на п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.1997р. № 1104 щодо сплати ПДВ за ВМД № 111000001/7/005413 від 27.12.2007р. є безпідставною та такою, що суперечить вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини, що мають суттєве значення для вирішення спору, зробив висновки, що відповідають фактичним обставинам справи, і ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування законної та обґрунтованої постанови суду, а тому апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Бердянської митниці залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 21.08.2008р. у справі № 5/388/08-АП залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 13.01.2010р..

Головуючий суддя: Н.П. Баранник

Судді: М.В. Мірошниченко

О.В. Юхименко