Рішення № 75107631, 04.07.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/7578/18

Провадження №: 2/755/4025/18

"04" липня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого - судді Ластовка Н.Д..

за участю секретаря: Юдицького К.О.,

розглянув у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва на підставі наявних у суду матеріалів у порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «КОНСТРУКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_1. Обслуговування та утримання квартир мешканців у вказаному будинку здійснює ЖБ «КОНСТРУКТОР» на підставі відповідних договорів із виконавцями та постачальниками житлово-комунальних послуг. Позивач відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуг» є особливим учасником відносин у сфері житлово-комінальних послуг та меже бути, зокрема і споживачем послуг, який на підставі ч. 2 ст. 29, вище вказаного закону, якщо він не є виконавцем, укладає договори про надання житлово-комунальних послуг з іншими виконавцями. Відповідач є власником квартири, відповідальним за її особливим рахунком та споживачем житлово-комунальних послуг. Проте відповідач у повному обсязі не сплачує надані йому житлово-комунальні послуги, та станом на 01.05.2018 року існує заборгованість у розмірі 11 925 грн. 07 коп., а також 4135,09 грн., інфляційного нарахування та 469,35 грн., 3% річних і загалом заборгованість складає 16 529,51 грн.

26 червня 2018 року повернувся конверт з Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» за закінченням терміну зберігання, який був надісланий на адресу відповідача ОСОБА_1, в якому містилася ухвала про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та позовна заява з додатками.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне розглянути справу, виходячи з вимог ст.128 ЦПК України та рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема, позовна заява), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

У відповідності до гл. 10 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи.

Частина 2 даної статті вказує, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін».

При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України «Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Таким чином суд приходить до висновку про доцільність проведення спрощеного позовного провадження без виклику сторін у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1, знаходиться на балансі Житлово-будівельного кооперативу «КОНСТРУКТОР», який здійснює його утримання та управління, а також його прибудинкової території, обслуговування та ремонт майна, що забезпечує функціонування будинку в цілому, забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб членів Кооперативу, членів їх сімей та мешканців будинку, які не виявили бажання вступити до складу членів Кооперативу.

Квартира АДРЕСА_1, належить ОСОБА_1, відповідальним за її особовим рахунком та споживачем житлово-комунальних послуг.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у Законі України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 цього Закону обов'язок сплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, з наступними змінами, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Тобто, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Як свідчить розрахунок заборгованості по комунальним платежам, що був поданий позивачем при зверненні до суду з позовною заявою, борг відповідача станом на 01 травня 2018 року складав 11 925,07 грн., інфляційна складова боргу складає 4 135,09 грн., 3 % річних складають 469,35 грн. (а.с.6-7).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Також, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, правовідносини, в яких замовник зобов'язаний оплатити надану послугу у грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовими зобов'язаннями.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошового зобов'язання, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані позивачем докази суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості. Позивачем надано належним чином завірені копії відповідних документів.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ним зобов'язань та спростування суми заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних матеріалів, а також розподіл судових витрат між сторонами, правове регулювання якого міститься в положеннях статей 141, 142 ЦПК України.

За загальним правилом судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача ( частина 2 статті 141 ЦПК України).

Відповідно до абзацу 1 частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи те, що позивачем сплачено при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1762,00 грн, відповідно до платіжного доручення від 30 квітня 2018 року № 971, вказані витрати підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача.

Згідно із частинами 2 , 3 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем на підтвердження витрат, необхідних для надання правничої допомоги, подано такі документи: розрахунок витрат на правничу допомогу; довіреність № 4 від Житлово-будівельного кооперативу «КОНСТРУКТОР» що уповноважує ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представляти інтереси довірителя; довіреність видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський центр права», що уповноважує ОСОБА_4, повністю або частково виконувати зобов'язання довірителя; договір який укладений між Житлово-будівельним кооперативом «КОНСТРУКТОР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ ЦЕНТР ПРАВА» про надання правничих послуг №5 від 02 квітня 2018 року. Однак з копії договору про надання правничих послуг вбачається, що даний документ не містить підписів Голови правління ЖБК «КОНСТРУКТОР» ОСОБА_5 та Директора Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ ЦЕНТР ПРАВА» ОСОБА_2, тому суд не може прийняти до уваги даний документ.

Враховуючи відсутністю належного документа, вимога про стягнення витрат правничої допомоги представника не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем було допущено порушення по оплаті наданих житлово-комунальних послуг у встановлені строки, позов Житлово-будівельного кооперативу «КОНСТРУКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, підлягає частковому задоволенню.

В порядку ст. 141 ЦПК України, суд присуджує стягнути з ОСОБА_1на користь Житлово-будівельного кооперативу «КОНСТРУКТОР» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн., який сплачено позивачем при зверненні з цим позовом до суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 11, 526, 625 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, ст.ст. 2, 4, 6-13, 131, 265, 268, 274-279, 353, 354, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов Житлово-будівельного кооперативу «КОНСТРУКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь ЖБК «КОНСТРУКТОР» (Код ЄДРПОУ 22868822) заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.02.2015 р. по 01.05.2018 р. з урахуванням інфляційного нарахування та 3% річних у розмірі 16 529 (шістнадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 51 коп., та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн, 00 коп., а всього на загальну суму 18 291,51 (вісімнадцять тисяч двісті дев'яносто одна) грн. 51 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безспосередньо до Апеляційного суду м. Києва. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5, п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивач: Житлово-будівельний кооператив «КОНСТРУКТОР», 02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, буд. 47/1, код за ЄДРПОУ 22868822.

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1

Суддя: