Ухвала суду № 75107262, 04.07.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11958/18

провадження № 2/753/6083/18

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

"04" липня 2018 р. Суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В. розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на частину майна та зняття з неї арешту,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2018 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на частину майна та зняття з неї арешту.

За змістом заявлених вимог позивач вказує, що майно на яке звертається стягнення в рамках виконавчого провадження № 56006368 з виконання виконавчого напису № 1415, виданого 28.02.2018 приватним нотаріусом КМНО Осипненко Д.О. набуте з відповідачем у шлюбі, в зв`язку з чим в порядку ст. 60 СК України підлягає поділу між подружжям. З огляду на викладене просить

визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) право власності на 1/2 частину нежилих приміщень з №1 по №20 (групи приміщень №20) офіс загальною площею 374,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (літера А).Зняти арешт з 1/2 частини нежилих приміщень з №1 по №20 (групи приміщень №20) офіс загальною площею 374,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (літера А), що належить на праві власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), накладений на підставі постанов старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ головного територіального управління юстиції у місті Києві Новікова О.С.

Вказана цивільна справа передана до провадження судді Комаревцевій Л.В. 03.07.2018, станом на 03.07.2018 провадження по справі не відкрито.

Разом з позовною заявою представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення продажу нежитлових приміщень № 1 по № 20 (групи приміщень № 20) офіс загальною площею 374,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в рамках виконавчого провадження № 56006368 з виконання виконавчого напису № 1415, виданого 28.02.2018 приватним нотаріусом КМНО Осипенко Д.О.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Так, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. До того обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, в обґрунтування необхідності забезпечення позову шляхом зупинення продажу нежитлових приміщень № 1 по № 20 (групи приміщень № 20) офіс загальною площею 374,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в рамках виконавчого провадження № 56006368 з виконання виконавчого напису № 1415, виданого 28.02.2018 приватним нотаріусом КМНО Осипенко Д.О., позивач зазначає що у разі задоволення позову судом, буде позбавлений можливості реалізувати право власності на майно.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 18.12.2009 р. "Про судове рішення у цивільній справі" обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були дослідженні в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

При вирішенні заяви про забезпечення продажу, судом оцінено обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

Зупинення судом продажу арештованого майна призведе до порушення збалансованості інтересів сторін.

Також судом враховано, що майно, реалізація якого, на думку позивача, підлягає зупиненню є предметом іпотеки, на яке звернуто стягнення і яке передано на примусову реалізацію.

Отже, зупинення продажу, не може вважатися належним способом забезпечення позову при таких обставинах, оскільки, право іпотеки, у разі задоволення позову перейде до позивача, і не матиме своїм наслідком її припинення, та не призведе до неможливості звернення стягнення на таке майно.

Вивчивши матеріали позовної заяви, врахувавши зміст позовних вимог, суд вважає, що з наданих суду документів відсутні підстави вважати, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Крім того дані засоби забезпечення позову, безумовно порушують збалансованість інтересів сторін, такі засоби забезпечення позову наведені у заяві є за своєю суттю вирішенням справи на стадії відкриття провадження по суті, та є співмірними у співвідношенні позовних вимог, які заявлені представником позивача.

Керуючись ст.ст. 149, 150-153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про стягнення суми боргу за користування житловим приміщенням - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Комаревцева Л.В.