Постанова № 75107222, 26.06.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 року м. Чернівці

справа № 727/11533/17

Апеляційний суду Чернівецької області у складі колегії суддів судової плати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретаря Собчук І.Ю.

учасники справи

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2, ОСОБА_3

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 січня 2018 року, головуючий у першій інстанції ОСОБА_4,

встановила:

ОСОБА_1 у листопаді 2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном.

Зазначав, що набув право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 25 липня 2007 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі акту державного виконавця про реалізацію арештованого майна, затвердженого начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції 24 липня 2007 року, яку придбано з прилюдних торгів, які відбулися 17 липня 2007 року, проведені філією «Чернівецький аукціонний центр» Державної акціонерної компанії

Справа №727/11533/17 Головуючий у 1 інстанції Літвінова О.Г.

Провадження №22-ц/794/554/18 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

Категорія 5

«Національна мережа аукціонних центрів».

Посилався на те, що бувшим власником ОСОБА_2 та членом його сім»ї ОСОБА_3 не звільнено квартиру АДРЕСА_1, чим чиняться перешкоди у користуванні майном.

Просив усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, зобов»язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні квартирою№1 по вул.Б.Хмельницького,24 м.Чернівці, вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 січня 2018 року позов задоволено, постановлено виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, зобов»язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою№1 по вул.Б.Хмельницького,24 м.Чернівці, вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просять рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном відмовити.

Посилаються на неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, не проживання ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1, інвалідність ОСОБА_2 та відсутність іншого житла.

Зазначають по порушення норм процесуального права, розгляд справи за відсутності ОСОБА_2, ОСОБА_3, не повідомлених належним чином про дату, час і місце засідання суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Зазначає про інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єктів нерухомого майна від 10 травня 2018 року №123396719 про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 та право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 28 липня 2017 року ОСОБА_3 виселено з квартири АДРЕСА_4 та знято з реєстрації.

Вказує на зловживання своїми правами ОСОБА_2, ОСОБА_3, умисне не отримання повідомлення про дату, час і місце засідання суду.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам не відповідає повністю.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, суд першої інстанції керувався положеннями ч.1 ст.321, ч.1 ст.391 ЦК України та вважав, що підлягає захисту право ОСОБА_1 шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, зобов»язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні квартирою№1 по вул.Б.Хмельницького,24 м.Чернівці, вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.

На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції послався на порушення ОСОБА_2, ОСОБА_3 права ОСОБА_1 користування квартирою №1 по вул.Б.Хмельницького,24 м.Чернівці.

При цьому судом першої інстанції встановлено проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 за відсутності договору.

За змістом п.2,3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов»язковою підставі для скасування або зміни судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими; справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду ( у разі якщо таке повідомлення є обов»язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 не повідомлено належним чином про дату, час і місце засідання суду, оскільки поштове відправлення повернуто за закінченням терміну зберігання.

Тому посилання ОСОБА_2, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на розгляд справи за відсутності ОСОБА_2, ОСОБА_3, не повідомлених належним чином про дату, час і місце засідання суду,є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Встановлено, що ОСОБА_1 набуто право власності на квартиру АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 25 липня 2007 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі акту державного виконавця про реалізацію арештованого майна, затвердженого начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції 24 липня 2007 року, яку придбано з прилюдних торгів, які відбулися 17 липня 2007 року, проведені філією «Чернівецький аукціонний центр» Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів».

Судом першої інстанції встановлено проживання бувшого власника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що є бувшим членом сім»ї ОСОБА_2

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У п.33 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз'яснено, що відповідно до положень ст.ст.391, 396 ЦК України позов про усунення порушень прав, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Згідно ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

На підставі ч.1 ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати,

дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати,

укладати інші не заборонені законом угоди.

За змістом ч.1 ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК Української РСР до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Також у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз'яснено, що при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст. 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

За змістом ч.1 ст.156 ЖК України члени сім»ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Таким чином, права члена сім»ї власника жилого приміщення є похідними від прав власника.

Законом не передбачено перехід прав та обов»язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім»ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (квартири).

Отже, права ОСОБА_2, ОСОБА_3 користування квартирою №1 по вул.Б.Хмельницького,24 м.Чернівці є похідними від права власності колишнього власника ОСОБА_2, з припиненням права власності на майно, бувший власник ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка вселилася зі згоди бувшого власника, втрачають право користування квартирою №1 по вул.Б.Хмельницького,24 м.Чернівці.

Ураховуючи наведене зміна власника квартири АДРЕСА_1 є юридичним фактом, що тягне втрату бувшим власником ОСОБА_2 та бувшим членом сім»ї бувшого власника ОСОБА_3 права користування зазначеним жилим приміщенням.

Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_3 про нечинення перешкод ОСОБА_1 у користуванні майном, проживанні у ІНФОРМАЦІЯ_1.

Так, рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 28 липня 2017 року за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та в інтересах малолітніх ОСОБА_11, ОСОБА_12П з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Чернівецької міської ради про усунення перешкод у користування майном ОСОБА_3 виселено з квартири АДРЕСА_4 та знято з реєстрації.

З огляду на наведене підлягає захисту право ОСОБА_1 шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, зобов»язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні квартирою№1 по вул.Б.Хмельницького,24 м.Чернівці, вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.

Не можна погодитися з посиланням ОСОБА_2 у апеляційній скарзі на відсутність іншого житла.

Так, за інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єктів нерухомого майна від 10 травня 2018 року №123396719 здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 та право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 січня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном задовольнити.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Зобов»язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою№1 по вул.Б.Хмельницького,24 м.Чернівці.

Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 3 липня 2018 року.

Головуючий Н.Ю. Половінкіна

Судді М.І. Кулянда

ОСОБА_13