Постанова № 75100497, 03.07.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м.Суми

Справа №591/6039/17

Номер провадження 22-ц/788/1136/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач – ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 травня 2018 року, ухвалене у складі судді Бурди Б.В., в приміщенні Зарічного районного суду м. Суми, повний текст судового рішення складено 07 травня 2018 року,-

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20 червня 2012 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Так як відповідач порушила взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на 31 серпня 2017 року становить 48 017 грн 76 коп. та складається: із заборгованості за кредитом – 5396 грн. 80 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом – 36 908 грн 21 коп., заборгованості за пенею та комісією – 2950 грн 00 коп., а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн – штраф (фіксована частина), 2262 грн 75 коп. (процентна складова) та судові витрати.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 07 травня 2018 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 5396,80 грн заборгованості за кредитним договором та 176 грн судових витрат.

В задоволенні позову в іншій частині відмовлено за необґрунтованістю вимог.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову, посилаючись на те, що висновки суду є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах справи, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю, в іншій частині рішення залишити без змін.

При цьому вказує на те, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг складає між ним та банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Тобто з моменту підписання відповідачем заяви між кредитором і позичальником було укладено кредитний договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК шляхом приєднання позичальника до запропонованого кредитором договору (умов кредитування). Відповідач не заперечила факту підписання заяви позичальника та отримання кредитних коштів, тобто фактично визнала факт укладення договору на вище визначених умовах. Крім того, вона активно користувалася кредитною карткою. Кредитний договір повністю або у частині недійсним не визнавався, а тому є чинним, таким, що породжує права та обов’язки сторін, зокрема, обов’язок позичальника повернути отримані кредитні кошти, сплатити відсотки за їх користування, а також неустойку за несвоєчасне виконання зобов’язань за кредитним договором.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту не оскаржується і в апеляційному порядку не переглядається.

Сторони повідомлені про час і місце розгляду справи у встановленому цивільно-процесуальним законодавством порядку, але своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні не скористалися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, пені, комісії та штрафів, суд першої інстанції виходив з того, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Умови і правила всупереч вимогам ст.ст. 207, 1055 ЦК України та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позичальником не підписані й оригінали цих документів кредитором відповідачу передані не були, у зв’язку з чим їх не можна вважати складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору. Також документ, який би засвідчував отримання відповідачем під підпис Пам’ятки, яка містить тарифи і основні умови кредитування, позивачем суду не надано. А тому відповідач зобов’язаний сплатити проценти позивачу за користування кредитом у розмірі, визначеному відповідно д ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, тобто на рівні облікової ставки НБУ. Однак, позивачем не надано розрахунку процентів виходячи з облікової ставки НБУ та про стягнення таких відсотків вимог не заявлялось.

Проте повністю погодитись з такими висновками суду не можна, так як вони не відповідають обставинам справи та суд дійшов їх неповно з’ясувавши обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 20 червня 2012 року між сторонами укладено кредитний договір № б/н шляхом оформлення й підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а. с. 8).

Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Своїм підписом в анкеті-заяві відповідач засвідчила, що вона погоджується з тим, що ця заява разом з пам’яткою клієнта, умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, що вона ознайомилася і згодна з умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Згідно ст. ст. 526, 529 ч. 1 ЦПК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Таким чином не можна визнати правильним висновок суду щодо сплати відповідачем відсотків на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з інформації ПАТ КБ «ПриватБанк», в період виникнення спірної заборгованості, а саме з квітня 2014 року, відповідач користувалася кредитною картою «Універсальна», строк дії якої до 12/17. Відповідно до витягу з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» базова процентна ставка в місяць по кредитній карті «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» на момент укладення кредитного договору становила 2,5 %, з 01 вересня 2014 року – 2,9%. Крім того Тарифами передбачена сплата пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів у розмірі 0,24 % від суми загальної заборгованості за кожний день прострочення кредиту + 50 грн щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн, + 100 грн щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн другий місяць поспіль і більше; та штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов’язань: 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахування нарахованих і прострочених процентів і комісій (а. с. 9).

В наданому позивачем розрахунку зазначено, що станом на 31 серпня 2017 року розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком становив 48 017 грн 76 коп. та складається: із заборгованості за кредитом в сумі – 5396 грн 80 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом – 36 908 грн 21 коп., заборгованості за пенею та комісією – 2950 грн 00 коп., а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн – штраф (фіксована частина), 2262 грн 75 коп. – штраф (процентна складова) (а.с. 6-7).

З розрахунку заборгованості також вбачається, що відповідач вносила кошти на погашення заборгованості. Таким чином відповідач, підписуючи анкету-заяву від 20.06.2012 року, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловила свою згоду з формою договору та його умовами.

Колегія суддів погоджується з розміром заборгованості по процентам згідно розрахунку позивача за період з квітня 2014 року по 31 березня 2015 року на загальну суму 291,10 грн, оскільки, як вбачається з розрахунку заборгованості відповідач періодично вносила кошти, які шли на погашення заборгованості як по тілу кредиту так і процентів, а отже вона погоджувалася з розміром процентної ставки, яка в період з квітня 2014 року по 31 серпня 2014 року складала 30%, а з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року – 34,8%.

Водночас вбачається,що з 01 квітня 2015 року, коли позивачем було підвищено процентну ставку до 43,2% річних, відповідач припинила здійснювати погашення заборгованості, в тому числі по процентам.

Відповідно не можна погодитись з розміром заборгованості за період з 01 квітня 2015 року по 31 серпня 2017 року, розрахованому на підставі підвищеної процентної ставки в розмірі 43,2% річних, враховуючи також наступне.

У ст. 628 ЦК України йдеться про те, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ч. 1 ЦК України (у редакції, чинній на момент підписання відповідачем анкети-заяви) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною 3 цієї ж статті ЦК України у тій же редакції було передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, правила застосування банком змінюваної процентної ставки відповідно до ч. 4 ст. 1056-1 ч. 1 ЦК України (у редакції, чинній на момент підписання відповідачем анкети-заяви) позивачем не дотримані, а саме: позичальник письмово не повідомлявся не пізніш, як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовувалась нова процентна ставка; у кредитному договорі, зокрема, в анкеті-заяві не було встановлено порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу.

ПАТ КБ «ПриватБанк» всупереч положенням ст. 81 ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту того, що відповідача належним чином під розписку було повідомлено про підвищення процентної ставки до 43,20 %. Не надано позивачем і доказів того, що відповідач фактично погодилась із підвищенням процентної ставки до 43,20 %, так як платежів по сплаті процентів за цією процентною ставкою вона не здійснювала.

Відтак, з відповідача за період з 01 квітня 2015 року по 31 серпня 2017 року підлягає стягненню заборгованість по процентам за користування кредитом, виходячи з процентної ставки 34,80 % річних, оскільки вимоги позивача стосовно застосування підвищеної процентної ставки 43,20% річних є безпідставними.

Таким чином, з 01 квітня 2015 року по 31 серпня 2017 року, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом визначається на рівні 34,80 % річних: (5396,80 грн. х 34,80 % х 884 дні /360) = 4611,75 грн.

Таким чином загальний розмір заборгованості по процентам за період з 03 квітня 2014 року по 31 серпня 2017 року становить 4902,85 грн (291,10 грн +4611,75 грн = 4902,85 грн).

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення пені та штрафів, колегія суддів виходить з наступного.

Умовами кредитування, які визначені у вказаних вище Тарифах банку, передбачено нарахування, крім пені, штрафу за порушення строків платежів по будь-якому грошовому зобов’язанню у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. (Правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15).

ПАТ КБ «ПриватБанк» надано суду докази про порушення відповідачем умов кредитного договору, яке полягає у несплаті щомісячних платежів на погашення кредиту та процентів. В той же час за це порушення банком нараховано і пеню, і штраф, що відповідно до наведеної правової позиції Верховного Суду України, є подвійною цивільно-правовою відповідальністю за одне і те саме порушення.

У зв’язку з цим суд апеляційної інстанції з урахуванням обставин справи, балансу інтересів сторін, вважає за необхідне стягнути з відповідача неустойку у вигляді штрафу в розмірі 1014 грн 98 коп., який складається з фіксованої частини - 500 грн та процентної складової - 514 грн 98 коп. – 5 % від суми заборгованості, а вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення пені задоволенню не підлягають, виходячи з наведених вище підстав.

Отже, виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції на підставі п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, в частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про їх часткове задоволення: стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» процентів за користування кредитними коштами в сумі 4902 грн 85 коп. та штрафу в сумі 1014 грн 98 коп.

Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, пропорційно задоволеної частини позовних вимог та апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати в розмірі 377 грн 01 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 333 грн 23 коп. за апеляційний перегляд рішення суду.

Відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відносяться до малозначних справ.

Враховуючи, що ціна позову складає 48 017 грн 76 коп., дана справа є малозначною, а тому касаційному оскарженню відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 1, 4; 381-382 ЦПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 травня 2018 року в даній справі скасувати в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, пені та штрафів та ухвалити в цій частині нове рішення про їх часткове задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 4902 гривні 85 копійок заборгованості по процентам за користування кредитними коштами та 1014 гривень 98 копійок штрафу.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 травня 2018 року змінити в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 377 гривень 01 копійку судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 333 гривні 23 копійки за апеляційний перегляд рішення суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді: В.І.Криворотенко

ОСОБА_2