Постанова № 75098982, 25.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року

м. Київ

справа № 757/19252/18-ц

провадження № 22-ц/796/4902/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.Суддів при секретарі учасники справи:Кулікової С.В., Музичко С.Г., Потапьонок К.В., позивач - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2018 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про скасування рішення суду від 10 лютого 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вимогами про винесення судом першої інстанції ухвали про скасування рішення суду від 10 лютого 2015 року, відновлення прав дітей шести сімей ОСОБА_7 шляхом винесення ухвали про повернення їх у власний дім, з тих підстав, що рішення суду про їх виселення не приймалося. Також просила після винесення вказаних ухвал суду передати всі матеріали справи до слідчого судді. /а.с. 2-5 /

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2018 року відмовлено у відкритті провадженні у справі. /а.с. 6/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2018 року та зобов'язати суд першої інстанції відновити права дев'яти дітей шляхом повернення їх у власний дім.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, посилалася на необґрунтованість оскаржуваної ухвали. Вказала, що вказану ухвалу було винесено без її участі у судовому засіданні та участі ОСОБА_7 та його дев'яти дітей, чим порушено право на справедливий суд, а також на ефективний засіб правового захисту, закріплені ст. 6 та 13 Європейської конвенції з прав людини. Зауважила, що судом відмовлено у прийнятті доказів, не досліджено їх, не надано їм правової /судової/ оцінки, чим фактично залишено без змін рішення суду від 10 лютого 2015 рокупро рейдерське захоплення дому у дев'яти дітей.

Інші учасники справи своїм правом, згідно ст. 360 ЦПК України не скористалися, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, ч. 6 ст. 147 ЗУ &q?аї;Про судоустрій і статус суддів&q?ст;, п. 3 Розділу XII Перехідних положень ЗУ &q?ер;Про судоустрій і статус суддів&q?ст; до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства, оскільки порядок апеляційного оскарження судових рішень визначено ЦПК України, і вказані вимоги не можуть бути вирішені у позовному провадженні.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваною ухвалою порушено право позивача на доступ до правосуддя не можуть бути прийняті колегією суддів, з наступних підстав.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції /стаття 19 ЦПК України/.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Разом з тим, право на доступ до правосуддя не може тлумачитися як право на перегляд рішення суду поза встановленою національним законодавством процедурою.

Відповідно до принципу юридичної визначеності, остаточне рішення правомочного суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися.

Разом з тим, апелянт згідно пред'явленого позову, просила переглянути рішення суду, що набрало законної сили, поза закріпленою цивільним процесуальним законодавством процедурою, а саме у рамках позовного провадження у суді першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що право її доступу до правосуддя було порушено ще й тим, що питання про відмову у відкритті провадження у справі було розглянуто за її відсутності, колегією суддів оцінюються критично зважаючи на те, що ст. 186 ЦПК України передбачено одноособове вирішення суддею без проведення судового засідання питання щодо наявності підстав для відкриття провадження чи відмови у вказаному.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2018 року- залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: