Постанова № 75087999, 04.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/1668/17 Головуючий у І інстанції Кисіль О.А.Провадження № 22-ц/780/2346/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 47 04.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши в приміщенні Апеляційного суду Київської області у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на додаткове рішення Яготинського районного суду Київської області від 26 лютого 2018 року у складі судді Кисіль О.А. у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів та стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, обґрунтовуючи його тим, що рішенням Яготинського районного суду Київської області від 16 серпня 2012 року з відповідача на її користь вирішено стягувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частки усіх видів його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, починаючи із 15 травня 2012 року. 08 липня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який визначає, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Неповнолітні діти з 27 січня 2014 року перебувають лише на її утриманні. Відповідач є фізично здоровим та працездатним, інших утриманців не має, має постійний дохід, який отримує в Управлінні з координації та контролю за виплатою пенсій, має у власності рухоме та нерухоме майно, а тому може сплачувати аліменти у розмірі 1/2 частки з усіх видів його заробітку (доходу). Відповідач відмовляється від виконання рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дітей. Станом на 18 серпня 2017 року за довідкою-розрахунком Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у м. Києві заборгованість зі сплати аліментів боржником ОСОБА_4 становить 106734,22 грн.. Позивач вважала, що розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 17 жовтня 2016 року по 18 жовтня 2017 року становить 8455, 71 грн.

Тому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила суд збільшити розмір стягнення аліментів з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2), на утримання доньки – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1/3 частини на 1/2 частину з усіх видів його доходу щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 липня 2017 року, тобто з дати набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» і до досягнення дітьми повноліття. Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 17 жовтня 2016 року по 18 жовтня 2017 року у сумі 8455, 71 грн. Судові витрати у справі, в тому числі за надання правової допомоги, покласти на відповідача.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 13 лютого 2018 року позов задоволено частково.

Збільшено розмір стягнення аліментів з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_5 ІПН НОМЕР_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/3 частини його доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/3 частину його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_5 ІПН НОМЕР_2 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 17 жовтня 2016 року по 18 жовтня 2017 року в розмірі 8455,71 грн.. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 704, 80 грн.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

15 лютого 2018 року позивач ОСОБА_5 звернулася до суду першої інстанції із заявою, у якій просила ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, на її користь судові витрати за надану їй правову допомогу у сумі 5000,00 грн..

В обгрунтування заяви вказала, що 13 лютого 2018 року до початку судового засідання у справі було нею подано заяву, у якій зазначалося про надання у визначений строк доказів про понесені нею витрати за надання правової допомоги.

Додатковим рішенням Яготинського районного суду Київської області від 26 лютого 2018 року заяву задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_5, ІПН НОМЕР_2, оплачені нею витрати за надану правову допомогу у сумі 4150, 00 грн..

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з’ясування судом обставин справи, порушення судом норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити. Вважає, що в порушення вимог ст.270 ЦПК України додаткове судове рішення було ухвалено неповноважним складом суду, що є обов’язковою підставою для скасування судового рішення. Вказує, що матеріали справи не містять жодного доказу сплати позивачем грошових коштів на користь адвоката. Посилаючись на п.9 ч.1 Перехідних положень Закону України №2147 – VІІІ від 03 жовтня 2017 року, позивач вказує, що позивачем до позовної заяви не було додано попередній розрахунок судових витрат (ст.175 ЦПК України), а тому позовну заяву необхідно було залишити без руху або відмовити у відшкодуванні судових витрат на правову допомогу.

Позивач ОСОБА_5 суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не надала.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи питання про стягнення витрат понесених позивачем на правову допомогу, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що судом під час ухвалення рішення, не вирішено питання з приводу частини судових витрат, а саме: витрат за надану позивачу правову допомогу у сумі 5000,00 грн., відносно яких ОСОБА_5 подавалися докази. При цьому суд врахував, що позов задоволено частково, а тому заява про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1, 2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що нова редакція ЦПК України не передбачає граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах.

Встановлено, що рішенням Яготинського районного суду Київської області від 13 лютого 2018 року позов задоволено частково.

Збільшено розмір стягнення аліментів з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_5 ІПН НОМЕР_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/3 частини його доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/3 частину його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_5 ІПН НОМЕР_2 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 17 жовтня 2016 року по 18 жовтня 2017 року в розмірі 8455,71 грн.. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 704, 80 грн.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.114-117).

15 лютого 2018 року позивач ОСОБА_5 звернулася до суду першої інстанції із заявою, у якій просила ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, на її користь судові витрати за надану їй правову допомогу у сумі 5000,00 грн..

В обгрунтування заяви вказала, що 13 лютого 2018 року до початку судового засідання у справі було нею подано заяву, у якій зазначалося про надання у визначений строк доказів про понесені нею витрати за надання правової допомоги (а.с.119).

07 серпня 2017 року між адвокатом ОСОБА_8 та ОСОБА_5 було укладено договір – доручення про надання правової допомоги адвокатом (а.с.22).

ОСОБА_8 є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діляністю №3847/10, виданим на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 18 грудня 2008 року №180 (а.с.23).

13 лютого 2018 року між адвокатом ОСОБА_8 та ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду про виплату гонорару до договору – доручення про надання правової допомоги адвокатом (а.с.120).

Відповідно до змісту вказаної додаткової угоди розмір гонорару адвоката складає 5000,00 грн..

Відповідно до квитанції до прибуткового кассового ордера №4/18 ОСОБА_5 сплатила грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. на рахунок ОСОБА_8 (а.с.119).

Надані адвокатом ОСОБА_8 послуги полягали у збиранні доказів, шляхом складання та подання запитів до органів ДВС, підготовці матеріалів, складанні та поданні позовної заяви, підготовці матеріалів, розрахунку пені, складанні та поданні позовної заяви у порядку збільшення позовних вимог, судовому супроводі справи – представництві позивача та захисті його інтересів у суді першої інстанції.

Відтак, з урахуванням принципу пропорційності розподілу судових витрат між сторонами, колегія суддів вважає, що розміром витрат, що позивач поніс на правничу допомогу у зв’язку з судовим розглядом даної справи у суді першої інстанції, і які підлягають до відшкодування відповідачем є 4150,00 грн., оскільки понесення таких витрат підтверджується належними і допустимим доказами наявними у матеріалах справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що в порушення вимог ст.270 ЦПК України додаткове судове рішення було ухвалено неповноважним складом суду, що є обов’язковою підставою для скасування судового рішення, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.8 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

Відповідно до ч.2,3 ст.15 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» у судах функціонує Єдина судова інформаційна (автоматизована) система. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційною (автоматизованою) системою у порядку, визначеному процесуальним законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 лютого 2018 року визначено головуючого суддю Кисіль О.А. (а.с.121).

Відповідно до п.1 ч.7 ст.56 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Суддею Кисіль О.А. дотримано зазначені вимоги законодавства, а тому підстави вважати, що справу було розглянуто неповноважним складом суду, відсутні.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що матеріали справи не містять жодного доказу сплати позивачем грошових коштів на користь адвоката, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, квитанцією до прибуткового кассового ордера №4/18, яка у відповідності до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного Банку України від 29 грудня 2017 року №148, є первинним документом (прибутковим або видатковим касовим ордером), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що позивачем до позовної заяви не було додано попередній розрахунок судових витрат (ст.175 ЦПК України), а тому позовну заяву необхідно було залишити без руху або відмовити у відшкодуванні судових витрат на правову допомогу, також відхиляються колегією суддів, оскільки позовну заяву було подано 17 жовтня 2017 року, тобто до набрання новою редакцією ЦПК України чинності (15.12.2017), у якій не передбачалося вимог надання попереднього розрахунку судових витрат.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, додаткове рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Яготинського районного суду Київської області від 26 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено «04» липня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_1 СуддіОСОБА_2 ОСОБА_3