Рішення № 75086146, 12.06.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4133/18

Провадження № 2/369/2212/18

РІШЕННЯ

Іменем України

12.06.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарі Яцевич В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві (в порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2018 року позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 04.06.2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 31.03.2018 року має заборгованість – 69 133,65 грн., яка складається з наступного: 1 545,38 грн. – заборгованість за кредитом; 59 123,04 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 4 696,96 грн. – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 3 268,27 грн. – штраф (процентна складова).

Тому позивач ПАТ КБ «Приватбанк» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 69 133,65 грн. та судовий збір в розмірі 1 762,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 направи до суду письмовий відзив згідно якого зазначав що він відкрив поточний рахунок, а не сплачував за кредитом, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів по справі № 369/4133/18, як то квитанцій із зазначенням призначення платежу сплата по договору № б/н від 04.06.2013 року підписаних ним, виписки по рахунку немає.

Даних коштів він не отримував, до того ж в матеріалах справи відсутня заява про видачу готівки, або перерахування коштів за договором № б/н від 04 червня 2013 року із підписом ОСОБА_1, а тому кошти могли бути отримані невідомою особою.

Оскільки з матеріалів справи, вбачається, що ПАТ КБ „ПриватБанк” не надало доказів виконання ним договору № б/н від 04.06.2013 року, щодо надання коштів у розмірі 1 800,00 грн. (однієї тисячі вісімсот) гривень, то порушення прав Банку з його боку не доведено ним взагалі.

Розрахунок боргу, підготовлений працівниками Банку щодо наявності грошового зобов’язання Відповідача по тілу кредиту, відсотках, процентах річних та пені - є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог Банку до Відповідача.

Документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

При підписанні 04 червня 2013 року анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг Приватбанку, відповідачу було надано ПАТ КБ „ПриватБанк” копію умов і правил надання банківських послуг та копію правил користування платіжною карткою.

Разом з тим, позивачем при зверненні до Києво-Святошинського районного суду Київської області, було долучено до позовної заяви Витяг із Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-255.

Відповідно до п. 9.12. Умов і Правил надання банківських послуг Приватбанку. договір діє до моменту належного виконання сторонами своїх обов’язків.

А тому, є критичними твердження позивача, що пунктом 1.1.7.12. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на тий самий строк.

Крім того, відповідно до п. 1.1.7.31. Умов і Правил надання банківських послуг Приватбанку, строк позовної давності відносно вимог Банка з повернення кредиту, оплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафом, витрат Банку складає 50 років.

Коли 04 червня 2013 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг Приватбанку, ПАТ КБ „ПриватБанк” не попередив про всі істотні умови договору, про ризики, які можуть виникнути у відповідача як споживача фінансових послуг.

Звернувшись до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом про стягнення заборгованості за договором № б/н від 04.06.2013 року, позивач на підтвердження своїх доводів не надав копію підписаного ОСОБА_1 09 серпня 2012 року із ОСОБА_2 акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк” Умов і Правил надання банківських послуг Приватбанку, що свідчить про те що він не укладався.

З огляду на це вбачається, що договір № б/н від 04.06.2013 року є нікчемним, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” задоволенню не підлягають.

Відповідно до договору № б/н від 04.06.2013 року кінцевий термін виконання зобов’язання відповідає строку дії картки, який в заяві не визначений. Автоматичне продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов’язання.

Право на звернення до суду з позовом у ПАТ КБ „ПриватБанк” закінчилося 31 грудня 2017 року, проте банк звернувся до суду з позовом лише 03 квітня 2018 року, тобто з пропуском позовної давності.

Згідно з п.п. 3.1.1. та 3.1.3. правил користування платіжною карткою, Умов та правил надання банківських послуг строк дії картки вказується на лицевій стороні картки (рік та місяць). Картка дійсна до останнього календарного дня вказаного на картці. По закінченню строку дії відповідна карта продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії) якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшла письмова заява держателя про закриття картрахунку, а також за умови наявності на картрахунку грошових коштів для оплати послуг по виконанню розрахункових операцій.

16 серпня 2015 року, згідно з матеріалів цивільної справи № 369/4133/18, з рахунку відповідача здійснено автоматичне погашення відсотків за договором №б/н від 04.06.2013 року.

ПАТ КБ „ПриватБанк” при звернені до суду з позовною заявою не надано будь-яких належних доказів, що автоматичне погашення частини кредиту відбулося за згодою відповідача.

Тому відповідач просив застосувати позовну давність до позовних вимог ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 за договором № б/н від 04.06.2013 року щодо стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 1 545,38 грн. (однієї тисячі п’ятиста сорока п’яти) гривень 38 копійок, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі - 59 123,04 грн. (п’ятдесяти дев’яти тисяч сто двадцяти трьох) гривень 04 копійки. Застосувати спеціальну позовну давність до позовних вимог ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 за договором № б/н від 04.06.2013 року щодо стягнення заборгованості за: штраф в розмірі 500,00 грн. (п’ятиста) гривень (фіксована складова); штрафом в розмірі 3 268,27 грн. (трьох тисяч двохсот шістдесяти восьми) гривень 27 копійок та пенею і комісією в розмірі 4696,96 грн. (чотирьох тисяч шестиста дев’яносто шести) гривень 96 копійок; Ухвалити рішення яким відмовити ОСОБА_2 акціонерному товариству комерційний банк „ПриватБанк” в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № б/н від 04.06.2013 року.

На даний відзив позивачем було надіслано до суду відповідь, в якій зазначалось про те, що при укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 04.06.2013 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки “Універсальна” та особистим підписом засвідчив, що “ Я згоден з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...”.

Також до матеріалів позовної заяви долучено “Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” з якої чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо.

Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.

Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

З виписки карткового рахунку, чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором ( погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов'язання не виконані та кредитором не прийняті.

Одночасно, Посилання Відповідача на постанову ВСУ по справі № 6-16цс15 вважали недоречним з огляду на наступне.

В зазначеній постанові ВСУ вказав: "Суд не встановив наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника".

Однак, в даній справі Позивач надав докази, що Відповідача було ознайомлено саме із зазначеними Умовами та правилами надання банківських послуг та наказ Банку яким були затвердженні зазначені Умови та Правила надання банківських послуг.

Більш того, згідно Заяви Відповідач зобов'язався самостійно ознайомлюватися зі всіма змінами Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів на сайті Приватбанку.

Таким чином, твердження Відповідача, що в матеріалах справи відсутні докази ознайомленні відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг не відповідають дійсним обставинам справи.

Більш того, ухвалою ВСУ від 26.10.2016 року визнано посилання відповідача на постанову ВСУ по справі № 6-16цс15 безпідставними, оскільки ознайомлення останнього з умовами кредитування підтверджено підписанням анкети-заяви.

Банком надані такі докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов'язань: копія кредитного договору; розрахунок заборгованості; копія паспорта Відповідача, за яким був оформлений кредитний договір; виписка по рахунку; фото клієнта з карткою.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно ї здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами. Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік такихдокументів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв’язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовійформі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін’юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Із виписки вбачається, що Відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами.

Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до п. 1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років.

Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануітет, тощо.

Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 10.2016 року.

Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 12.04.2018 року - до спливу строку позовної давності.

Тому ПАТ КБ «Приватбанк» просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вивченням матеріалів встановлено, що дану справу можливо вирішити в спрощеному позовному провадження, враховуючи положення ст. ст. 19, 274 ЦПК України, оскільки з урахуванням предмету та підстав позову, обраного позивачем способу захисту вона відноситься до справ незначної складності, а сторонами було надіслано до суду відзив та відповідь на відзив.

Суд, перевіривши матеріали справи, та зібранні в ній докази, знаходить, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного договору № б/н від 04.06.2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Сторонами при укладенні договору було обговорено усі істотні умови.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Згідно п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбаченим Договором.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язується сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» встановлено розмір базової відсоткової ставки в місця (нараховуються на залишок заборгованості) та пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів.

Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором та виписці по рахунку відповідача ОСОБА_1.

Відповідач станом на 31.03.2018 року має заборгованість – 69 133,65 грн., яка складається з наступного: 1 545,38 грн. – заборгованість за кредитом; 59 123,04 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 4 696,96 грн. – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 3 268,27 грн. – штраф (процентна складова).

З виписки по рахунку вбачається що відповідач користувався кредитним коштами та частково сплачував заборгованість по картковому рахунку.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

На підставі викладено, суд, приходить до висновку що, відповідач ОСОБА_1 не виконував передбачених кредитним договором обов’язків по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів, має прострочену заборгованість, що у свою чергу порушує права ПАТ КБ «Приватбанк», а отже позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1 545,38 грн. – тіло кредиту; 59 123,04 грн. – нарахованих відсотків за користування кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 3 268,27 грн. – штраф (процентна складова), підлягають до задоволення.

Проте, із заявленим розміром пені, що позивач просить стягнути з відповідача, суд не може погодитись, оскільки даний розмір пені перевищує заборгованість за кредитом, тим самим перевищує розмір збитків, і є неспівмірним із розміром боргу за тілом кредиту.

Отже, суд, знаходить за доцільне зменшити розмір неустойки у вигляді пені до розміру фіксованого штрафу за кредитом, а саме до 500,00 грн.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо необхідності застосування строків позовної давності до позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно правової позиці яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року (справа № 6–14 цс 14) визначено що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі №6-61цс14 зазначено що за договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України).

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця.

Строк випущеної картки по даному рахунку що була надана відповідача визначено до останнього дня 10.2016 року, що підтверджується довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» від 15.05.2018 р. № 30.1.0.0/2-20180412/1139.

Позивач же звернувся до суду з даним позовом 16.04.2018 року - до спливу строку позовної давності.

Стаття 76 ЦПК України визначає що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем по справі ОСОБА_1 були порушені вимоги кредитного договору, що спричинило виникнення заборгованості перед позивачем, а тому вимоги позивача по даному позову підлягають до часткового задоволення

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, суд покладає на відповідача.

Відповідно до ст.ст. 15, 16, 256, 257, 258, 525, 526, 549, 625, 1054 ЦК України, та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 273, 274,279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: 08158, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Малютянка, вул. Дачна, буд. 35, ІПН: НОМЕР_1) на користь позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором у розмірі 64 936,69 грн. (шістдесят чотири тисячі дев’ятсот тридцять шість гривень та шістдесят дев’ять копійок).

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: 08158, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Малютянка, вул. Дачна, буд. 35, ІПН: НОМЕР_1) на користь позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299) судовий збір у розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

В решті вимог позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Дубас Т.В.