Ухвала суду № 75086015, 21.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/6834/15-к Головуючий у І інстанції Буцмак Ю. Є.Провадження № 11-кп/780/651/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 19 21.06.2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді – Гайдай Р.М.

суддів – Авраменка М.Г., Орла А.І.

при секретарі – Шийці Ю.В., Чорнобривці В.В., Миронець А.Л.,

з участю:

прокурора – Сагей Л.І., Савченка В.О., Стаховської Н.О.

обвинуваченого – ОСОБА_2

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області Грабця І.Н. на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2018 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,

мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

- 02.06.2004р. вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ст. 186 ч. 2 КК України до 1 року позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

- 02.08.2005р. вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ст. 185 ч. 3, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 02.02.2009р. по відбуттю покарання;

- 14.09.2010р. вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ст.ст. 185 ч. 3, 186 ч. 3 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 21.03.2014р. по відбуттю покарання,

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України та призначено йому покарання у виді 4 років 7 місяців позбавлення волі.

У строк відбуття покарання зараховано ОСОБА_2 строк досудового тримання його під вартою з 26 лютого 2015 року до 16 грудня 2016 року, з 5 січня 2017 року до 7 липня 2017 року.

Відповідно до ст. 72 ч. 5 КК України зараховано ОСОБА_2 у строк відбуття покарання, строк досудового тримання його під вартою: з 26 лютого 2015 року до 16 грудня 2016 року, з 5 січня 2017 року до 7 липня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі та звільнено останнього від відбування покарання за цим вироком у зв’язку із фактичним відбуттям ним призначеного покарання.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що будучи раніше судимим за вчинення злочинів проти власності, маючи не зняті та не погашені судимості за вчинення корисливих злочинів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна та відкритого заволодіння чужим майном, 02 січня 2017 року близько 19 години 25 хвилин, умисно, повторно, незаконно, шляхом вільного доступу, через незачинені двері проник до приміщення магазину «Продукти Єрмоліно», що знаходиться за адресою Київська область, м. Біла Церква, вул. Крижанівського, 3, власницею якого є фізична особа підприємець ОСОБА_4 в робочий час магазину.

Перебуваючи в приміщенні магазину, ОСОБА_2, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна та відкритого викрадення чужого майна, підійшов до прилавку вказаного магазину та долаючи спротив продавця магазину ОСОБА_5, яка намагалася перешкодити ОСОБА_2 у здійсненні злочинного наміру, відштовхнув останню, та перехилившись через прилавок, із шухляди столу, умисно повторно, відкрито, незаконно з тих же мотивів та мети заволодів грошовими коштами в сумі 440 грн., які знаходились у паперовій коробці та які належать потерпілій фізичній особі підприємцю ОСОБА_4

Після чого ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_2 завдав потерпілій ОСОБА_4 майнової шкоди в розмірі 440 грн.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Київської області Грабець І.Н. просить вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2018 року в частині призначеного покарання у зв’язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м’якість скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 186 КК України покарання у виді 6 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26 листопада 2015 року) зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_2 перебування в установах попереднього ув’язнення в період з 26 лютого 2015 року до 20 червня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, із 21 червня 2017 року до 07 липня 2017 року із розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі. В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції в порушення ст. 65 КК України при призначенні міри покарання ОСОБА_2 не в повній мірі враховано особу обвинуваченого та його суспільну небезпечність. Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних, в тому числі тяжких злочинів, злочинів проти власності, має непогашену та не зняту у встановленому законом порядку судимість. Не зважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, його винуватість у вчиненні вказаного злочину, підтвердилась доказами дослідженими під час судового розгляду.

Крім того, прокурор вказав, що судом першої інстанції не враховано суму спричинених збитків, які не відшкодовано та призначено ОСОБА_2 покарання у виді 4 років 7 місяців позбавлення волі, хоча санкція ч. 3 ст. 186 КК України передбачає покарання у виді від 4 до 8 років позбавлення волі.

Також прокурор зазначив, що відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26 листопада 2015 року) ОСОБА_2 зараховано у строк відбування покарання перебування в установах попереднього ув’язнення в період з 26 лютого 2015 року до 16 грудня 2016 року, з 05 січня 2017 року до 07 липня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Разом із тим, прокурор вказав, що зарахування у строк покарання одного дня попереднього ув’язнення в період з 21 червня 2017 року до ухвалення вироку чи до набрання вироком законної сили із розрахунку за два дні позбавлення волі є неправильним, а тому відповідно до вимог ч. 1 та ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції, яка діяла на час ухвалення вироку, зарахування у строк покарання строку попереднього ув’язнення здійснюється з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Таким чином, з огляду на викладене, зарахування судом першої інстанції у період дії ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046 – VII від 18 травня 2017 року строк попереднього ув’язнення у строк покарання ОСОБА_2 після 20 червня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, котрий підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задоволити, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3, котрі заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили вирок суду першої інстанції залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який він засуджений, доведена доказами зібраними в ході досудового розслідування і дослідженими в судовому засіданні та не оспорюється в апеляційній скарзі.

Щодо доводів апеляційної скарги першого заступника прокурора Київської області Грабця І.Н. про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м’якість – то вони є безпідставними.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_2 покарання повністю дотримався вищевказаних норм кримінального закону.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу винного, котрий раніше неодноразово судимий, за місцем роботи характеризується позитивно, за місцем проживання посередньо, відсутність обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_2 представляє небезпеку для суспільства та його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

При цьому, призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у виді 4 років 7 місяців позбавлення волі, на думку колегії суддів, є достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових злочинів.

Щодо доводів апеляційної скарги першого заступника прокурора Київської області Грабця І.Н. про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то вони є також безпідставними з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Відповідно ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції закону, яка діяла на момент вчинення інкримінованих ОСОБА_2 дій) встановлено, що зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував закон України про кримінальну відповідальність зарахувавши ОСОБА_2 у строк відбуття покарання строк досудового тримання його під вартою з 26 лютого 2015 року до 16 грудня 2016 року, з 05 січня 2017 року до 07 липня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області Грабця І.Н. – залишити без задоволення, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2018 року, яким ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України – без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ: