Ухвала суду № 75086005, 26.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 375/330/18 Головуючий у І інстанції Голік Н. О.Провадження № 11-кп/780/718/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 54 26.06.2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді – Гайдай Р.М.

суддів – Авраменка М.Г., Орла А.І.

при секретарі – Чорнобривці В.В.

з участю:

прокурора – Стаховської Н.О.

обвинуваченого – ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами начальника Рокитнянського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області, першого заступника прокурора Київської області та захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 на вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 24 квітня 2018 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

- 13 травня 2016 року вироком Рокитнянського районного суду Київської області за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки із позбавленням права керування транспортним засобом на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України та призначено йому покарання у виді 6 (шести) місяців обмеження волі.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України приєднано до покарання, призначеного за даним вироком, частково не відбуту частину покарання за вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 13 травня 2016 року, виходячи з такого співвідношення: 1 день позбавлення волі відповідає 2 дням обмеження волі і остаточно призначено покарання ОСОБА_2 у виді 2 (двох) років 11 (одинадцяти) місяців 5 (п’яти) днів позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортним засобом на 8 (вісім) місяців 5 (п’ять) днів.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку Рокитнянського районного суду Київської області від 13 травня 2016 року ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням строком 2 роки та покладено на нього обов’язки, передбачені ст.76 КК України.

21 червня 2016 року ст. інспектором Рокитнянського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області ОСОБА_4 засудженого вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 13 травня 2016 року ОСОБА_2 ознайомлено під розпис з порядком та умовами відбуття призначеного йому додаткового покарання у виді заборони керувати транспортними засобами строком на 2 роки, цього ж дня з ним проведена бесіда, під час якої ОСОБА_2 роз'яснено порядок та умови відбування покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 2 роки, про що він розписався.

11 серпня 2016 року до Рокитнянського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області надійшло повідомлення з Територіального сервісного центру № 3242 Регіонального сервісного центру МВС в Київській області про те, що посвідчення водія серії ВАЕ №195498 на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на зберіганні у них з 30 червня 2016 року.

В подальшому ОСОБА_2, ігноруючи призначене йому 13 травня 2016 року Рокитнянським районним судом Київської області додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки, умисно, всупереч вироку суду, продовжив займатися діяльністю, забороненою вказаним рішенням суду, а саме керувати транспортним засобом та 16 жовтня 2017 року близько 00 години 35 хвилини по вул. Червона Січ в смт. Рокитне Київської області, керуючи автомобілем НОМЕР_1, вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

16 жовтня 2017 року працівниками Рокитнянського відділення поліції Миронівського відділу поліції Головного управління національної поліції України в Київській області за фактом порушення ОСОБА_2 вимог п.2.4. (а) Правил дорожнього руху України «На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил» складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 007591.

Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 14 листопада 2017 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, яка постановою апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2017 року залишена без змін.

16 жовтня 2017 року працівниками Рокитнянського відділення поліції Миронівського відділу поліції Головного управління національної поліції України в Київській області за фактом порушення ОСОБА_2 вимог п.2.5. (а) Правил дорожнього руху України «Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» складено відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 007590.

Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 05 грудня 2017 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка постановою апеляційного суду Київської області від 16 січня 2018 року залишена без зміни.

В апеляційній скарзі начальник Рокитнянського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 не оспорюючи вирок у частині доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_2 просить вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 24 квітня 2018 року у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м’якість – скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України та призначити йому покарання у виді 1 року обмеження волі. На підставі ст.ст. 71, 72 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 13 травня 2016 року і остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 6 місяців 27 днів. В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що при визначенні виду покарання ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 389 КК України правильно визначено покарання у виді обмеження волі, проте в порушення вимог ч. 2 ст. 61 КК України, безпідставно призначено покарання у виді обмеження волі строком на 6 місяців, тобто менше ніж передбачено вказаною статтею КК України.

В той же час, призначаючи остаточне покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі, суд першої інстанції, в порушення вимог ч. 4 ст. 71 КК України, призначив йому покарання яке за своїм розміром є явно меншим ніж невідбута частина покарання за вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 13 травня 2016 року, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та вказане призвело до призначення судом покарання ОСОБА_2, яке за своїм розміром є явно несправедливим через м’якість.

Також, в порушення ч. 3 ст. 71 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі приєднано невідбуту частину додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 8 місяців 5 днів, що є явно за своїм розміром більше ніж невідбута його частина, яка становить 6 місяців 27 днів (відбута частина додаткового покарання становить 17 місяців 3 дні).

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Київської області Грабець І.Н. не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення просить вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 24 квітня 2018 року у звязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м’якість – скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції в порушення ст. 65, ч. 2 ст. 61, ч. 1 ст. 389 КК України призначив ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі на строк 6 місяців.

Також, обвинувачений ОСОБА_2 за вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 13 травня 2016 року не відбув 4 роки позбавлення волі, отже, остаточно призначене судом покарання, відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України має бути більшим ніж 4 роки позбавлення волі.

Крім того, в порушення ст. 374 КПК України суд першої інстанції виклав у мотивувальній частині не формулювання обвинувачення, яке він визнав доведеним, а лише зазначив у чому ОСОБА_2 обвинувачується досудовим слідством.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 просить вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 24 квітня 2018 року у зв’язку з невідповідністю висновків суду викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність скасувати та ухвалити новий вирок, ОСОБА_2 визнати виправданим.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що з оскаржуваного судового рішення не зрозуміло змісту формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, в якому окрім того не зазначено час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, сторона захисту зауважує, що ст. 389 КК України згідно з Законами № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, № 1492-VIII від 07 вересня 2016 року викладена в новій редакції та після 21 червня ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 389 КК України у встановленому порядку не попереджався.

Зазначені обставини, в сукупності свідчать про безпідставність притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 389 КК України, а відтак оскаржуваний вирок підлягає скасуванню з підстав передбачених ст. 62 Конституції України та постанови Пленуму ВСУ № 9 від 01 листопада 1996 року п. 18 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, котра підтримала апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області Грабця І.Н., інші апеляційні скарги не підтримала, обвинуваченого ОСОБА_2, котрий підтримав апеляційну скаргу свого захисника, проти задоволення інших апеляційних скарг заперечував, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.

Так, відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з приписами ст. 409 КПК України однією з підстав для скасування або зміни рішення судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

За змістом ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, є такі порушення цього Кодексу, які перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до вимог п. 2, 3 ч. 3 ст. 374 КПК України вирок суду, серед іншого, має містити: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Проте, як вбачається з мотивувальної частини вироку суд першої інстанції виклав у ній не формулювання обвинувачення, яке він визнав доведеним, а лише зазначив у чому ОСОБА_2 обвинувачується досудовим слідством.

Вказане порушення вимог кримінального процесуального закону, на думку колегії суддів, є істотним і таким, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

За таких обставин вирок суду залишатися в силі не може і підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 57 КК України покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років, а обмеження волі, відповідно до ч. 2 ст. 61 КК України, встановлюється на строк від одного до п’яти років.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги начальника Рокитнянського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області, першого заступника прокурора Київської області та захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 – задоволити частково.

Вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 24 квітня 2018 року, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України – скасувати.

Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

СУДДІ: