Постанова № 75082123, 03.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/2180/18 Суддя першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Кузьмишина О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:

- визнати протиправними /дії/ бездіяльність Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Бровари за надання неповної, необґрунтованої відповіді позивачу на його звернення від 02.04.2018 року та взаємовиключних мотивів, за надання недостовірної інформації та розгляд заяви за його відсутності без повідомлення способу оскарження прийнятої відповіді;

- зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Бровари надати відповідь на його звернення від 02.04.2018 відповідно до законодавства;

- визнати протиправними дії Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Бровари за відмову повідомити про час, з якого позивач набув права на пониження пенсійного віку, для зміни виду пенсійних виплат;

- зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Бровари повідомити про час, з якого він набув права на пониження пенсійного віку, для зміни виду пенсійних виплат;

- встановити в судовому рішенні, з якого часу він набув права на пониження пенсійного віку та відповідно на пенсію за віком після досягнення 50 років як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в 55 років, яка при цьому працювала та проживала в зоні зараження від ЧАЕС, для повного захисту прав позивача;

- встановити в судовому рішенні, чи має право позивач докупити необхідний страховий стаж, право на соціальну пенсію, або при неповному стажі роботи, або інші підстави для зміни виду пенсії;

- зобов'язати відповідача компенсувати йому матеріальні збитки в розмірі 10 000 гривень (десять тисяч гривень), та стягнути з відповідача кошти в розмірі 10 000 (десять тисяч гривень), за надання неповної, необґрунтованої відповіді, безпідставну відмову вчинити дії, відмову запросити відповідача на розгляд його заяви та ненадання способу оскарження відповіді;

- зобов'язати відповідача компенсувати йому моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень (десять тисяч гривень) за порушення прав позивача, гарантованих ст. 40 Конституції України, та стягнути з відповідача кошти в розмірі 10 000 гривень (десять тисяч гривень), за виявлену зневагу до нього, вчинену з цинізмом, виявлену в безпідставній відмові повідомити його, час з якого він набуває права на пониження пенсійного віку, що на його думку має ознаки його дискримінації, що завдало йому тяжких моральних страждань.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Не погоджуюсь із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року, яка прийнята неповноважним судом, повернути справу для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду до іншого судді.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 об'єднує у своєму позові декілька вимог, які не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, вони не є основними та похідними, більше того, позовні вимоги, зазначені в пунктах 5 та 6 позовної заяви, є такими, що мають розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Колегія вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 5 ст. 160 КАС України визначено вимоги до позовної заяви.

Так, п. 4 та 9 ч.5 ст. 160 КАС України визначено, в позовній заяві, серед іншого, зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Разом з тим, зі змісту вимог позовної заяви вбачається, що перша, друга, третя та четверта позовні вимоги заявлені позивачем щодо порушення, на його думку, відповідачем Закону України «Про звернення громадян», сьома та восьма позовні вимоги є похідними, тоді як п'ята та шоста вимоги, як вірно встановлено судом першої інстанції, стосуються порядку встановлення факту. Більше того, дані позовні вимоги не стосуєтьсяя відповідача, а звернені до суду.

Порядок розгляду заяв про встановлення факту, що мають юридичне значення регулюється ст. 315 ЦПК України.

Згідно ч. 6 ст. 21 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо необхідності повернення позовної заяви.

Інших підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції апелянтом не наведено.

Не підлягають задоволенню також вимоги позивача щодо апеляційних вимог про стягнення з відповідача або Київського окружного адміністративного суду в Державний бюджет України розмір судового збору, який мав сплатити позивач за подання апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

З урахуванням того факту, що із позовом та апеляційною скаргою звертається саме позивач - ОСОБА_1, саме останній повинен був сплачувати судовий збір (проте позивач, в силу Закону звільнений від сплати судового збору, як інвалід війни ІІ групи).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 311, 312, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

О.М.Кузьмишина

Постанова складена в повному обсязі 03 липня 2018 року.