Постанова № 75080748, 03.07.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року справа №812/1765/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

приміщення суду за адресою: 84301, м.Краматорськ, вул.Марата, буд.15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Гайдара А.В., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О.,

при секретареві судового засідання Святодух О.Б.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, (за довіреностями)

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі № 812/1765/17 (головуючий І інстанції Секірська А.Г., м.Сєвєродонецьк, повний текст рішення складений 22 грудня 2017 року) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 27.10.2017 № 25,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1В.) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області (далі – ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області), в якому просив визнати протиправним та скасування рішення відповідача від 27.10.2017 № 25 про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн. на суб’єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та накладення штрафу у розмірі 3383,00 грн. у зв’язку з неможливістю встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням Закону України «Про рекламу» (а.с. 3-8).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року ФОП ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні зазначеного позову (а.с. 127-132).

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов повністю через неповне з’ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів, посилаючись на статті 5, 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», статтю 3 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», позивач зазначив, що 29.09.2017 при проведенні перевірки посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області йому не надано було для ознайомлення повідомлення чи погодження органу виконавчої влади на чергову або позапланову перевірку.

Також зазначив, що вітрина магазину з зображенням продуктів харчування та пляшок з зображення марок пива «Pilsner Urquell», «Kozel», «Staropramen» та вхідні двері до магазину, на яких зображено дві пляшки пива «Tuborg», не є спеціальною, тимчасовою і стаціонарною конструкцією, розташованою на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг, в розумінні статті 1 Закону України «Про рекламу». Загальну інформацію про товар, який знаходиться в асортименті, міг отримати на зовнішній поверхні магазину «Арбат» та вхідній двері до магазину, на яких зображені пляшки пива «Pilsner Urquell», «Kozel», «Staropramen», «Tuborg», і то без конкретної вказівки наявності алкоголю в пиві. Тобто впевнено сказати, що зображено марки саме алкогольного, а не безалкогольного пива неможливо. Також марка пива «Kozel» на території України у зв’язку з подіями в ОРДЛО не виробляється і відповідно не продається.

Тобто, на думку позивача, ніхто не може стверджувати, що на зовнішній поверхні магазину «Арбат» та вхідній двері до магазину, на яких зображені пляшки пива «Pilsner Urquell», «Kozel», «Staropramen», «Tuborg», є саме алкогольними напоями, а на них не зображені дані марки безалкогольного пива, оскільки дані виробники випускають і безалкогольне пиво, яке розповсюджено і користується попитом. Крім того, етикетка пива «Staropramen» старого зразку і вже не використовується багато років.

Дана вітрина орендованого приміщення під магазин була виготовлена власником приміщення – ОСОБА_4, тому позивач ніяким чином до змісту та вартості реклами на вітрині магазину не має відношення. На пляшках не вказано щільність та відсоток алкоголю, кількість алкоголю в пляшках, що неможливо вказати, що це реклама саме алкогольного напою. Також у оскаржуваному рішенні в п. 3 вказано про зобов’язання суб’єкта господарювання ФОП ОСОБА_5, який не має відношення до підприємницької діяльності позивача, у 15-денний термін сплатити штраф.

Також позивач посилався порушення відповідачем ст. 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (а.с. 144-149).

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи – підприємця, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 04.12.2017 (а.с. 32-34).

25.01.2017 між ОСОБА_4 як (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №25/01, відповідно до п.п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у платне строкове користування за цільовим призначенням роздрібна торгівля нежитлове приміщення, загальною площею 25 кв.м., розташоване за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, 22/1. Строк оренди до 01.02.2018 (а.с. 18-20).

25.01.2017 сторонами договору підписано акт приймання – передачі обладнання магазину (а.с. 21).

04.09.2017 посадовою особою ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області складено протокол про порушення законодавства про рекламу № 31, згідно з яким ФОП ОСОБА_1, ідентифікаційний код фізичної особи НОМЕР_1, розміщена зовнішня реклама на магазині «Арбат», розташованому за адресою: АДРЕСА_1, - містить зображення алкогольних напоїв: «Pilsner Urquell», «Kozel», «Staropramen», «Tuborg», що є ознаками порушення абз. 8 ч.2 ст. 22 Закону України «Про рекламу», а саме: реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється засобами зовнішньої реклами. Вимогою від 04.09.2017 суб’єкту господарювання запропоновано надати перелік документів, що необхідні для провадження у справі про порушення законодавства про рекламу (а.с. 51).

Вимогою відповідача від 04.09.17 № 01-11/06/1926 в порядку частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу» позивачеві запропоновано надати до Головного управління засвідчені в установленому порядку копії наступних документів щодо розміщеної реклами: свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1, письмові пояснення, договір з розміщувачем (виробником, замовником) реклами, актів виконаних робіт до нього, документів щодо вартості розповсюдженої реклами, та/або виготовлення реклами, документів, що підтверджують факт оплати за виготовлену рекламу (макетів реклами, тощо), документи на право власності (користування) на об’єкт майна за вищевказаною адресою, іншу інформацію, що може мати істотне значення для прийняття відповідачем рішення (а.с. 63-64).

Вимога отримана родичем позивача ОСОБА_6 08.09.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 65).

13.09.2017 ФОП ОСОБА_1 на виконання вимоги відповідача надано копію договору оренди нежитлового приміщення від 25.01.2017 № 25/01 та пояснення, відповідно до яких, на думку позивача, в його діях порушення законодавства про рекламу відсутні, оскільки господарську діяльність в магазині «Арбат», розташованому по вул. Курчатова, 22, розпочав з 01.02.2017. Прийняв магазин з зазначеними на фотографіях зображеннями, договорів з рекламодавцями не укладав. Зображення знаходяться на вітрині магазину, тобто в місці реалізації продукції, і зображення рекламою не вважає. Також зазначив, що при проведенні фотозйомки майна без його згоди та присутності порушено його права згідно зі статтею 307 Цивільного кодексу України (а.с. 67).

13.09.2017 позивач звернувся до начальника ГУ Держпродспоживслужби у Луганській області з заявою про видачу копій документів про порушення законодавства про рекламу, у відповідь на яку листом від 21.09.2017 № 01-11/06/2120 «Щодо надання документів» позивачеві направлено копію протоколу про порушення законодавства про рекламу від 04.09.2017 № 31, який повернуто на адресу відповідача за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 66, 72, 73).

Рішенням відповідача від 18.09.2017 № 28 розпочато розгляд справи про порушення законодавства про рекламу відносно ФОП ОСОБА_1 щодо ознак порушення абз. 8 ч.2 ст. 22 Закону України «Про рекламу», а саме: реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється засобами зовнішньої реклами (а.с. 71).

Зі змісту протоколів від 29.09.2017 № 24 та 25 засідання комісії з розгляду справ про порушення законодавства про рекламу встановлено, що комісією досліджувалися зауваження та висновки ФОП ОСОБА_1, викладені в листі від 13.09.2017, надані позивачем договір оренди нежилого приміщення від 25.01.2017 № 25/01 та виписка державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 17.05.2016 (а.с. 74-79).

Рішенням відповідача від 02.10.2017 № 14 термін розгляду справи продовжено до 01.01.2018 (а.с. 80).

02.10.2017 відповідачем складено запрошення позивача до ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області на розгляд 17.10.2017 справи про порушення законодавства про рекламу яке, отримане ФОП ОСОБА_1 04.10.2017 року (а.с. 81).

13.10.2017 позивачем до ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області направлена заява про перенесення розгляду справи про порушення законодавства про рекламу на 20.10.2017 (а.с. 82).

Відповідачем 17.10.2017 за № 01-11/06/2667 складено запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про рекламу на 27.10.2017, яке отримане позивачем 19.10.2017 (а.с. 83).

На підставі матеріалів справи та протоколу № 24 засідання комісії з розгляду справ про порушення законодавства про рекламу від 29 вересня 2017 року, керуючись абз. 8 ч. 2 ст. 22, п. 3 ч. 2, ч. 6, ч. 7 ст.27 Закону України «Про рекламу», ч. 2 «Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 693, відповідачем у присутності позивача 27.10.2017 прийнято рішення №25 «Про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу», яким:

за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами накладено на суб’єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 1700,00 грн.;

у зв’язку з неможливістю встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог Закону України «Про рекламу», накладено на суб’єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 3383,00 грн.

зобов’язано суб’єкта господарювання ФОП ОСОБА_5 у 15-денний термін після отримання рішення сплатити в установленому порядку штраф у зазначеному розмірі до державного бюджету (а.с. 84-87).

Рішення № 25 від 27.10.2017 отримано позивачем 27.10.2017 (а.с. 87).

Спірним у справі є протиправність (правомірність) рішення відповідача від 27.10.2017 № 25 про накладення на позивача штрафу штраф в сумі 1700,00 грн. за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та штрафу в сумі 3383,00 грн. у зв’язку з неможливістю встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог Закону України «Про рекламу».

Спірні відносини врегульовані нормами Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР (далі – Закон №270), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 (далі – Порядок № 693), Положенням про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року №667 (далі – Положення №667), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 693 накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Відповідно до п.1 Положення №667 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику, зокрема, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері,

За приписами пп.9 п.4 Положення №667 Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в області, в місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 15.02.2016 № 45, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2016 за № 365/28495, Головне управління Держпродспоживслужби в області, в місті Києві (далі - Головне управління Держпродспоживслужби) є територіальним органом Держпродспоживслужби вищого рівня та їй підпорядковане.

Згідно ч.1 ст. 26 Закону №270 контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами.

За приписами ч.2 ст.26 Закону №270 на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.

Згідно ч.3 ст.26 Закону №270 рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право: бути присутніми на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону;

подавати необхідні документи, давати пояснення; отримувати копію протоколу засідання та рішення державного органу, прийнятого щодо них; оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного державного органу та його посадових осіб до суду.

Відповідно до п.1 Порядку №693 цей Порядок регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

За приписами п.9 Порядку №693 підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення. Протокол розглядається у місячний строк (п.10 Порядку №693).

За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи (пункт 11 Порядку № 693).

Відповідно до п.12 Порядку №693 справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи. Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.

Посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників (п.13 Порчдку №693).

Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день (п.14 Порядку №693).

Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи (п.16 Порядку №693).

За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку (п.18 Порядку №693).

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо недотримання відповідачем порядку здійснення перевірок у відповідності до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та наявність мораторію на здійснення таких перевірок, встановленого статтею 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», з огляду на наступне.

Згідно статті 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII (далі – Закон №1669) органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

За приписами ч.1 ст.2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі – Закон №877) дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

При цьому, порядок здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу врегульовано статтею 26 Закону України «Про рекламу» та Порядком № 693.

Виходячи з системного аналізу положень статті 26 Закону України «Про рекламу», пунктів 9, 11, 18 Порядку № 693, у провадженні у справах про порушення законодавства про рекламу оформлюються процесуальні документи – протокол про порушення законодавства про рекламу, рішення про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про рекламу, протокол засідання та рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Водночас, виявлення ознак порушення законодавства про рекламу Закон України «Про рекламу» не пов’язує з проведенням перевірок чи інших спеціальних заходів контролю, оформлення направлень на перевірку, повідомлень про перевірку, актів перевірок законодавством про рекламу не передбачено.

Крім того, виходячи з поняття «реклама», закріпленого у статті 1 Закону України «Про рекламу» (інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару), Держпродспоживслужба та її територіальні органи здійснюють контроль за розповсюдженням інформації (реклами), а не перевіряють господарську діяльність рекламодавців, розповсюджувачів та виробників реклами.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу та провадженні у справі за ознаками порушення законодавства про рекламу відносно позивача ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області діяло в межах повноважень та у відповідності з порядком, визначеним наведеними нормами законодавства.

Щодо суті виявленого порушення законодавства про рекламу суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

З фотографій, зроблених під час здійснення відповідачем контролю та складення протоколу про порушення законодавства про рекламу ФОП ОСОБА_1, встановлено, що на внутрішній поверхні вхідних дверей магазину «Арбат» наявний плакат з зображенням пляшок пива «Tuborg» (а.с. 52), на зовнішній поверхні вікна магазину наявне зображення пляшок пива «Pilsner Urquell», «Kozel», «Staropramen»; на етикетках Kozel» та «Staropramen» міститься напис «Cerny» (а.с.54-55).

За приписами абз.8 ч.2 ст. 22 Закону №270 реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється засобами зовнішньої реклами.

Згідно статті 1 Закону №270 зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що зображення пляшок пива «Tuborg» не є зовнішньою рекламою, оскільки розташоване на внутрішній поверхні вхідних дверей «Арбат», а зображення пляшок пива «Pilsner Urquell», «Kozel», «Staropramen» на зовнішній поверхні вікна магазину є зовнішньою рекламою в розумінні статті 1 Закону №270.

Колегія суддів вважає необґрунтованим доводи апеляційної скарги, що вітрина під магазин була виготовлена власником приміщення – ОСОБА_4, з якою укладено договір оренди від 25.01.2017 № 25/01, тому позивач жодного відношення до змісту та вартості реклами не має, з наступних підстав.

Відповідно до ст.767 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею.

Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Частиною першою статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.27 Закону №270 особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

За приписами п.3 ч.2 ст.27 Закону №270 відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Таким чином, після отримання в найм приміщення відповідальність за розміщену на ньому рекламу несе орендар, як розповсюджувач реклами в розумінні Закону України «Про рекламу», який прийняв орендоване приміщення у користування і не привів стан магазину у відповідність з вимогами Закону №270.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги, що відповідачем не доведено, що на магазині зображено пляшки саме алкогольного пива, а не безалкогольного, з огляду на наступне.

Згідно статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 485/95-ВР (далі – Закон №485):

алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;

пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об'ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203;

пиво безалкогольне - насичений діоксидом вуглецю пінистий напій, одержаний під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами з об'ємною часткою спирту не більш як 0,5 відсотка, отриманий шляхом діалізу або переривання головного бродіння, або виготовлення пивного сусла зі зниженою часткою сухих речовин у початковому суслі, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2202;

таким чином, законодавцем розмежовано поняття «пиво» та «безалкогольне пиво».

Виходячи зі змісту понять «алкогольні напої» та «пиво», зокрема, вміст спирту етилового у пиві понад 0,5 % об’ємних одиниць, пиво відноситься до алкогольних напоїв.

На зображеннях пляшок не міститься відомостей, що пиво безалкогольне, більш того, на пляшках пива «Staropramen» та «Kozel» міститься напис «Cerny». Сторонами надано скрин-шоти з мережі Інтернет, з яких вбачається, що пиво марки «Kozel» з таким зображенням пляшки та етикетки, як розміщено на зовнішній поверхні вікна магазину «Арбат» може бути як алкогольне темне, так і безалкогольне темне (а.с. 58, 111), тоді як пиво марки «Staropramen» темне – міцність 4,4 відсотки, має назву «Cerny», а безалкогольне має назву «Nealko» (а.с. 61, 116-118).

Таким чином, на зовнішній поверхні магазину «Арбат», орендованого позивачем, зображено, зокрема, пляшки пива «Staropramen» та «Kozel» з зазначенням «Cerny», не містять відомостей про те, що пиво безалкогольне, відповідно вірно розцінено відповідачем як зовнішню рекламу алкогольних напоїв.

Щодо застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафів за порушення законодавства про рекламу на підставі частин шостої та сьомої статті 27 Закону України «Про рекламу» суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно абз.4 ч.4 ст.27 Закону №270 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на: розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.

За приписами ч.5 ст.27 Закону №270 вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

За неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.6 ст.27 Закону №270).

У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.7 ст.270 Закону №270).

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем направлялася ФОП ОСОБА_1 вимога від 04.09.2017 № 01-11/06/1926 в порядку ч.2 ст. 26 Закону №270», якою вимагалося надати, зокрема, документи щодо вартості розповсюдженої реклами (а.с. 63-64).

Оскільки зазначені документи позивачем не було надано, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем правомірно накладено на ФОП ОСОБА_1 штрафи на підставі частин шостої та сьомої статті 27 Закону №270 в межах розмірів, визначених цими нормами Закону, - за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та у разі неможливості встановити вартість реклами за вчинення дій, визначених пунктом 3 частини другої статті 27 Закону – порушення встановленого законодавством порядку розміщення реклами (зовнішня реклама алкогольних напоїв).

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що у п.3 спірного рішення зазначено іншого суб’єкта господарювання – ОСОБА_5, що є порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1242 «Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади», суд апеляційної інстанції зазначає, що зазначення прізвища ОСОБА_5 у п. 3 рішення, де викладено терміни сплати штрафу та реквізити рахунків, на які потрібно перерахувати кошти, є суто технічною помилкою, не змінює підстав, висновків та суті самого рішення, та не може бути підставою для скасування правильного та обґрунтованого рішення.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про правомірність спірного рішення відповідача від 27.10.2017 № 25 про накладення на позивача штрафу штраф в сумі 1700,00 грн. за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та штрафу в сумі 3383,00 грн. у зв’язку з неможливістю встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог Закону України «Про рекламу», внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ч.5 ст.250, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст.ст. 321, ст.322, ч.1 ст.325, ст. 328, ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі №812/1765/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 27.10.2017 № 25 залишити без змін.

В повному обсязі постанова складена 3 липня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий А.В. Гайдар

Судді: І.В. Сіваченко

ОСОБА_7