Вирок № 75078266, 04.07.2018, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/221/18

номер провадження 1-кп/166/31/18

категорія: 34

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року смт. Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Лозицького С.О.,

з участю: секретаря Тарасюка О.М.,

прокурора Антонюк Н.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого- Сіліка В.І.,

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ратне кримінальне провадження №12017030170000516, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.11.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с.Гірники Ратнівського району Волинської області, зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, неодруженого, раніше несудимого, у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 286 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, 25 листопада 2017 року бiля 18 години 30 хвилин, керуючи по правій смузі руху проїзної частини вулиці Центральної в сторону міста Ковеля, що в смт. Ратне Ратнівського району Волинської області, власним, технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-21098», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, всупереч приписам п. 2.3, п. 12.1, п. 12.3, п. 18.1 Правил дорожнього руху під час руху вказаною вулицею, неподалік будинку № 80, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який позначений дорожнім знаком «5.35.1» Пішохідний перехід», передбачаючи настання суспiльно-небезпечних наслiдкiв своїх дій i легковажно розраховуючи на їх запобігання, чим своїми діяннями виявив необережність у формі злочинної недбалості, неправильно оцінивши дорожню ситуацію, не врахував стан транспортного засобу, не зменшив швидкості руху, не переконався в безпеці руху і продовжував рух, при цьому за зміною дорожньої обстановки не слідкував, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка перетинала проїзну частину по вказаному пішохідному переходу зліва направо.

В результаті наїзду потерпілій ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому в середній третині правої великогомілкової кістки, який згідно висновку судово-медичної експертизи №226 від 08.12.2017 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням, закритого перелому в середній третині правої малогомілкової кістки, які кожне окремо згідно висновку судово-медичної експертизи №226 від 08.12.2017 року відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров’я, терміном більше як 21 день, тілесні ушкодження у вигляді забійної рани лівого колінного суглобу, яка згідно висновку судово-медичної експертизи №226 від 08.12.2017 року відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Керуючи автомобілем марки «ВАЗ-21098», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 порушив приписи «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, а саме: п. 2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 12.2 У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги; п.12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди; п.18.1 Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення вказаних положень «Правила дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 перебувають в прямому причинному зв’язку з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 під час дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю та показав, що, дійсно, у вказані час, місце та спосіб вчинив вказаний злочин. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди визнав частково. У вчиненому обвинувачений ОСОБА_1 щиро розкаявся, просив вибачення у Потерпілої, просив Суд суворо його не карати.

Окрім повного визнання вини самим обвинуваченим, його вина у вчиненому повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, фактичні обставини яких не оспорюються учасниками судового процесу, а саме:

- показами потерпілої ОСОБА_2, яка підтвердила факт здійснення наїзду на неї автомобілем, за кермом якого був Обвинувачений 25 листопада 2017 року бiля 18 години 30 хвилин;

- протоколом огляду місця події від 25.11.2017 року, відповідно до якого під час проведенння вказаної слідчої дії при огляді ділянки автодороги «Доманово-Ковель-Тереблече» в смт Ратне, навпроти магазину «Колібріс», що знаходиться на вул. Центральній, 80, поблизу автостанції виявлено: на відстані 2,5 м від північного кута магазину «Колібріс» в сторону м. Ковель знаходиться початок лінії розмітки пішохідного переходу, який також відмічено пішохідними знаками. За пішохідним переходом на відстані 7 м від північного кута магазину «Колібріс» в сторону м. Ковель виявлено розсип скла, а також горіхів та ягід, який тягнеться до автомобіля ВАЗ 2109 р.н.з. АС2351АТ. Вказаний осип знаходиться на лівій смузі руху і виходить на праву смугу руху. На відстані 35 м від північного кута магазину «Колібріс» в бік м. Ковель передом стоїть автомобіль ВАЗ 2109 р.н.з. АС2351АТ, який розміщений на відстані 0,6 м переднім лівим колесом до лівого краю проїзної частини і на відстані 0,85 м заднім лівим колесом до лівого краю проїзної частини. Даним протоколом зафіксовано пошкодження вітрового скла, правої передньої фари, капота, решітки. Сліди гальмування відсутні;

- висновком судово-медичної експертизи № 226 від 08.12.2017 року, згідно якого потерпілій ОСОБА_4 внаслідок наїзду транспортного засобу марки «ВАЗ-21098», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було заподіяно тяжке тілесне ушкодження .

Таким чином порушення ОСОБА_1 наведених вище приписів Правил дорожнього руху України, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце та заподіянням потерпілій ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень.

З огляду на наведене, об’єктивна сторона кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжке тілесне ушкодження потерпілій.

Вказана об’єктивна сторона правопорушення є елементом складу злочину, відповідальність за вчинення якого встановлена ч. 2 ст. 286 КК України.

З суб’єктивної сторони вина ОСОБА_1 характеризується необережністю у формі злочинної недбалості, оскільки передбачаючи настання суспiльно-небезпечних наслiдкiв своїх дій, ОСОБА_1 легковажно розраховував на їх запобігання.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 286 КК України містить санкцію за вчинення передбаченого у ній злочину, яка дозволяє його класифікувати відповідно до ст. 12 КК України, як тяжкий злочин.

Обставинами, які, відповідно до норми ст. 66 КК України, пом’якшують покарання, у даному випадку, є щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину, часткове відшкодування потерпілій моральної шкоди.

Обставини, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання Судом не втановлено.

Визначаючи вид і розмір покарання ОСОБА_1, Суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу, а саме: те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, з позитивної сторони характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, відповідно до висновків, зазначених у матеріалах досудової доповіді, підготовленої інспектором Ратнівського РВ з питань пробації, виправлення Обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. При цьому, Суд, незважаючи на тяжкість вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, дійшов висновку, про призначення Обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 2 статті 286 КК України, ближче до нижньої межі санкції, та про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, до якого слід застосувати ст. 75 КК України, звільнивши від відбуття призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки передбачені ст. 76 КК України.

Окрім того, Суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на один рік, оскільки, хоча й в матеріалах кримінального провадження відсутні данні про те, що ОСОБА_1 під час вчинення злочину перебував у стані алкогольного сп’яніння, проте, беручи до уваги, що ним було вчинено злочин проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, наявність тяжких наслідків вчиненого злочину безпосередньо пов’язаних з наявністю у нього права керувати транспортними засобами, а також те, що керування транспортним засобом не є для нього джерелом доходу та засобом для існування, оскільки протилежного обвинуваченим не доведено .

Суд, заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали цивільного позову дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 слід задовольнити частково.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав, особою яка її завдала, і така шкода може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Як вже було зазначено, вина ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, доведена наведеними доказами, а тому ОСОБА_1 є належним відповідачем за даним цивільним позовом, з огляду на що, саме на ньому лежить обов’язок з відшкодування і повинен відшкодувати завдану ним шкоду.

Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до наведеного, заявлений цивільний позов потерпілою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 200 000 гривень підлягає до часткового задоволення. Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню, Суд виходить з того, що очевидним є те, що ОСОБА_2 неправомірними діями завдано моральної шкоди. Приймає Суд до уваги й ту обставину, що потерпіла перенесла стрес, оскільки їй були спричинені глибокі душевні страждання, що призвело до вимушених незворотних змін у її житті. При цьому, Суд враховує також ступінь вини обвинуваченого, у тому числі і те, що злочин вчинено з необережності.

Разом з тим, Судом також враховується й те, що Відповідач добровільно частково відшкодував заподіяну моральну шкоду Позивачу у розмірі 1000 доларів США, що підтверджується розпискою, наданою ОСОБА_2, що на дату ухвалення даного вироку - 04.07.2018 року, в еквіваленті до національної валюти України – гривні за офіційним курсом Національного Банку України, становить 26299,26 грн.

Виходячи з принципів розумності та справедливості, характеру злочину, глибини фізичних та душевних страждань Потерпілої, вини особи, діями якої завдано моральну шкоду та інших обставин, що мають істотне значення, таких як ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, його матеріальний стан, що передбачено ст. 23 ЦК України та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", з огляду на наведені обставини, Суд вважає, що розумним та справедливим відшкодуванням моральної шкоди є стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 50000 гривень.

Процесуальні витрати в справі, пов’язані з оплатою проведених експертиз, відсутні.

Речовий доказ: автомобіль марки «ВАЗ-21098» р.н.з. АС 2351 АТ номер кузова ХТА210980L0568175 повернути власнику ОСОБА_1 згідно ст.100 КПК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого обирався у виді особистого зобов'язання.

Керуючись ст. ст. 369-371 КПК України, суд –

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання - позбавлення волі на строк 3 (три) роки і (п’ять) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання із випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки:

-періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини цивільного позову – відмовити.

Речовий доказ: автомобіль марки «ВАЗ-21098» р.н.з. АС 2351 АТ номер кузова ХТА210980L0568175 повернути власнику ОСОБА_1

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Волинської області через Ратнівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя Лозицький С.О.