Рішення № 75077299, 27.06.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/6297/16-ц

Провадження 2/206/37/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2018 року Самарський районний суд м. Дніпропетровську у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Соловйової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підприємства «Дніпроавтоміст» Дніпровської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди, -

за участю:

представника позивача – ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_2 підприємства «Дніпроавтоміст» Дніпровської міської ради - ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Дніпроавтоміст» Дніпровської міської ради, відповідно до якого, з урахуванням останніх уточнень, просить суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2394,23 грн., витрати з оплати звіту про оцінку вартості матеріального збитку виконаного ФОП ОСОБА_5 у розмірі 850,00 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 13 березня 2016 року об 11-00 год., він рухався на належному йому на праві власності автомобілі «Nissan Primera», номерний знак НОМЕР_1 по Усть-Самарському мосту у м. Дніпро. Під час руху автомобіля він почув шум, схожий на удар по автомобілю. Зупинившись та вийшовши з автомобіля, він виявив, що пошкоджене заднє праве колесо, розірвано автошину та пошкоджено диск. Пошкодження колесу буди завдані металевим листом, який закріплений на проїзній частині мосту та при наїзді на який той піднявся. З цього приводу він викликав поліцію, однак поліцейським був складений протокол про порушення правил дорожнього руху саме ним, оскільки він нібито не впорався з керуванням та скоїв наїзд на металеву кришку стикового люку, внаслідок чого його автомобілю були завдані матеріальні збитки. Однак суд, провадження по справі за складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП закрив у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Через пошкодження транспортного засобу використовувати його він не міг, тому був вимушений здійснити ремонт, який обійшовся йому у 350,00 грн. Однак, цей ремонт є тимчасовим заходом, оскільки шина та диск підлягали заміні. Уточненим висновком, який наданий з урахуванням недоліків, зазначених у рецензії, розмір спричиненої йому матеріальної шкоди складає 2394,23 грн. Він звертався до відповідача, як до відповідального за стан дорожнього покриття на мосту, з вимогою про відшкодування шкоди, однак той йому відмовив. У зв’язку з чим, вважав, що з відповідача підлягає стягненню сума завданої шкоди, витрати понесені з оплати експертного висновку та судового збору.

Ухвалою суду від 07 листопада 2016 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 23 березня 2017 року призначено по справі судову авто товарознавчу експертизу та провадження по справі на час її проведення було зупинено.

Ухвалою суду від 26 вересня 2017 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 11 грудня 2017 року направлено на рецензування висновок №530/8-17 від 22 серпня 2017 року щодо матеріального збитку, заподіяного власникові колісного транспортного засобу.

10 квітня 2018 року дану справу повторно розподілено між суддями та визначено новий склад суду для її розгляду.

Позивач та його представник у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову, надала відзив на позовну заяву в якому зазначила, що наданий позивачем в обґрунтування своїх вимог висновок експерта № 530/8-17 від 22 серпня 2017 року не доводить розмір спричиненої шкоди, оскільки наведені в ньому формули розрахунків є не зрозумілими, а необхідний розрахунок саме коефіцієнту фізичного зносу пневматичних шин взагалі відсутній. Щодо того, що транспортний засіб позивача міг отримати пошкодження під час руху по мосту не заперечувала, оскільки внаслідок відсутності фінансування довгий час міст не ремонтувався.

Заслухавши доводи сторін, врахувавши нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів, суд прийшов до такого.

13 березня 2016 року відносно позивача ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 за № 080506 від 13 березня 2016 року в якому зазначено, що 13 березня 2016 року о 11-00 год., ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Nissan Primera», номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись по Усть-Самарському мосту, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на металеву кришку стикового люку, в наслідок чого отримав пошкодження з матеріальними збитками, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Позивач в судовому засіданні зазначив, що дорожньо-транспортна пригода сталась з причин неналежного стану дорожнього покриття мосту, а саме не був закріплений металевий стиковий лист при переїзді через який пошкоджено колесо з диском.

Відповідно до схеми місця ДТП (а.с.3 матеріали адміністративної справи) автомобіль «Nissan Primera», номерний знак НОМЕР_1, отримав внаслідок ДТП наступні пошкодження: розрив покришки правого заднього колеса та пошкодження заднього правого колісного диску.

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2016 року, яка набрала законної сили встановлено, що кришка стикового люку розташована поперек проїзної частини дороги, що позбавило ОСОБА_1 можливості уникнути наїзду на неї. Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП – закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.3 т.1).

Частинами 4,6 ст.82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, оскільки вищезазначеною постановою суду було встановлено факт відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, а також під час розгляду справи про адміністративне правопорушення судом досліджувалась схема дорожньо-транспортної пригоди, на якій зафіксовано обставини дорожньо-транспортної пригоди, фото з місця дорожньо-транспортної пригоди, тому суд вважає, що дані обставини не підлягають доказуванню в даній справі.

Таким чином, сам факт відсутності складу адміністративного правопорушення в діях позивача свідчить, що причиною дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 13 березня 2016 року є недотримання правил утримання технічного стану мосту, а тому в даному випадку відсутній причинно-наслідковий зв’язок між діями позивача і завданою шкодою його автомобілю.

Як встановлено судом, позивач є власником автомобіля «Nissan Primera», номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. ч. 1,4 ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Проїзна частина доріг, штучні споруди (мости і шляхопроводи), технічні засоби організації дорожнього руху та зовнішнє освітлення на вулицях і дорогах міст та інших населених пунктів можуть передаватися безоплатно в державну власність, а також з державної в комунальну власність за рішенням відповідних органів місцевого самоврядування та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про автомобільні дороги» складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди (мости і шляхопроводи), споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про автомобільні дороги» основними обов'язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами.

Статтею 6 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить, зокрема, організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів.

У ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» зазначено, що до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод і впровадження у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 27 Закону України «Про дорожній рух» організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, - органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами; на залізничних переїздах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті.

Частиною 3 статті 14 і частиною 1 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Як вбачається з листа Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпропетровської міської ради № 3/21 від 26.05.2016 року балансоутримувачем інженерної споруди Усть-Самарського мосту є Міське комунальне підприємство «Дніпроавтоміст» (а.с.6 т.1).

Листом за № 196 від 01.09.2016 року Міське комунальне підприємство «Дніпроавтоміст» відмовило позивачу ОСОБА_1 у відшкодуванні шкоди, оскільки підприємство не здійснює поточний та капітальний ремонти Усть-Самарського мосту, не отримує фінансування з місцевого бюджету на здійснення ремонтних заходів (а.с.7).

Відповідно до рішення Дніпровської міської ради №63/18 від 15 лютого 2017 року змінено найменування комунального підприємства з «Міське комунальне підприємство «Дніпроавтоміст» на «Комунальне підприємство «Дніпроавтоміст» Дніпровської міської ради (а.с.142 т.1).

Отже, викладене у своїй сукупності свідчить, що міст, який є складовою ділянкою дороги, на якому сталося дорожньо-транспортна пригода з позивачем перебуває у віданні відповідача ОСОБА_2 підприємства «Дніпроавтоміст» Дніпровської міської ради, що також не заперечувала в судовому засіданні представник відповідача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У ст. 1192 ЦК України зазначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В обґрунтування завданих збитків позивачем надане:

- замовлення-квитанція № 32455 від 18 березня 2016 року про виконання ремонтних робіт та вартості запчастин на суму 350,00 грн. (а.с.4 т.1);

- висновок оцінювача ФОП ОСОБА_5 № 530/8-17 від 28 серпня 2017 року та калькуляція до нього, яким визначено, що вартість матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу Nissan Primera», номерний знак НОМЕР_1 становить 1279,75 грн. (а.с. 119-129 т.1).

За клопотанням представника відповідача та на підставі ухвали суду громадською організацією «Всеукраїнське об’єднання «Українське товариство оцінювачів» проведено рецензування вищезазначеного висновку, яким встановлено, що він не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків (а.с.6-9 т.2).

Так, з урахуванням недоліків зазначених в рецензії оцінювачем ОСОБА_5 був наданий новий висновок щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 530/8-17 з калькуляцією до нього, яким визначено, що вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Nissan Primera», номерний знак НОМЕР_1 становить 2394,23 грн. (а.с.24-46 т.2).

Частиною 1,5 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

До тверджень представника відповідача стосовно недопустимості в якості доказу наданого позивачем висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 530/8-17, суд відноситься критично, оскільки остання, незважаючи на враховані оцінювачем ОСОБА_5 у рецензії зауваження, ставить його під сумнів виключно з власних міркувань.

Суд також враховує те, що заперечуючи проти визначеного розміру вартості завданих збитків, представник відповідача не заявляла клопотання про призначення експертизи, та (або) не надала суду жодних доказів стосовно іншого розміру збитків завданих внаслідок пошкодження автомобіля позивача, розпорядившись таким чином своїми правами на власний розсуд, а тому суд бере до уваги наданий саме позивачем висновок щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 530/8-17 та покладає його в основу мотивування даного рішення.

Отже, виходячи з викладеного та враховуючи, що в судовому засіданні достовірно встановлено факт неналежного стану ділянки Усть-Самарського мосту, що призвело до ДТП за участю позивача і заподіяння автомобілю під його керуванням механічних пошкоджень, тому суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода, яка складає 2744,23 грн.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати, які складаються з витрат пов’язаних з виготовленням експертного висновку в розмірі 850,00 грн. та витрат понесених по сплаті судового збору в розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підприємства «Дніпроавтоміст» Дніпровської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Дніпроавтоміст» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 21926724, юридична адреса : 49107, місто Дніпро, вулиця Шинна, будинок 28) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживає та зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2744,23 гривень, витрати з оплати звіту про оцінку вартості матеріального збитку виконаного ФОП ОСОБА_5 у розмірі 850,00 гривень, а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 551,20 гривень.

Повний текст рішення виготовлено 04 липня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук