Ухвала суду № 75077068, 26.06.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 301/222/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

26.06.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів :

ОСОБА_1С.( головуючої ),

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_4,

прокурора Сирохман Л.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження 11-кп777/474/18, за апеляційною скаргою прокурора Іршавського відділу Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2018 року, якою прокурору повернуто обвинувальний акт щодо ОСОБА_6, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.3 ст.358, ч.4 ст. 190 КК України, відомості про яке внесені до ЄРДР 04.02.2015 за № 12015070000000040.

Прийняте рішення суд мотивував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ч.2 ст. 291 КПК України, зокрема, суд визнав порушеннями у даній справі не зазначення у обвинувальному акті анкетних даних осіб, які згідно обвинувального акту діяли із ОСОБА_6 як співучасники злочину, а також про відсутність формулювання висунутого їм обвинувачення. Суд вказав, що твердження в обвинувальному акті про вчинення кримінального правопорушення, крім особи, відносно якої складено цей обвинувальний акт, також іншою особою, суперечить презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини (ст. 17 КПК України). Крім того, суд вказав на те, що у частині формулювання обвинувачення ОСОБА_6 за ч.4 ст. 190 КК України не вказано час ( періоду) вчинення інкримінованих йому окремих епізодів злочинної діяльності.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати, і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції, зі стадії підготовчого судового засідання, оскільки вважає рішення суду незаконним, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Апелянт стверджує, що обвинувальний акт, яким ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України, повною мірою відповідає вимогам закону та містить всі необхідні відомості, визначені п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, оскільки в ньому описані фактичні обставини кримінального провадження, як їх визнав встановленими прокурор, дана правова кваліфікація скоєному та сформульоване обвинувачення щодо ОСОБА_6

Стверджує, що в обвинувальному акті, в якому обвинувачення висунуте виключно ОСОБА_6, прізвища осіб, які діяли як співучасники, зазначені з метою найбільш повного відображення обставин. Незазначення в обвинувальному акті цих осіб та їхніх дій, в силу специфіки досліджених подій, спотворить саму суть обвинувачення, істотно зашкодить встановленню істини у кримінальному провадженні та суттєво порушуватиме право обвинувачених на захист через ретельну структуризацію дій великої кількості осіб.

Вказує, що відносно ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які вказані у обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 як співучасники, розслідування щодо них проводилось в межах іншого кримінального провадження. Так, ОСОБА_11 засуджено вироком Іршавського районного суду від 31.01.2015, відносно ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 складено обвинувальний акт та з матеріалами кримінального провадження № 1201407000000136 від 11.06.2014 скеровано 06.02.2015 до Іршавського районного суду.

Стверджує, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні відповідає вимогам ч.2 ст.291 КПК України та містить зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з положеннями закону і статті закону про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, яке відповідає вимогам п.13 ч.1 ст.3 ст.110, ст..291 КПК України.

Зауважує, що суд на стадії підготовчого провадження вийшов за межі ст. 314 КПК України, вдавшись до дослідження фактичних обставин справи та кваліфікації вчиненого. Вважає доводи ухвали суду першої інстанції про необхідність повернення обвинувального акту прокурору з підстав що в ньому зазначені прізвища інших осіб, однак не вказані дані про їхнє процесуальне становище необґрунтованими, оскільки такі особи не є обвинуваченими у даному кримінальному провадженні. У зв’язку з чим вважає, що відповідно до ст. 337 КПК України кримінальне провадження підлягає розгляду в межах обвинувачення, висунутого ОСОБА_6

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, виступ прокурора про підтримання апеляційної скарги, прохання про скасування ухвали суду, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України, зокрема, в порядку ст. 291 КПК України.

Відповідно до п. 5 цієї статті статті, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті ( частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Виклад таких обставин має включати : час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення; форма вини, мотив і мета його вчинення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та розмір процесуальних витрат, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Кримінального Кодексу.

Убачається, що обвинувальний акт не містить в повній мірі цих обставин. Тому, суд першої інстанції правильно вказав, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п.п.2,5 ч.1 ст. 291 КПК України. З його змісту не можна дійти висновку про конкретне обвинувачення.

Так, ОСОБА_12 висунуте обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.4 ст. 190 КК України - придбання права на майно шляхом обману ( шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України - підроблення офіційних документів, які посвідчуються приватним нотаріусом, та які надають права з метою використання їх підроблювачем чи іншою особою.

Однак, обвинувальний акт не містить місце та час ( періоду) вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 за кожним окремим епізодом злочину. Фактичні обставини викладені в обвинувальному акті таким чином, що не містять послідовних дій обвинуваченого, які б привели до розуміння вчинення ним кримінальних правопорушень, внаслідок чого є незрозумілим і неконкретним висунуте обвинувачення.

Крім того, суд правильно зазначив, що вказуючи в обвинувальному акті про вчинення злочинів ОСОБА_6 за участю інших конкретних співучасників та вказуючи на їх роль ( організатора, посібника, виконавця) та не висуваючи їм поряд з ОСОБА_6 в одному обвинувальному акті обвинувачень, є свідомим порушенням ст. 17 КПК України та ст. 337 КПК України та нівелює завдання кримінального провадження.

Такі недоліки у викладі фактичних обставин та формулювання обвинувачення є перешкодою для призначення обвинувального акту до розгляду, тому доводи прокурора про те, що суд вийшов за межі ст. 314 КПК України є безпідставними.

На підставі наведеного, апеляційний суд вважає ухвалу суду законною, обгрунтованою, підстав для її скасування не знаходить.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу прокурора Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2018 року, якою повернуто прокурору обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 -залишити без зміни.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: