Постанова № 75076158, 04.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 236/2779/17 Номер провадження 22-ц/775/897/2018

Головуючий у 1-ій інстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний номер 236/2779/17

Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/775/897/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Папоян В.В.

суддів Кішкіної І.В., Халаджи О.В.

за участю секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 29 березня 2018 року цивільну справу №236/2779/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя Саржевська І.В.),

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом і просив стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту у загальній сумі 14 758,05 доларів США та витрати по сплаті судового збору.

На обґрунтування вимог зазначав, що між сторонами 02.09.2008 було укладено кредитний договір № АВ048/2008 на придбання автотранспортних засобів відповідно до якого відповідачу було надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 48047,90 доларів США, зі сплатою процентів в розмірі, в порядку та на умовах визначених Договором. Свої зобов'язання позивач виконав, надавши грошові кошти позичальникові, що підтверджується випискою по особовому рахунку від 02.09.2008.

Проте в порушення умов договору кредиту, відповідач протягом тривалого часу не виконую зобов’язання щодо щомісячних платежів у встановлені терміни. Станом на 09.06.2017р. загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 14 758,05 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 11383 доларів США 30 центів, заборгованості за відсотками у сумі 3374 доларів США 75 центи.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 29 березня 2018 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Стягнуто з відповідача суму боргу за договором кредиту в розмірі 14758,05 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом 11383,30 дол. США; заборгованість по відсотках 3374,75 дол. США, а також судові витрати у сумі 5791,51 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та закрити провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі з’ясовані обставин, що мають значення у справі, висновки суду не відповідають встановленим по справі обставинам. Суд прийняв до уваги поданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором та не витребував від позивача усіх первинних документів, на підставі яких його було складено, не перевірив повноваження представника позивача ОСОБА_3 на представництво інтересів щодо укладення мирової угоди.

Крім того, суд першої інстанції помилково відмовив у застосуванні строку позовної давності. Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні щомісячні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту неотримання кожного чергового платежу, а отже початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його виконання. У зв’язку з наведеним висновок суду про початок перебігу позовної давності з 01.09.2015 року ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Представником відповідача надано відзив на апеляційну скаргу, з якого убачається, що заперечуючи проти доводів апеляційної скарги просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Зазначає, що заперечуючи проти наданого розрахунку, відповідач не вказує, чому саме він з ним не згодний та не надав свого розрахунку. При цьому первинні документи були оглянуті в судовому засідання. Щодо мирової угоди – за наданих відповідачем умовах у позивача не було зацікавленості в її укладенні, отже, наявність чи відсутність відповідних повноважень у представника позивача значення для вирішення справи по суті не має. Щодо позовної давності, то позивач зазначає, що, оскільки він вже звертався з відповідним позовом до суду у березні 2016 року, то вважає, що позовна давність переривалася.

Особи які приймають участь по справі у судове засідання апеляційного суду не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню а рішення суду зміні з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610 ч.1 ст. 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням законодавства є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст. 1054, 1049 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором.

При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що 02.09.2008 року між Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») та фізичною особою ОСОБА_2 укладено кредитний договір № АВ048/2008на купівлю автотранспортних засобів, відповідно до якого відповідачу було надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 48047,90 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 8,99% річних з кінцевим терміном повернення 01.09.2015р.

Відповідно до п.1.2 Договору, кредит надавався відповідачу для оплати придбаного автомобіля марки MAZDA CX9, 2008 року випуску згідно з договором купівлі-продажу автомобіля № 08/08-475М від 19.08.2008, укладеним з ТОВ «Алекс-Моторс».

Пунктами 1.1.1., 1.1.2 та 2.4.1. кредитного договору встановлено обов'язок позичальника здійснювати повернення кредиту, сплату процентів за його використання щомісячними платежами у передбачені цим договором строки.

Як убачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав, видав позичальнику грошові кошти, проте у порушення умов договору відповідачем зобов’язання погашення кредиту не виконуються, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом яка згідно розрахунку станом на 09.06.2017 загальний розмір заборгованості відповідача складає 11383 доларів США 30 центів - заборгованість за кредитом, 3374 доларів США 75 центи - заборгованість за відсотками.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що відповідач умови кредитного договору в частині своєчасності повернення кредиту не виконав, допустив невиконання вимог закону та договору, порушив права позивача на своєчасне отримання наданого ним кредиту та виплат, передбачених кредитним договором, тому права позивача підлягають поновленню, а його вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню. Водночас судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, виходячи з того, що позивач звернувся до суду в межах встановленого строку позовної давності так як кінцевий термін повернення заборгованості зазначений у п. 1.1 ст.1 кредитного договору та становить 01.09.2015 року.

Проте з таким висновком суду не можна погодитися у повному обсязі.

Згідно із ч. 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту, встановленого п.1.1 договору) встановлено окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу.

Перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

Сама така правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12, провадження 14-10 цс 18, де зазначено, що якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами в період сплати щомісячно до 10 числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов’язання.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Апеляційний суд відхиляє доводи відзиву на апеляційну скаргу, щодо переривання строку позовної давності у березні 2016 року внаслідок звернення позивача до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту, оскільки у зв’язку з несплатою судового збору позовна заява була повернута позивачу.

Перебіг позовної давності шляхом пред’явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Однак якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі за №6-1753цс16 24 травня 2017 року. Таким чином, оскільки позовна заява була повернута позивачу ухвалою від 25 березня 2016 року, то позовна давність не переривалася.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач періодично вносив платежі на погашення заборгованості по вищезазначеному кредитному договору.

Відповідно довідки наданої ПАТ «Укрсоцбанк» № 10.1-87/10637 від 09.06.2017 року, останній платіж здійснено відповідачем 26.03.2014 року у сумі 200 доларів США, а отже трирічний строк позовної давності розпочався із 26.03.2014 року.

За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідачами по справі надано клопотання про застосування позовної давності.

За таких обставин, з урахуванням того, що загальна позовна давність складає три роки, а позивач звернувся до суду з позовом 21 вересня 2017 року, то сума, що підлягає стягненню, повинна обчислюватися у межах строку позовної давності, тобто з 21 жовтня 2014 року по 21 вересня 2017 року включно. Суми, які були нараховані раніше, та за якими сплив строк позовної давності, стягненню не підлягають.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем заборгованість за кредитним договором за період з 21 жовтня 2014 року по 21 вересня 2017 року становить 6864 доларів США за основним зобов’язанням та 283,53 доларів США заборгованість по відсотках, а всього у сумі 7147,53 доларів США, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо розміру нарахованої заборгованості та відсутності первинних документів, на підставі яких було складено розрахунок заборгованості, оскільки ухвалою суду першої інстанції від 04 грудня 2017 року у позивача було витребувано оригінали документів, додані до позовної заяви. Та у судовому засіданні 01.03.2018 року оригінали документів були надані суду для ознайомлення. Отже, обсяг документів, наданих до суду першої інстанції, є достатнім для вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін та відповідно до ст..81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог, проте відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування розміру нарахованої заборгованості.

Щодо доводу апеляційної скарги про відсутність повноважень представника позивача ОСОБА_3 на укладення мирової угоди, апеляційний суд зазначає, що у довіреності №02-36/2852 від 05.12.2017 року зазначено обмеження права представника на укладення мирової угоди, а не на надання заперечень щодо її укладення. Тому, з урахуванням того, що мирова угода між сторонами не укладена, вказана обставина не має правового значення.

Таким чином, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, зазначивши про те, що строк позовної давності не сплинув, невірно визначився з часом початку перебігу позовної давності за вимогами щодо погашення щомісячних платежів та передчасно відхиливши заяву відповідача про застосування позовної давності.

Оскільки розглядаючи справу суд першої інстанції не з’ясував належним чином усіх обставин, які мають значення по справі, не визначився з нормою матеріального закону, яким врегульовані спірні правовідносини, що призвело до невірного вирішення справи, тому рішення суду в частині щодо розміру задоволених позовних вимог заявлених позивачем до ОСОБА_2 підлягає зміні.

Згідно ч.13 ст. 141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Задовольняючі позовні вимоги частково апеляційний суд, з урахуванням вимог ст.. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути зі сторін понесені ними судові витрати пропорційно задоволених вимог, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду першої інстанції в сумі 2804 пропорційно, та стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір сплачений останнім за подання апеляційної скарги у сумі 4474 грн. 42 коп.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 29 березня 2018 року задовольнити частково.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 29 березня 2018 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту на купівлю автотранспортних засобів № АВ048/2008 від 02.09.2008 станом на 09.06.2017 у розмірі 7147 (сім тисяч сто сорок сім) дол. США, 53 центи, з яких: заборгованість за кредитом 6864 дол. США; заборгованість по відсотках 283,53 дол. США.; а також понесені судові витрати за подання позовної заяви в сумі 2804 (дві тисячі вісімсот чотири) грн. 91 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі 4474 (чотири тисячі чотириста сімсот чотири) грн. 42 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: В.В. Папоян

ОСОБА_4

ОСОБА_5