Рішення № 75076021, 03.07.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/1710/2018

Справа № 243/4127/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Кузнецова Р.В.,

за участю секретаря Малиновської І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 міської ради Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 19 вересня 2012 року померла його дружина ОСОБА_3, а 28 вересня 2013 року помер його син ОСОБА_4.

У встановлені законом порядок та строки позивач звернулася до Третьої ОСОБА_2 нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті дружини, у зв'язку з чим, була заведена спадкова справа № 54142792.

Після смерті сина, він також звернувся до Третьої ОСОБА_2 нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за наслідками чого була заведена спадкова справа № 55842219.

Однак, у зв’язку із початком в м. Горлівка Донецької області, де мешкає позивач і де знаходиться спадкове майно, антитерористичної операції, на теперішній час, нотаріальні контори на цій території не здійснюють свої повноваження.

За наведених обставин, позивач позбавлений можливості іншим чином аніж як через звернення до суду реалізувати свої спадкові права після смерті рідних, а тому вимушений звернутися до суду із даним позовом та просити суд ухвалити рішення яким визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті дружини – ОСОБА_3, яка померла 19 вересня 2012 року в м. Горлівка Донецької області, на автомобіль марки ВАЗ модель 211540-120-20, 2008 року випуску, реєстраційний номер: АН 34-69 СТ.

Позивач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з’явився, подав до суду заяву з проханням розгляд справи проводити у його відсутності, за участю його представника ОСОБА_5, позов задовольнити (а.с. 17).

Представник позивача ОСОБА_5, який діє на підставі ордера серія: ДН №017337 від 15 травня 2018 року (а.с. 15), у судове засідання не з’явився, подав до суду заяву з проханням розгляд справи проводити у його відсутності, позов задовольнити.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається:

1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Під час розгляду справи, судом приймалися усі передбачені діючим законодавством заходи щодо належного повідомлення відповідача про місце, день та час розгляду справи. Згідно із Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» та Указу Президента від 14 листопада 2014 року № 875/2014 про введення в дію рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», пересилання пошти не здійснюється, зокрема, до м. Горлівка Донецької області, що є останньою відомою адресою місцезнаходження відповідача ОСОБА_2 міської ради Донецької області, що позбавляє суд можливості надіслання поштою судової повістки за місцезнаходженням відповідача (ч. 7 ст. 128 ЦПК України). У зв’язку із чим, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, виклик відповідача у судове засідання був здійснений шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Втім, будучи повідомленим у встановленому законом порядку (належним чином) про місце, дату та час судового розгляду справи, представник відповідача ОСОБА_2 міської ради Донецької області, не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з’явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності від нього до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

З огляду на викладене, оскільки представник відповідача, будучи повідомленим у встановленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання повторно не з’явився у судове засідання без повідомлення причин неявки, не подав відзив, суд приходить до переконання, що у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, зі згоди позивача, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280, 281 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив наступне.

Згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу серія: І-НО № 402126, 19 травня 1973 року позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 уклав шлюб із ОСОБА_1 (до шлюбу – Попова) ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).

Згідно із свідоцтвом про смерть серія: І-НО № 642823, 19 вересня 2012 року ОСОБА_3 померла в м. Горлівка Донецької області (а.с. 9).

Із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 33228126 від 08 лютого 2013 року, вбачається, що після смерті ОСОБА_3, в Третій горлівській міській нотаріальній конторі 08 лютого 2013 року була заведена спадкова справа № 54142792 (а.с. 11).

Згідно із свідоцтвом про смерть серія: І-НО № 718800, 28 вересня 2013 року, в м. Горлівка Донецької області помер ОСОБА_4 (а.с. 10).

Згідно із витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 36859196 від 13 березня 2014 року, після смерті ОСОБА_4, в Третій горлівській міській нотаріальній конторі 13 березня 2013 року також була заведена спадкова справа за № 55842219 (а.с. 12).

За даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АНС 193195 виданого РЕВ 6-го МРВ м. Горлівка У ДАІ ГУ МВС України в Донецькій області, автомобіль марки – ВАЗ, модель – 211540-120-20, тип – легковий седан, номер шасі (кузова, рами) – ХТА 21154084582813, об’єм двигуна – 1596, колір - сірий, рік випуску – 2008, реєстраційний номер – АН 3469 СТ, з 24 червня 2008 року зареєстрований за ОСОБА_3 (а.с. 23).

Згідно із постановою Першої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 622/08-31 від 11 травня 2018 року, позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом після померлої 19 вересня 2012 року дружини - ОСОБА_3 та сина - ОСОБА_4, який помер 28 вересня 2013 року, у зв’язку із тим, що оригінали спадкових справ після їх смерті: № 54142792, № 55842219 заведені в Третій горлівській державній нотаріальній конторі за адресою: м. Горлівка Донецької області, вул. Столяревського, будинок 24, та залишилися в зоні проведення антитерористичної операції на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свій повноваження (а.с. 14).

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно із ч.4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі смерті власника.

Приписами ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб спадкоємців.

Згідно із ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення ОСОБА_7 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно Указу Президента України "Про рішення ОСОБА_7 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р, м. Горлівка Донецької області визначено як населений пункт, в якому проводилась антитерористична операція.

До складу тимчасово окупованої території України, визначеної Верховною ОСОБА_7 України, входять тимчасово окуповані території України, особливий правовий режим яких встановлено відповідно до Законів України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII від 15 квітня 2014 року, а також «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» №1680- VII від 16 вересня 2014 року та постанови Верховної ОСОБА_7 України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17 березня 2015 року.

Згідно із Наказом міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року № 953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» (із відповідними змінами), доступ користувачів до Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України, до закінчення антитерористичної операції в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно з додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", адміністратору Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України - тимчасово припинено.

Статтями 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» затверджено, що тимчасово окупована територія України є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно із ст. 18 вказаного Закону, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Статтею 9 цього Закону передбачено також, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч.3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє права на спадщину.

Згідно із роз’ясненнями викладеними в Постанові Пленуму ВССУ від 07 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п’ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Частина 1 ст. 55 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені чи порушуються, створені чи створюються перешкоди для їх реалізації чи мають місце інші обмеження прав і свобод.

Згідно із ч. 1 ст. 64 Основного Закону, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Аналіз досліджених у судовому засіданні доказів у своїй сукупності дозволяє суду дійти висновку, що спадкодавцю ОСОБА_3 за життя належав автомобіль марки ВАЗ модель 211540-120-20, 2008 року випуску, реєстраційний номер: АН 34-69 СТ, та він увійшов до складу спадщини після її смерті. Як встановлено у судовому засіданні і видно із матеріалів справи, позивач є єдиним спадкоємцем який прийняв спадщину після смерті дружини, інші спадкоємці до майна померлої – відсутні.

Зважаючи на те, що позивач фактично є позбавленим можливості реалізувати свої спадкові права після смерті ОСОБА_3 шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом у встановленому законом порядку, з тих підстав, що оригінал спадкової справи перебуває на тимчасово не підконтрольній владі України території в зоні проведення АТО, суд приходить до висновку, що існують всі підстави для задоволення даного позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 15,16,25,328, 373, 374, 392, 1216-1218, 1220, 1221, 1222, 1223,ч.1ст.1225, ч.3 ст.1268, ст. 1269, ч.1 ст. 1270 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, 259, 263 – 265, 273 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1, як за спадкоємцем першої черги за законом після смерті дружини – ОСОБА_3, яка померла 19 вересня 2012 року в м. Горлівка Донецької області, право власності на транспортний засіб - автомобіль марки – ВАЗ, модель – 211540-120-20, тип – легковий седан, номер шасі (кузова, рами) – ХТА 21154084582813, об’єм двигуна – 1596, колір - сірий, рік випуску – 2008, реєстраційний номер – АН 3469 СТ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу АНС 193195 видане РЕВ 6-го МРВ м. Горлівка У ДАІ ГУ МВС України в Донецькій області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_7