Рішення № 75075855, 07.06.2018, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7927/16-ц

Провадження №2/202/108/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 червня 2018 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Дмитрієва Р.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання недійсними договорів дарування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у грудні 2016 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання недійсними договорів дарування. В подальшому позовні вимоги були уточнені та визначені сторони по справі. В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві, уточненій позовній заяві посилався на те, що 02.04.2007 року між ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством ОСОБА_3 банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ОСОБА_3 «ПриватБанк» було укладено кредитний договір DNC0GK00000100, відповідно до умов якого Відповідачу був наданий кредит у розмірі 68000,00 доларів США в обмін на зобов’язання щодо повернення суми кредиту та сплати передбачених Кредитним договором платежів.

У зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх обов'язків за вказаним кредитним договором, 01.09.2015 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернувся до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська із позовом про стягнення з Відповідача заборгованості.

Рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 28.03.2016 року у справі №204/5910/15-ц та додатковим рішенням цього ж суду від 05.08.2016 року по вказаній справі було стягнуто із ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 30584,83 доларів США.

15.08.2016 року заступником начальника Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_7 було відкрите виконавче провадження №51943212 за виконавчим листом Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ « ПриватБанк» заборгованість у розмірі 30584,83 дол. США.

22.08.2016 року заступником начальника Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_7 була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, відповідно до якої було накладено арешт на все рухоме й нерухоме майно, що належить ОСОБА_4, та заборонено боржнику здійснювати відчуження будь-якого майна, яке їй належить.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 30.11.2015 року, у власності ОСОБА_4 перебувало, зокрема, нежиле приміщення, площею 38,7 кв.м., за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, буд. 18, а також нежиле приміщення (магазин непродовольчих товарів), площею 67,4 кв.м., за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, буд. 20, приміщення 39.

Як стало відомо позивачу, об’єкти нерухомого майна вибули з володіння ОСОБА_4. Так, відповідно до договору дарування нежилого приміщення від 13.09.2016 року за реєстровим номер 3338, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_8 подарувала нежиле приміщення по вул. Чернишевського, буд.18 ОСОБА_5.

Відповідно до договору дарування нежилого приміщення від 13.09.2016 року за реєстровим номер 3341, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_8 подарувала нежиле приміщення по вул.Березинська, буд.20 - ОСОБА_5.

Посилаючись на те, що на момент вчинення правочину ( укладання договорів дарування), на нерухоме майно, яке є предметом оспорюваних договорів дарування, було накладено арешт державним виконавцем, вважають що є всі передбачені законодавством підстави для визнання такого правочину недійсним на підставі ч.1 ст.215 ЦК України. Просили суд: визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення, яке знаходиться у місті Дніпропетровську по вулиці Чернишевсього, буд. 18, укладений 13.09.2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі під №3338; визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення, яке знаходиться у місті Дніпропетровську по вулиці Березинській, буд. 20, приміщення 39, укладений 13.09.2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі під №3341 та стягнути судові витрати по справі.

Провадження у справі було відкрито ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Бєсєди Г.В. від 29.12.2016 року.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2017 року було задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на нежиле приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро вул. Березинська, будинок, 20 приміщення №39, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1025326112101, та на нежиле приміщення за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Чернишевського, будинок, 18, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1025304812101.

Справа перебувала у провадженні судді Бєсєди Г.В., призначеної на посаду судді строком на п’ять років, відповідно до Указу Президента України від 24 квітня 2012 року №286/2012 «Про призначення судді» та у якої, станом на 24 квітня 2017 року закінчилися повноваження судді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2017 року справа розподілена судді Морозу В.П.

У зв’язку з відстороненням головуючого у справі судді Мороза В.П. від здійснення правосуддя на підставі рішення Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04 грудня 2017 року призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2017 року справа розподілена судді Слюсар Л.П.

В судовому засіданні представник позивача просив суд позов задовольнити з наведених в уточненому позові та додаткових письмових поясненнях підстав. Вказав, що відповідачем ОСОБА_4 було свідомо відчужене нерухоме майно при наявності арешту, накладеного у зв’язку із здійсненням виконавчого провадження. Крім того, вказав, що договори дарування мають фіктивний характер, не направлені на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, укладені ОСОБА_4, яка знала про існування судового рішення, виконавчого провадження, арешту майна. При цьому ОСОБА_5 отримала вищевказане майно по неоплатному договору, а, отже, майно може бути витребуване у набувача на підставі ст.388 ЦК України. Проте, відповідач ОСОБА_4 не виконує жодних дій для повернення відчуженого майна, що вказує на змову відповідачів, що додатково підтверджує фіктивність укладених правочинів.

Представник відповідачів в судове засідання з’явився. Позовні вимоги не визнав. Вказала, що на момент укладання договорів дарування заборони щодо відчуження об’єктів нерухомого майна не було. Дане нерухоме майно не було предметом іпотеки за кредитним договором. Відповідачці ОСОБА_4 нічого не було відомо про відкрите виконавче провадження за рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська. Просила в позові відмовити.

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилася. Відповідно до листа від 10.01.2018 року за №15/01-16 просила суд розглядати справу без її участі.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідачів, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № DNC0GK00000100 від 02.04.2007 року, згідно до якого ОСОБА_3 зобов’язався надати відповідачу грошові кошти через касу на строк з 02.04.2007 року по 01.04.2017 року включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 68000,00 дол. США на наступні цілі: купівля квартири, а також у розмірі 6800,00 дол. США на сплату страхових платежів у випадках зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 0,84 % на місяць.

Відповідно до п.7.3 Договору забезпеченням виконання позичальником зобов’язань за даним Договором виступає іпотека: трикімнатна квартира, м. Дніпропетровськ, пр. Газети « Правда»АДРЕСА_1 ( т.1 а.с. 62-66).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2016 року та додатковим рішенням від 05.08.2016 року по цивільній справі №204/5910/15-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги позивача задоволені. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DNC0GK00000100 від 02.04.2007 року у розмірі 30584 доларів 83 центи США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 28 березня 2016 року становить 797436 грн. 51 коп.

Рішення набрало чинності і 24 червня 2016 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист.

15.08.2016 року заступником начальника Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_7 відкрите виконавче провадження №51943212 за виконавчим листом Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ « ПриватБанк» заборгованості у розмірі 30584,83 дол. США.

Постановою заступника начальника Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_7 22.08.2016 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_4 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржникові.

Відповідно до Договору дарування нежитлового приміщення від 13 вересня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за №3341, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5 об’єкт нерухомого майна, яке значиться згідно з правовстановлюючим документом, як – нежиле приміщення, магазин непродовольчих товарів, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Березинська, будинок, 20, приміщення №39 ( т.1 а.с. 75-76).

Відповідно до Договору дарування нежитлового приміщення від 13 вересня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за №3338, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5 об’єкт нерухомого майна, яке значиться згідно правовстановлюючого документу, як – нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Чернишевського, буд.18 ( т.1 а.с. 77-78).

Як вбачається із належним чином завіреної копії матеріалів виконавчого провадження №51444312 з виконання виконавчого листа виданого Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська 24.06.2016 року по цивільній справі №204/5910/15-ц за позовною заявою ПАТ КБ « ПриватБанк» до ОСОБА_4 ( т.1 а.с.187-262), була проведена перевірка примусового виконання виконавчого листа, заступником начальника Красногвардійського відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 допущені численні порушення норм Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до Постанови про перевірку виконавчого провадження від 02 грудня 2016 року в результаті перевірки встановлено, що 22.08.2016 року заступником начальника Красногвардійського відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. У матеріалах виконавчого провадження наявні 2 копії вищезазначених постанов та дві копії супровідних листів до цих постанов, на яких відсутні дата та вихідний номер. Підпис начальника відділу на вищезазначених супровідних листах – підроблений.

Укладання договорів дарування нежитлових приміщень стало можливим у зв’язку з тим, що заступником начальника Красногвардійського відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 не внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Згідно з ч.ч.1,3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що за кредитним договором № DNC0GK00000100 від 02.04.2007 року, який був укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_4 забезпеченням виконання позичальником зобов’язань за даним Договором виступала іпотека: трикімнатна квартира, м. Дніпропетровськ, пр. Газети «Правда»АДРЕСА_1 та на час укладання договорів дарування нежитлових приміщень відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна про накладання арешту на майно боржника ОСОБА_4 та заборони відчуження нежилого приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Березинська, будинок 20, приміщення 39 та нежилого приміщення за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Чернишевського, будинок 18 внесені не були.

Суд критично відноситься до твердження представника позивача про фіктивність укладених договорів дарування, оскільки жодних належних та допустимих доказів позивачем суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Таким чином, виходячи зі змісту даної норми, договір дарування за своєю правовою природою створює певні обов'язки лише для однією сторони - дарувальника і не передбачає виникнення будь яких обов'язків для іншої сторони - обдарованого.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Таким чином, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсними договорів дарування нежитлових приміщень.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2017 року було задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на нежиле приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро вул. Березинська, будинок, 20 приміщення №39, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1025326112101, та на нежиле приміщення за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Чернишевського, будинок, 18, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1025304812101.

Відповідно до ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Виходячи із вищевикладеного, оскільки позивачу відмовлено в позові, то суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись: ст.15,16,203,215 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_1), ОСОБА_5 (АДРЕСА_3 РНОКПП: НОМЕР_2), третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (АДРЕСА_4), про визнання недійсними договорів дарування - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2017 року, арешт на нежиле приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Березинська, будинок 20, приміщення 39, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1025326112101, та на нежиле приміщення за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Чернишевського, будинок 18, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1025304812101.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.06.2018 року.

Суддя Л.П. Слюсар