Рішення № 75074960, 29.05.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/15822/17

Провадження №2/263/520/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Кулика С.В., при секретарі Ребеко О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Маріупольгаз", про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання встановити індивідуальний газовий лічильник, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом про захист прав споживачів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказав, що відповідачем було встановлено загальнобудинковий лічильник в будинку №238 по бул. Шевченко в м. Маріуполі, де мешкає позивач, замість встановленого згідно із законом індивідуального газового лічильника, що є незаконними. Позивач є пенсіонер, мешкає один та газом користується рідко тільки для приготування їжі. Проте, відповідач надсилає йому як споживачу рахунок на оплату користування природнім газом у розмірі 10 метрів кубічних щомісяця. Сплачувати за такий обсяг газу є накладним для нього. Крім того вважає, що розподілення загально спожитого об’єму газу на всіх мешканців будинку є несправедливим та порушує його права, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів». Встановлення індивідуального газового лічильника передбачено вимогами Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16.06.2011 року за рахунок суб’єктів господарювання, які здійснюють розподілення природного газу на відповідній території. Зазначив, що закон зобов’язує саме компанії які здійснюють розподілення природного газу, у строк до 01.01.2018 року облаштувати приміщення побутових споживачів індивідуальними лічильниками газу. При цьому постачання природного газу здійснюється за умовами комерційного обліку. Свою згоду на установку загальнобудикового лічильника позивач не надавав. Зазначив, що підзаконні акти, якими є акти НКРЕКП, відповідно до яких здійснювалась встановлення загальнобуднкових лічильників, протирічать закону. Також позивач послався на відповідну судову практику, згідно якої судами визнається встановлення загальнобудинкових газових лічильників незаконним. Вважає, що індивідуальний газовий лічильник повинен бути встановлений у кожній квартирі, а для встановлення загальнобудинкового лічильника необхідна згода всіх мешканців будинку.

30.10.2017 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою встановити в його квартирі індивідуальний газовий лічильник за рахунок коштів відповідача. Однак відповідач проігнорував його звернення. Тому просить суд визнати бездіяльність відповідача ПАТ «Маріупольгаз» по несвоєчасному встановленню індивідуального газового лічильника в квартирі №122 будинку №238 по бул. Шевченка в м. Маріуполі неправомірною та зобов’язати відповідача за його рахунок встановити індивідуальний газовий лічильник в квартирі позивача.

В подальшому надав відповідь на відзив відповідача на позов, в якому зазначив, що компанії які здійснюють розподілення природного газу на відповідній території, повинні встановлювати індивідуальні газові лічильники. Про це наголошувалось у виступі по телебаченню наприкінці 2017 року колишнього міністра ЖКГ України ОСОБА_2, який зазначив, що після набрання законної сили Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16.06.2011 року всі компанії внесли в тариф природного газу вартість установки індивідуальних лічильників. Зазначив, що посилання представника відповідача на договір між ПАТ «Маріупольгаз» та ККП «КК «Західна» №08/203-2016 про проведення монтажних робіт з встановлення загальнобудинкового лічильника газу, його обслуговування та порядку проведення робіт з контрольного зняття показників загальнобудинкового лічильника газу та лічильників, встановлених індивідуально в квартирах споживачів від 29.04.2016 року є неспроможними, оскільки вказаний договір не має юридичної сили. На цю обставину вказують відсутність у вказаному договорі відомостей про надання згоди усіма споживачами - мешканцями будинку №238 по бульвару Шевченка в місті Маріуполі на облаштування загальнобудинкового газового лічильника. Крім того, у вказаному договорі директором ККП «КК «Західна» зазначена особа, яка не перебувала на вказаній посаді на час укладання договору.

Уточнив свої позовні вимоги, просив визнати бездіяльність відповідача по несвоєчасній установці індивідуального газового лічильника в квартирі АДРЕСА_1 неправомірною. Зобов’язати відповідача встановити в квартирі позивача індивідуальний газовий лічильник за рахунок відповідача. Визнати договір від 29.06.2016 року, укладений між ККП "КК “Західна” та ПАТ “Маріупольгаз” в частині проведення монтажних робіт по установці загальнобудинкового газового лічильника в будинку №238 по бул. Шевченка в м.Маріуполі неправомірним та зобов’ язати відповідача демонтувати вказаний загальнобудинковий лічильник. Стягнути з відповідача на користь позивача попередні витрати по розгляду справи в сумі 4000 грн. В подальшому надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою від 04.12.2017 року по вказаній цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду. Ухвалою суду від 09.01.2018 року вказану цивільну справу постановлено розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою від 01.03.2018 року в задоволенні клопотання представника ПАТ по газопостачанню та газифікації «Маріупрольгаз» про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.

Позивач в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі. Надав аналогічні за змістом пояснення тим, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та надав суду відзив на позов, в якому зазначив, що відповідно до вимог діючого законодавства постачання природного газу має здійснюватися лише за умови наявності комерційного вузла обліку природного газу, а оператор газорозподільної системи і балансоутримувач будинку зобов’язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку. При цьому саме балансоутримувач зобов’язаний забезпечити можливість проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. В діючому тарифі на послуги з розподілу природного газу у 2017 році для ПАТ «Маріупольгаз» та інвестиційній програмі для підприємств, затвердженої Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики і комунальних послуг Постановою від 24.03.2016 року №401, передбачена установка саме загальнобудинкових газових лічильників, зокрема у будинку №238 по бул. Шевченка в м. Маріуполі. 29.04.2016 року між ПАТ «Маріупольгаз» та ККП «КК «Західна» було укладено договір №08/203-2016 про проведення монтажних робіт з встановлення загальнобудинкового лічильника газу, його обслуговування та порядку проведення робіт з контрольного зняття показників загальнобудинкового лічильника газу та лічильників. Предметом вказаного договору є проведення ПАТ «Маріупольгаз» монтажних робіт по встановленню загальнобудинкового лічильника газу, його подальшого обслуговування в будинку, в якому мешкає позивач за адресою: м. Маріуполь, бульвар Шевченко №238. Згідно умов вказаного договору ПАТ «Маріупольгаз» було встановлено загальнобудинковий лічильник газу на будинок №238 по бульвару Шевченка міста Маріуполя, що підтверджується актом встановлення лічильника газу від 15.06.2016 року, з якого вбачається, що вищевказаний загальнобудинковий лічильник газу було введено в комерційний облік та експлуатацію. Вважає, що ПАТ «Маріупольгаз» виконало всі вимоги закону по встановленню, введенню в комерційний облік та експлуатацію загальнобудинкового лічильника газу за адресою: бульвар Шевченка, №238, м. Маріуполя. 30.10.2017 року, позивач звернувся до відповідача з заявою про встановлення індивідуального газового лічильника. 22.11.2017 року відповідач на адресу позивача направив письмову відповідь, якою позивача було повідомлено, що Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16.06.2011 року не визначено обов’язку встановлення саме індивідуальних лічильників газу в кожній квартирі, в яких газ використовується тільки для приготування їжі. На виконання вимог закону Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики і комунальних послуг, Постановою від 24.03.2016 року №401 було затверджено План розвитку газорозподільної системи ПАТ «Маріупольгаз», в якій було передбачено встановлення загальнобудинкових лічильників газу, в тому числі і в будинку, в якому мешкає позивач. Також роз’яснено право позивача встановити квартирний (індивідуальний) лічильник газу за власні кошти. Наголошує, що вказана правова позиція випливає зокрема зі ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16.06.2011 року, згідно якої побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу. Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України. Для споживачів природного газу - фізичних осіб, які встановлять лічильники протягом 2018 року, відповідна компенсація здійснюється протягом 12 місяців.

Вважає, що на сьогодні позивач має можливість встановити за свій рахунок індивідуальний лічильник природного газу з наступною компенсацією цих витрат за рахунок коштів, які ним сплачуються за тарифом на розподіл природного газу, в порядку, що в подальшому буде встановлений Кабінетом Міністрів України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги не визнав, надав аналогічні за змістом пояснення, що викладені у відзиві на позов. Додав, що не мається передбачених законом підстав для задоволення позову, в тому числі і в частині визнання неправомірним договору, укладеного між ПАТ «Маріупольгаз» та ККП «КК «Західна» від 29.04.2016 року, та демонтажу встановленого загальнобудинкового лічильника.

Суд, заслухавши сторони та дослідивши докази по матеріалам цивільної справи, приходить до наступного.

Згідно ст. 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16.06.2011 року №3533-VІ (далі - Закон №3533-УІ) передбачено, що постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку. Стаття 6 вказаного закону в редакції, що діяла на момент встановлення загальнобудинкового лічильника газу у будинку, в якому мешкає позивач, зазначала, що суб’єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов’язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі до 01 січня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 вказаного закону, в редакції, яка діяла на момент встановлення загальнобудинкового лічильника газу у будинку №238 фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території.

Відповідно п. 1 розділу 5 глави IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2494 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1379/27824, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок оператора ГРМ. Пунктом 4 розділу 1 глави X Кодексу газорозподільних систем визначено, що передача (розподіл, споживання) природного газу до/з газорозподільної системи здійснюється за умови наявності комерційного вузла обліку природного газу.

Зі змісту пункту 4 «Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 року №620 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2016 №46) (далі - Тимчасове положення №620), вбачається, що встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку. Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов’язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у їзартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

З листа позивача від 30.10.2017 рок, адресованого відповідачу, ОСОБА_1 звернувся до ПАТ “Маріупольгаз” з заявою по встановленню в його квартирі індивідуального газового лічильника.

З відповіді ПАТ “Маріупольгаз” на звернення позивача від 22.11.2017 року вбачається, що відповідач повідомив позивача, що законом не передбачений обов’язок встановлення в кожній квартирі індивідуальних лічильників, в яких природній газ використовується для приготування їжі. Також повідомлялось, що встановлення загальнобудинкових лічильників природнього газу проводиться на підставі договорів, укладених з балансоутримувачем будинку. Участь власників квартир в договірних відносинах при встановленні загальнобудинкового лічильника газу законом не передбачена. Роз’ яснено, що позивач має можливість встановити індивідуальний газовий лічильник за власні кошти.

З тесту договору №08/203-2016, укладеного між ПАТ «Маріупольгаз» та ККП «КК «Західна» від 29.04.16 року, вбачається, що предметом вказаного договору є проведення ПАТ «Маріупольгаз» монтажних робіт по встановленню загальнобудинкового лічильника газу і його подальшого обслуговування в будинку, в якому мешкає позивач за адресою: м. Маріуполь, бульвар Шевченка, №238. Згідно умов вказаного договору ПАТ «Маріупольгаз» було встановлено загальнобудинковий лічильник газу на будинок №238 по бульвару Шевченко міста Маріуполя.

Факт встановлення вказаного лічильника на будинку №238 по бул. Шевченка в м. Маріуполі підтверджується актом від 11.06.2016 року. З акту від 30.09.2016 року вбачається, що встановлений загальн будинковий лічильник на будинку №238 по бул. Шевченка №238 в м. Маріуполі введено в експлуатацію.

Аналізуючи надані докази по справі суд враховує, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено в передбаченому законом порядку порушення вимог закону з боку відповідача по не встановленню в його квартирі індивідуального газового лічильника. Відповідні підзаконні нормативно-правові акти, на які посилається відповідач, зареєстровані в передбаченому законом порядку. З урахуванням наведеного підстав для визнання бездіяльності позивача неправомірною не мається, тому позовні вимоги в цій частині, а так само в частині зобов’язання встановити індивідуальний газовий лічильник в квартирі позивача, задоволенню не підлягають, оскільки не грунтуються на законі.

Вимоги стосовно визнання договору від 29.06.2016 року, укладеного між ККП "КК "Західна" та ПАТ “Маріупольгаз” щодо проведення монтажних робіт по установці загальнобудинкового газового лічильника в будинку №238 по бул.Шевченка в м.Маріуполі неправомірним та зобов’ язання відповідача демонтувати вказаний загальнобудинковий лічильник також не грунтуються на законі та задоволенню не підлягають, оскільки позивач не є стороною відповідного договору. Доказів того, що вказаний договір порушує його права в передбаченому законом порядку не надано.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, суд відмовляє у стягненні попередніх витрат по розгляду справи в сумі 4000 грн.

Керуючись статтями ст. 2,3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16.06.2011 року №3533-УІ, Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2494, статтями 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 267, 280, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Маріупольгаз" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання встановити індивідуальний газовий лічильник - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги , відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .

На рішення може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Донецької області в строк протягом 30 днів , який обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 08.06.2018 року.

Суддя С.В. Кулик