Рішення № 75071965, 04.07.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 липня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1594/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (далі – відповідач, УСЗН Станично-Луганської РДА) з такими вимогами:

1) визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 16.03.2018 про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини позивачу;

2) зобов’язати відповідача призначити позивачу допомогу при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є тимчасово переміщеною особою, що підтверджується копією довідки від 23.01.2018. Позивач 23.01.2018 надала пакет документів для оформлення допомоги по народженню дитини. За наслідками розгляду пакету документів рішення позивач не отримувала.

23.05.2018 представник позивача звернулася зі скаргою до відповідача, на яку 30.05.2018 отримала відповідь від 29.05.2018, згідно з якою є рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 16.03.2018, яким у призначенні допомоги при народженні дитини позивачу відмовлено через відсутність за адресою перебування.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, а тому не можна позбавити дитину благ, гарантованих їй державною.

Таким чином позивач вважає, що відповідач порушує її конституційні права та права дитини на отримання соціальних виплат.

Ухвалою суду від 11 червня 2018 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); задоволено клопотання про відстрочення сплати судового збору (арк. спр. 1-2).

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву (арк. спр. 21-23), в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав того, що згідно з Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, УСЗН Станично-Луганської РДА 06.02.2018 здійснено перевірку ОСОБА_2 На час обстеження факт проживання внутрішньо переміщеної особи не встановлений, про що зроблений відповідний запис до акта обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, залишено повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з’явитися до відповідача для проходження фізичної ідентифікації. 12.02.2018 відповідачем за фактичним місцем проживання позивача надіслано повторне повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з’явитися для проходження фізичної ідентифікації. Позивач у періоді з лютого 2018 року по теперішній час до УСЗН Станично-Луганської РДА не з’явилася.

Відповідно до пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, рішення про призначення/відновлення/про відмову у призначенні/відновленні соціальної виплати з моменту припинення її виплати приймає Комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Комісією, утвореною Станично-Луганською районною військово-цивільною адміністрацією, 15.03.2018 прийнято рішення відмовити у призначенні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, яким не підтверджено проживання внутрішньо переміщеної особи за вказаною у заяві адресою.

На підставі рішення Комісії 16.03.2018 УСЗН Станично-Луганської РДА прийнято рішення відмовити у призначенні допомоги при народженні дитини.

На підставі пункту 5 частини першої статті 12 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі – Закон № 1706-VII) начальником УСЗН Станично-Луганської РДА прийнято рішення про скасування дії довідки ОСОБА_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.05.2018 № 438.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, 02.04.2017 народила дитину – ОСОБА_3, 23.01.2018 взята на облік як внутрішньо переміщена особа за фактичним місцем проживання: 93650, Луганська область, Станично-Луганський район, селище Валуйське, вулиця О. Кошевого, будинок 73.

Зазначені обставини підтверджені копією паспорта громадянина України (арк. спр. 4), копією дубліката картки фізичної особи-платника податків (арк. спр. 5, 5 зв), копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23.01.2018 № НОМЕР_2 (арк. спр. 6), копією свідоцтва про народження (арк. спр. 7).

23.01.2018 позивач звернулася до УСЗН Станично-Луганської РДА із заявою № 173 про призначення допомоги при народженні дитини, до якої додала документи на 5 аркушах, у тому числі свідоцтво про народження дитини, що підтверджено копією заяви від 23.01.2018 № 173 (арк. спр. 25-26).

06.02.2018 УСЗН Станично-Луганської РДА складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, до якого внесено відомості, що на час обстеження факт проживання ОСОБА_2 за адресою: Станично-Луганський район, селище Валуйське, вулиця О. Кошевого, будинок 73 не встановлений. Будинок придатний для проживання. Господарі двері не відчинили, з сусідів ніхто не вийшов, залишено повідомлення, що підтверджено копією акта (арк. спр. 27).

Згідно з витягом з протоколу від 15.03.2018 № 147 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, копія якого наявна в матеріалах справи, відповідно до п. 12.2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування відмовлено у призначенні (відновленні) державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, яким не підтверджено фактичне проживання внутрішньо переміщеної особи за вказаною по заяві адресою (арк. спр. 28).

Згідно з копією рішення УСЗН Станично-Луганської РДА від 16.03.2018 ОСОБА_2 відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини згідно з витягом з протоколу № 147 від 15.03.2018 і на підставі п. 12.1 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (арк. спр. 29).

За даними рішення (розпорядження) УСЗН Станично-Луганської РДА від 29.05.2018 № 438, копія якого наявна в матеріалах справи, скасовано дію довідки про взяття на облік ВПО ОСОБА_2 від 23.01.2018 № НОМЕР_2 (арк. спр. 30).

23.05.2018 представник позивача звернулася до УСЗН Станично-Луганської РДА із скаргою (арк. спр. 8), на яку отримала відповідь від 29.05.2018 з повідомленням про зміст рішень за результатами розгляду заяви позивача про призначення допомоги при народженні дитини (арк. спр. 9).

Спірним в межах цієї справи є питання правомірності не призначення відповідачем позивачу соціальної допомоги при народженні дитини.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзиви учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей визначає Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII), який спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини (пункт 2 частини першої статті 3 Закону № 2811-XII).

Згідно зі статтею 10 Закону № 2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Статтею 11 Закону № 2811-XII визначені умови призначення допомоги при народженні. Так, для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

Вказані норми Закону № 2811-XII кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001.

З вищеописаних письмових доказів судом встановлено, що ОСОБА_2, яка є громадянкою України та має зареєстроване місце проживання на території України, народивши 02 квітня 2017 року сина, протягом дванадцяти місяців з дня народження дитини звернулася до відповідача за місцем реєстрації як внутрішньо переміщена особа із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, форму якої затверджено наказом Міністерства соціальної політики України 21 квітня 2015 року № 441, та копією свідоцтва про народження дитини, виданого Станично-Луганським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Таким чином, суд встановив, що позивачем у повній мірі виконано встановлені Законом № 2811-XII вимоги для ініціювання розгляду питання про призначення допомоги. Жодних повідомлень про невідповідність або неповноту поданого пакету документів відповідачем позивачеві не спрямовувалось.

Підставою для відмови у призначенні допомоги при народженні дитини стала відсутність позивача за адресою, зареєстрованою як фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи. Проте, ця обставина за Законом № 2811-XII не позбавляє позивача та її дитину права на отримання допомоги.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 статі 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, варто зазначити, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

У даному випадку відмова відповідача у призначенні допомоги при народженні дитини, в першу чергу, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16-а (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72289105).

Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов’язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.

Таким чином, суд зазначає, що механізм призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, встановлений Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, не повинен звужувати права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Правову позицію, що підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили викладено у постанові Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 226/318/17 (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 73764182).

Відповідачем суду не надано доказів, що позивач отримала допомогу при народженні дитини в іншому органі соціального захисту населення на території України, зокрема, за місцем свого поточного фактичного проживання.

Надані відповідачем докази щодо скасування дії довідки про взяття на облік ВПО ОСОБА_2 від 23.01.2018 № НОМЕР_2, суд не враховує, оскільки за правилами, визначеними абзацом другим частини другої статті 77 КАС України, суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що УСЗН Станично-Луганської РДА прийнято рішення про відмову ОСОБА_2 у призначенні допомоги при народженні дитини за відсутності законних підстав для такої відмови. Відповідно, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок визнання протиправним та скасування рішення УСЗН Станично-Луганської РДА від 16.03.2018, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача призначити позивачу допомогу при народженні дитини.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зауважує на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб’єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що УСЗН Станично-Луганської РДА Луганської області буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 133 КАС України визначено якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо cплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі (частина друга статті 133 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до приписів частини другої статті 133 КАС України суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 704,80 грн стягнути до Державного бюджету України з УСЗН Станично-Луганської РДА за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: 81625, Луганська область, місто Ровеньки, село Гірське, вулиця Петровського, будинок 3, квартира 4; фактичне місце проживання: 93650, Луганська область, Станично-Луганський район, село Валуйське, вулиця О. Кошевого, будинок 73, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця Центральна, будинок 52, код за ЄДРПОУ 03197049) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 16 березня 2018 року про відмову у призначенні ОСОБА_2 допомоги при народженні дитини.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області призначити ОСОБА_2 допомогу при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області до Державного бюджету України (за банківськими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у сумі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_4