Рішення № 75071818, 04.07.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2018 р. справа № 809/911/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Микитюка Р.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій., -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2018 ОСОБА_1 (надалі також, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі також, відповідач), в якому просить суд визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати його виплатити позивачу суму перерахованої пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2017 в розмірі 110084,62 грн., визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати його здійснити розрахунок та виплатити позивачу суму компенсації за втрату частини доходів, яка йому повинна виплачуватися відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III, Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" від 21.02.2001 №159, у зв`язку з порушенням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області строків виплати позивачу перерахованої пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2017. Крім того, позивач просить суд встановити контроль за виконанням відповідачем судового рішення, зобов`язавши його подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова відповідача у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є протиправною, оскільки таке право передбачено Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

Представник відповідача направив відзив на позов, який надійшов на адресу суду 27.06.2018 року за вх.№6213/18, в якому проти позову заперечував, зазначивши, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.01.2018 року по справі №344/10975/16-а, яка набрала законної сили 19.03.2018 року та була отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до виконання у встановлений законом строк і затримки строку виплати пенсії не відбулось, тому відсутні підстави для виплати позивачу компенсації передбаченої Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати". Крім того, зазначив, що виплата пенсійного платежу на підставі виконання рішення суду в межах заявленого у позові розміру унеможливлює його виплату за проміжок часу, щодо якого є присуд про виплату і факт його виплати, з цих підстав просив суд відмовити в задоволені адміністративного позову у повному обсязі.

27.06.2018 року за вх.№6234/18 позивачем через канцелярію суду подано відповідь на відзив, де останнім зазначено, що з 15.01.2016 року по 31.12.2017 року відповідач повинен здійснити розрахунок та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ та постанови КМ України від 21.02.2001 року № 159 "Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", щодо доводів відповідача вважати такими, що є необґрунтованими та задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) (а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 06.06.2018 клопотання позивача від 05.06.2018 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін залишено без задоволення (а.с. 97-98).

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив. Враховуючи, що приписами частини 3 статті 263 КАС України сторони позбавлені права подання відповіді на відзив та заперечення, пояснення, міркування та аргументи, викладені позивачем у відповіді на відзив не можуть бути предметом дослідження судом при розгляді та вирішенні даної справи.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області, управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: міністерство внутрішніх справ України, Пенсійний фонд України про визнання неправомірними дій щодо відмови у наданні письмової інформації (довідки) за інформаційним запитом від 03.06.2016 року про надання довідки про грошове забезпечення з 01.01.2016 року з урахуванням розмірів грошового забезпечення поліцейських відповідно до ч.3 ст. 63 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", п.12 розділу 11, абзацу 2 п.15 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про національну поліцію", додатку 1,7,11, постанови МК України №988 від 11.11.2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції"; зобов"язання надати письмову довідку на інформаційний запит від 03.06.2016 року; визнання протиправними дій щодо непроведення перерахунку пенсії з 15.01.2016 року відповідно до ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" №900 від 23.12.2015 року, ст. 63 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", постанов КМУ №988 від 11.11.2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", №947 від 18.11.2015 року "Про внесення змін до постанови КМУ від 09.03.2006 року №268" та довідки Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області №581/10805/8-17 від 16.05.2017 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016 року; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" №900 від 23.12.2015 року, ст. 63 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", постанов КМУ №988 від 11.11.2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", №947 від 18.11.2015 року "Про внесення змін до постанови КМУ від 09.03.2006 року №268" та довідки Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області №581/10805/8-17 від 16.05.2017 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016 року, починаючи з 15.01.2016 року без обмеження граничного розміру з врахуванням проведених виплат, враховуючи заборгованість, що буде накопичуватись до дня вступу рішення суду в законну силу.

Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області по справі №344/10975/16-а від 25.01.2018 року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, а саме:

Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області стосовно не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Зобов"язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, м. Івано-Франківськ, вул. С.Стрільців, 15, провести з 15.01.2016 року перерахунок призначеної ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 пенсії відповідно до норм ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" №900 від 23.12.2015 року, ст. 63 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", постанов КМУ №988 від 11.11.2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", №947 від 18.11.2015 року "Про внесення змін до постанови КМУ від 09.03.2006 року №268" та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії починаючи з 15.01.2016 року (не зазначаючи кінцевого терміну), без обмеження будь-яким терміном, періодом, без обмеження граничного розміру пенсії (а.с.15-24).

Також, з матеріалів справи вбачається, що 19.03.2018 року по справі №876/1242/18 ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.01.2018 у справі №344/10975/16-а повернуто скаржнику (а.с. 26-27). Згідно довідки, що міститься у матеріалах справи, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі №344/10975/16-а від 25.01.2018 набрало законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018.

16.04.2018 року за №684/Г-15 Головне управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області направлено лист позивачу з розрахунком про виконання рішення суду, де зазначив, що постанову суду виконано в межах покладених зобов'язань. А також повідомлено позивача, що Головним управлінням направлено запит до Пенсійного фонду України для вирішення даного питання по суті, про що позивача буде повідомлено додатково (а.с. 28-29).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи 04.05.2018 року Міністерством соціальної політики України листом №6028/0/52-18/216 надано відповідь на звернення ОСОБА_1 від 21.04.2018, в якому зокрема зазначено, що відповідно до ст.10 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" призначення і виплата пенсій здійснюється органами Пенсійного фонду України. А також зазначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Виконання судових рішень, що набрали законної сили, забезпечуються органами Пенсійного фонду України в установленому порядку (а.с. 32-33).

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (надалі за текстом Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 59 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Виходячи з вищенаведеного суд дійшов висновку, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 24 жовтня 2011 року № 6-38цс-11, від 18 листопада 2014 року № 21-518а14, від 11 липня 2017 року №21-2003а16.

Відповідно до п.5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі Федоренко проти України (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути існуючим майном або виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи законними сподіваннями отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" №71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Відповідно до ч. 1 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, визначені повноваження суду при вирішенні справи. Так, зазначеною нормою законодавства передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

За приписами ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень (п.1); визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п. 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (п. 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 4); встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень (п.5); прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача – суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (п.6); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п. 10).

Приписами ч. 3 зазначеної норми передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, згідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Отже, суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові № 9/175-04 від 24.01.2006 р., суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192 від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є визнання бездіяльності відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправною щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-ІІІ, та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-ІІІ, яка була нарахована та виплачена на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.01.2018 року по справі №344/10975/16-а та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 року по справі №344/10975/16-а, за період з 15.01.2016 року по день фактичної виплати пенсії.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Також, позивач звертаючись до суду порушив питання, щодо зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк, з моменту набрання рішення законної сили, звіт про виконання рішення суду (ст. 382 КАС України), то суд з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) протиправною щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 76018 ) компенсації втрати частини доходів, пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 76018 ) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-ІІІ, яка була нарахована та виплачена на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.01.2018 року по справі №344/10975/16-а та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 року по справі №344/10975/16-а, за період з 15.01.2016 року по день фактичної виплати пенсії.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Микитюк Р.В.