Постанова № 75068905, 27.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційне провадження № 22-ц/796/4385/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року м. Київ

Унікальний номер справи 753/4339/17

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Шахової О.В.( суддя-доповідач), БіличІ.М., Вербової І.М., за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_4

відповідачі: Коледж інформаційних систем і технологій Державного

вищого навчального закладу &q?кл;Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана&q?ет;,

Державний вищий навчальний заклад &quза;Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана&q?ет;,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу &q?кл;Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана&q?ет;

на рішення Дарницького районного суду м. Києва, ухваленого 2 березня 2018 року під головуванням судді Комаревцевої Л.В. в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва (час проголошення рішення невідомо),-

в с т а н о в и в:

В березні 2017 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до коледжу інформаційних систем Державного вищого навчального закладу &q?ог;Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана &q?ма;, який в подальшому в частині відповідача уточнила - до Державного вищого навчального закладу &q?го;Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана &q?а ; про зміну формулювання причин звільнення,стягнення вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з вересня 2006 року до 31 січня 2017 року працювала в коледжі інформаційних систем Державного вищого навчального закладу &q?го;Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана&q?ма; (далі Коледж) на посаді викладача та була обрана головою профспілкового бюро коледжу.

У зв'язку з недотриманням адміністрацією коледжу умов колективного договору Державного вищого навчального закладу &q?ог;Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана&q?им; (далі Університет) та законодавства про працю та про оплату праці і заохочення,18 січня 2017 року вона на ім'я директора коледжу подала заяву про звільнення з підстав ч.3 ст.38 КЗпП України, проте її було звільнено з 31 січня 2017 року на підставі ч.1 ст.38 КЗпП - за власним бажанням.

Просила змінити формулювання причин звільнення з підстав ч.1 ст.38 КЗпП на ч.3 ст.38 КЗпП, стягнути з відповідача на її користь невиплачену після звільнення вихідну допомогу в сумі 17 652,80 коп. та відшкодувати завдану моральну шкоду в сумі 10 000 грн., яка полягає в тиску на неї адміністрацією Коледжу,що призвело до погіршання її стану здоров'я, моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв'язків.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 2 березня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Змінено підставу звільнення ОСОБА_4 з ст.38 КЗпП - за власним бажанням на ч.3 ст.38 КЗпП України, стягнуто з відповідача на її користь вихідну допомогу в сумі 1 493,80 та моральну шкоду в сумі 5 000 грн. та стягнуто в дохід держави судовий збір в сумі 1920 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач в особі ректора Державного вищого навчального закладу &q?ог;Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана &q?ма; подав апеляційну скаргу,в якій посилаючись на порушення судом процесуального та невірне застосування матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову ОСОБА_4 в задоволені позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається, зокрема, що порушення судом процесуального права полягає в прийнятті позову ОСОБА_4, який не відповідає вимогам закону і університет не є належним відповідачем,оскільки позивачка працювала в коледжі,який є структурним підрозділом університету, її роботодавцем та податковим агентом. Судом також, на думку відповідача, порушено принцип оцінки доказів та безпідставно взято до уваги висновок експерта технічного дослідження копії колективного договору за 2015-2018 роки, укладеного між трудовим колективом та адміністрацією коледжу та не досліджено належно та безпосередньо сам зміст колективного договору. Окрім цього, суд мав ухвалити заочне рішення,оскільки відповідач належно повідомлявся по розгляд справи,але в судове засідання не з'явився.

Порушення норм матеріального права, на думку відповідача, полягає в тому, що з боку відповідача не було допущено жодних порушень а ні трудового законодавства,а ні колективного договору коледжу, оскільки заробітна плата позивачці виплачувалась без порушень та вчасно. Окрім цього,відповідач посилається на те, що у суду не було підстав для стягнення на користь позивачки моральної шкоди, оскільки такі вимоги нею недоведені,і, навпаки, вона як голова профспілкової організації допускала в своїй діяльності не етичну поведінку.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, з підстав в ній викладених та просив її задовольнити.

Позивачка проти апеляційної скарги заперечувала, вважаючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог закону. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився,про час та місце розгляду справи за законом повідомлений належно. Клопотань про відкладення справи з зазначенням причин поважності неявки в судове засідання не подавав.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи .

З огляду на викладене, неявка представника позивача в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачка працювала в структурному підрозділі відповідача з вересня 2006 року по 31 липня 2017 року на посаді викладача.

18 січня 2017 року звернулась до відповідача із заявою про звільнення з причиною невиконання законодавства про працю та умов колективного договору, з підстав ч.3 ст.38 КЗпП України.

Згідно наказу директора коледжу №8-к від 18.01.2017 року ОСОБА_4 звільнено з 1 січня 2017 року з посади викладача за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 судом першої інстанції встановлено, що відповідачем порушувались, умови колективного договору, яким, зокрема, встановлено строк виплати заробітної плати за першу половину місяця - 15 числа, за другу - 1 наступного місяця, однак у вересні 2016 року виплати заробітної плати проводились 16 та 30 числа, у жовтні 2016 року виплати заробітної плати проводились 18 та 31 числа, у листопаді 2016 року виплати заробітної плати проводились 16 та 30 числа, у січні 2017 виплати заробітної плати проводились 25 та 31 числа.

Крім того, судом встановлено, що в позаучбовий час (після закінчення лекцій до 19.00 години) на педагогів покладались обов'язки чергування на поверхах учбового закладу, що не відповідає пункту 7, 9 Розділу VI та пункту 3 Розділу IX. колективного договору на 2014-2016 роки, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом ДВНЗ «КНЕУ імені В.Гетьмана», де зазначено, що охорона будівлі, майна і відповідальність за їх протипожежний і санітарний стан покладаються наказом ректора на визначених осіб адміністративно-господарського персоналу Університету.

За змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання Трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. В разі, якщо вказані працівником причина звільнення - порушення працедавцем трудового законодавства ч 3 ст.38 КЗпП України підтверджуються, або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України в справах 120цс від 31.10.2012 року та №6-цс13 від 22.05.2013 року, які, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України, є обов'язковими для всіх судів України.

Згідно з даними постановами для визначення правової підстави розірвання трудового договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України значення має сам лише факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність причини такого порушення та його істотність.

З довідки КІСІТ ДВНЗ «КНЕУ імені В.Гетьмана» вбачається, що за два повні місяці перед звільненням позивачу було нараховано за грудень 2016 року 7385,91 грн. та за січень 2017 ріку 8355,12 грн. заробітної плати. Тобто, середньомісячний заробіток, розрахований відповідно п.2, п.З, підпунктом б п.4, п. 8 , абзац 1 п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, складає 5831,25гр.Таким чином, до стягнення з відповідача належить також 17493,75 грн. вихідної допомоги (5831,25грн. х 3 = 17493,75 грн.).

Відшкодування працівнику моральної шкоди в зв'язку з порушенням його трудових прав врегульовано ст.237-1 КЗпП України.

Виходячи з викладеного вище, обґрунтування моральної шкоди з боку позивача, обставин її завдання та вини відповідача в порушенні її трудових прав, виходячи з засад розумності та справедливості,суд, керуючись внутрішнім переконанням, вважає за достатньо визначити розмір моральної шкоди, яку необхідно стягнути на користь позивача у 5000 гривень.

Суд критично ставиться до заперечень представника відповідача про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Так, представником відповідача не було спростовано порушення законодавства про працю та порушення умов колективного договору на 2014-2016 роки між адміністрацією та трудовим колективом ДВНЗ «КНЕУ імені В.Гетьмана» прийнятого Конференцією трудового колективу 18 грудня 2013 року щодо позивача в частині строків виплати заробітної плати, та чергування співробітників коледжу на травень 2016 року в позаучбовий час.

Відповідно до пункту 1.5 Статуту Університету (погодженого Конференцією трудового колективу Університету від 24.05.2016 р., протокол №2, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.07.2016 №790), Коледж інформаційних систем і технологій Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (далі - Коледж) є відокремленим структурним підрозділом (філією) Університету.

Пунктами 1, 3, 4 та 5 статті 95 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено наступне: «Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру».

Поняття коледжу визначено Законом України «Про вищу освіту». Так, підпунктом З пункту 1 статті 28 ЗУ «Про вищу освіту»: «Коледж - галузевий вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям ступенів молодшого бакалавра та/або бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження. Коледж також має право здійснювати підготовку фахівців освітньо- кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. Відомості про коледж, який є структурним підрозділом університету, академії чи інституту, включаються до Єдиної державної електронної бази з питань освіти».

Пунктом 9 статті 33 ЗУ «Про вищу освіту» визначено, що: «Філія - це територіально відокремлений структурний підрозділ вищого навчального закладу, що утворюється з метою задоволення потреб регіонального ринку праці у відповідних фахівцях та наближення місця навчання здобувачів вищої освіти до їх місця проживання. Філія не є юридичною особою і діє на підставі затвердженого вищим навчальним закладом положення та відповідно до отриманої ліцензії на провадження освітньої діяльності. Філію очолює керівник, який підпорядкований керівнику вищого навчального закладу і діє на підставі відповідного доручення. Відомості про філію вищого навчального закладу вносяться до Єдиної державної електронної бази з питань освіти».

Пунктом 1 статті 32 ЗУ «Про вищу освіту» визначено: «Діяльність вищого навчального закладу провадиться на принципах:

1) автономії та самоврядування;

2) розмежування прав, повноважень і відповідальності засновника (засновників), державних органів та органів місцевого самоврядування, до сфери управління яких належить вищий навчальний заклад, органів управління вищого навчального закладу та його структурних підрозділів;

3) поєднання колегіальних та єдиноначальних засад;

4) незалежності від політичних партій, громадських і релігійних організацій (крім вищих духовних навчальних закладів)».

Позивач в позовній заяві зазначає, що: «Оскільки на офіційній сторінці Коледжу інформаційних систем і технологій Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» в розділі «публічна інформація» відсутні будь-які відомості про Колективний договір між адміністрацією коледжу та трудовим колективом, вважаю за доцільне користуватись Колективним договором на 2014- 2016 роки між адміністрацією та трудовим колективом Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»...».

В свою чергу позивач зазначає, що з 13.06.2016 року вона займала посаду голови профспілкового бюро КІСІТ ДВНЗ «КНЕУ імені В. Гетьмана».

Оформлення Колективного договору між адміністрацією коледжу та трудовим колективом Коледжу було прямим обов'язком ОСОБА_4, як голови профспілкового бюро Коледжу.

Відповідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 2 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Коледжу інформаційних систем і технологій Державного вищого навчального закладу &q?х ;Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана&q?ки; щодо визначення правової підстави звільнення ОСОБА_4 - за власним бажанням (ст.38 КЗпП України) та визнати незаконним наказ Коледжу інформаційних систем і технологій Державного вищого навчального закладу &q?х ;Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана&q?ий; від 18 січня 2017 року №8-к про звільнення ОСОБА_4 за власним бажанням ( ст.38 КЗпП України).

В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 3 липня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді: