Постанова № 75066335, 27.06.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 669/70/17

Провадження № 22-ц/792/811/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П.(суддя - доповідач), П’єнти І.В., Купельського А.В.

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.

за участю представника ТОВ НВА "Перлина Поділля" Постульги В.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/20665/15-ц за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Україна 2001» на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 23 лютого 2018 року (суддя Бараболя Н.С.) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Україна 2001» до ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля», державного реєстратора Комунального підприємства «Ізяславське бюро технічної інвентаризації» Рутковської Ганни Віталіївни про визнання недійсним договору оренди землі.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ТОВ НВА "Перлина Поділля", дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до пунктів 8 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Звертаючись до суду із вказаним позовом ТОВ «Україна 2001» зазначало, що 07.05.2012 року між ТОВ «Україна 2001» та ОСОБА_5 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 9,1829 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Залузької сільської ради Білогірського району терміном на 10 років. Зазначений договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Білогірському районі Хмельницької області за №682030004003059 від 07.05.2012 року. Позивач зазначає, що у відповідності до п. 37 вказаного договору його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки, а згідно п. 38 цього ж договору - шляхом його розірвання. Натомість в період дії договору оренди землі від 07.05.2012 року, між орендодавцем ОСОБА_5 та ТОВ НВА «Перлина Поділля» 05.08.2016 року було укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки, орендарем якої є позивач і договір оренди з яким не припинив свою дію, не був розірваний ні за згодою сторін, ані в судовому порядку. 12.08.2016 року право оренди вищевказаної земельної ділянки зареєстровано державним реєстратором КП «Ізяславське бюро технічної інвентаризації» Рутковською Г.В. за ТОВ НВА «Перлина Поділля», індексний номер 30915187.

Позивач вважає, що в зв'язку з укладенням ОСОБА_5 нового договору оренди в період дії договору з попереднім орендарем, були порушені права товариства, як орендаря, які підлягають захисту шляхом визнання недійсним договору оренди землі від 05.08.2016 року та скасування рішення державного реєстратора КП «Ізяславське БТІ» Рутковської Г.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30915187 від 12.08.2016 року щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 9,1829 га. кадастровий номер НОМЕР_1.

Під час розгляду справи ТОВ НВА «Перлина Поділля» зменшило позовні вимоги та просило прийняти відмову в частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора.

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 23 лютого 2018 року в позові ТОВ НВА «Перлина Поділля» про визнання недійсним договору оренди землі відмовлено.

Додатковим рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2018 року резолютивну частину рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 23 лютого 2018 року доповнено другим та третім абзацами. Закрито провадження в справі в частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора КП «Ізяславське бюро технічної інвентаризації» Рутковської Г.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 серпня 2016 року, індексний номер 30915187, щодо державної реєстрації іншого речового (права оренди земельної ділянки, площею 9,1829 га (кадастровий номер НОМЕР_1), прийнятого на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 05 серпня 2016 року між ОСОБА_5 та ТОВ НВА «Перлина Поділля» у зв'язку з відмовою позивача від позову. Стягнуто з ТОВ «Україна 2001» на користь ТОВ НВА «Перлина Поділля» судові витрати пов'язані із проведенням судової почеркознавчої експертизи в сумі 2250,24 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ТОВ «Україна 2001» оскаржило його в апеляційному порядку та вказує, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема положень ст.ст. 43, 223 ЦПК України, ст. 204 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи. На думку апелянта, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та безпідставно не взяв до уваги, що вчиненню реєстраційного запису передувала процедура реєстрації договору оренди землі уповноваженим в 2012 році органом - відділом Держкомзему Білогірського району на підставі поданих ТОВ «Україна 2001» документів. Так, суд не дав належної оцінки заяві ТОВ «Україна 2001» від 23.04.2012 року №005900024622012 до реєструючого органу про проведення державної реєстрації договору оренди, що містить відмітку органу реєстрації про прийняття вказаної заяви до розгляду та копії платіжного доручення від 20.04.2012 року про сплату товариством реєстраційного збору. Апелянт вважає помилковим висновок суду про відсутність реєстрації договору оренди землі в установленому порядку, оскільки такий зроблений судом без повного з'ясування всіх обставин справи, а саме не враховано, що Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди в паперовій формі не була сформована та не була збережена в архівних справах реєструючого органу внаслідок недбалих дій посадових осіб відділу Держгеокадастру у Білогірському районі при виконанні своїх посадових обов'язків. Також поза увагою суду залишився лист відділу Держгеокадастру у Білогірському районі від 05.05.2017 року №159/403-17-0.19, згідно якого в результаті проведеного аналізу Книг записів про державну реєстрацію по Білогірському району встановлено наявність сформованих Книг записів реєстрації договорів оренди з ТОВ «Україна 2011» та громадянами Залузької сільської ради, в тому числі з ОСОБА_5. І факт реєстрації даного договору підтверджено даними резервної копії ДП ХРФ «Центр Державного земельного кадастру». На думку апелянта, судом не надано належної оцінки показам свідка ОСОБА_8 та безпідставно відхилено клопотання про виклик та допит свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які приймали участь в укладенні та реєстрації договорів в тому числі з ОСОБА_5 Апелянт вказує, що суд за наявності розбіжностей та суперечностей щодо дійсності підпису ОСОБА_5 у договорі з ТОВ НВА «Перлина Поділля» розглянув спір у її відсутності та без обґрунтувань відмовив у задоволенні клопотання про визнання її явки обов'язковою. Також апелянт вказує, що судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин практику Європейського суду з прав людини. І внесення запису до розділу Книги записів про реєстрацію договору оренди між ОСОБА_5 та ТОВ «Україна 2001» є, у відповідності до п. 11 Порядку ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, підтвердженням реєстрації договору оренди землі, оскільки реєстрація вважалась здійсненою з моменту внесення відповідного запису до Книги записів в електронному вигляді, незалежно від того, хто з посадових осіб реєструючого органу вчинив реєстраційний запис на примірнику договору оренди. У зв'язку з наведеним апелянт просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ НВА «Перлина Поділля», посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просив її відхилити з тих підстав, що суд першої інстанції дав вірну оцінку зібраним у справі доказам та у зв'язку з відсутністю належного ТОВ «Україна 2001» майнового права, яке б випливало з договору оренди земельної ділянки, укладеного 07.05.2012 року з ОСОБА_5 обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, а апелянтом не надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги.

Представник ТОВ НВА «Перлина Поділля» Постульга В.Є. апеляційну скаргу не визнав і просить її відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Представник ТОВ «Україна 2001», ОСОБА_5 та державний реєстратор КП «Ізяславське БТІ» Рутковська Г.В. до суду не з'явилися, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 05.08.2016 року між орендодавцем ОСОБА_5 та ТОВ НВА «Перлина Поділля», суд першої інстанції вірно виходив з того, що за відсутності державної реєстрації договір оренди земельної ділянки від 07.05.2012 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Україна -2001» не набрав чинності, відтак право оренди землі в позивача на спірну земельну ділянку не виникло.

Дійшовши такого висновку, суд першої інстанції обґрунтовано послався на відповідні норми матеріального права та вірно встановив обставини справи і оцінив докази, що надані учасниками справи та їх представниками.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 9,1829 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Залузької сільської ради Білогірського району Хмельницької області.

07 травня 2012 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Україна 2001» було укладено договір оренди землі, площею 9,1829 га, кадастровий номер НОМЕР_1, строком на 10 років і остання сторінка якого містить реєстраційний напис про те, що договір зареєстровано у відділі Держкомзему Білогірського району Хмельницької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.05.2012 року №682030004003059. Також цей напис містить підпис із зазначенням прізвища та ініціалів посадової особи, що здійснила державну реєстрацію «Мусіюк В.В.» та відбиток печатки відділу Держкомзему у Білогірському районі.

05 серпня 2016 року між ОСОБА_5 та ТОВ НВА «Перлина Поділля» було укладено договір оренди на ту ж саму земельну ділянку, який зареєстровано Державним реєстратором Комунального підприємства «Ізяславське бюро технічної інвентаризації» Рутковською Г.В., згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 серпня 2016 року, індексний номер 30915187.

Для проведення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки ТОВ НВА «Перлина Поділля» подало договір оренди земельної ділянки з відповідними додатками, зокрема, надано довідку із відділу Держгеокадастру у Білогірському районі Хмельницькій області з інформацією про відсутність зареєстрованого договору оренди земельної ділянки загальною площею 9,1829 га, (кадастровий НОМЕР_1).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з положеннями статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 07.08.2011 року, чинній на час укладення договору оренди між позивачем та ОСОБА_5, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, за змістом наведених норм права, пункту 43 умов договору оренди земельної ділянки від 07.05.2012 року, цей договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації, а право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції, що викладені у постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 року (справа N 6-99цс13), від 13.06.2016 року (справа №6-643цс16).

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що вчиненню реєстраційного запису передувала процедура реєстрації договору оренди землі уповноваженим у 2012 році органом - відділом Держкомзему Білогірського району, на підставі поданих ТОВ «Україна 2001» документів, що підтверджується зареєстрованою заявою від 23.04.2012 року та копією платіжного доручення від 20.04.2012 року про сплату товариством реєстраційного збору, а висновок суду про відсутність реєстрації договору оренди землі в установленому порядку зроблений судом без повного з'ясування всіх обставин справи, колегія суддів вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.

Порядок державної реєстрації договору оренди станом на 07.05.2012 року регулювався Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі».

Цей Порядок визначає процедуру ведення за формою згідно з додатком Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі - Книга записів) - документа, який є власністю держави і складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (пункт 1).

Згідно з пунктом 4 Порядку Книга записів відкривається та ведеться: у паперовому вигляді - територіальним органом Держземагентства; в електронному вигляді - операторами - структурними підрозділами державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" - адміністратора автоматизованої системи державного земельного кадастру, які мають доступ та вносять відомості до автоматизованої системи державного земельного кадастру (далі - автоматизована система), заповнюють бланки державних актів на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою з використанням автоматизованої системи та формують з її використанням аркуші Книги записів.

Книга записів у паперовому вигляді зберігається у територіальному органі Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки.

Книга записів в паперовому вигляді складається з аркушів, які формуються з використанням автоматизованої системи.

Книга записів в електронному вигляді ведеться у складі автоматизованої системи та формується на підставі даних файла обміну даними про результати робіт із землеустрою в електронному вигляді (далі - обмінний файл) та електронних (цифрових) зображень документів, отриманих від територіальних органів Держземагентства (пункт 6 Порядку).

Записи до розділів Книги записів вносяться при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, якими є державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі, договір суборенди землі та договір про внесення змін до договорів оренди та суборенди землі (пункт 10).

Згідно з пунктом 11 Порядку дата внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

Кожному документові, що посвідчує право на земельну ділянку, при здійсненні його державної реєстрації, з використанням автоматизованої системи, присвоюється реєстраційний номер (пункт 14).

Виконання Постанови КМУ від 09.09.2009 року №1021 на час укладення договору оренди від 07.05.2012 року забезпечувалося функціонуванням Перехідної реєстраційної системи, що діяла у період з 03.08.3011 року по 30.12.2012 року, адміністраторами якої були підрозділи державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".

В подальшому, з набранням чинності Законом України «Про державний земельний кадастр», з 01.01.2013 року Перехідна реєстраційна система припинила функціонування, наявні у ній відомості в автоматизованому порядку перенесено до Національної кадастрової системи.

Виходячи зі змісту наведених пунктів 4-11 Порядку датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку (зокрема, право оренди) є дата внесення запису до розділу Книги записів спочатку в електронному вигляді (до автоматизованої системи державного земельного кадастру), в подальшому - в паперовому вигляді, що формується з використанням автоматизованої системи.

З повідомлень відділу Держгеокадастру у Білогірському районі, Головного управління Держгеокадастру Хмельницької області №29-28-99.1-273/15-17 від 21.02.2017 року, №201/403-17-0.19 від 25.05.2017 року (а.с.49,82) вбачається, що у Національній кадастровій системі відсутні відомості про реєстрацію договору оренди землі від 07.05.2012 року, що укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Україна 2001», відсутня інформація про здійснення реєстраційної дії за номером 682030004003059, який вказаний у реєстраційному написі у цьому договорі оренди. В свою чергу за відсутності даних про цю реєстраційну дію у автоматизованій системі не були сформовані з її використанням аркуші Книги записів у паперовому вигляді.

Згідно із положеннями ст. ст. 210, 640 ЦК України, ст. 125 ЗК України у випадку непроведення державної реєстрації договорів оренди землі, такі правочини є неукладеними та не породжують у їх учасників цивільних прав і обов'язків.

Враховуючи викладене суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відсутність запису про реєстрацію договору оренди від 07.05.2012 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_5 у Книзі записів свідчить про те, що вказаний договір не було зареєстровано у встановленому порядку. При цьому суд першої інстанції вірно виходив з того, що реєстраційний напис на примірнику договору, представленого позивачем, згідно якого договір зареєстрований у відділі Держкомзему Білогірського району Хмельницької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 травня 2012 року №682030004003059 не є достатнім та допустимим доказом на підтвердження факту державної реєстрації договору оренди, оскільки цей запис є похідним від запису у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, Поземельній книзі.

Крім того, як вбачається з висновку експерта Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №171П від 14.12.2017 року рукописний текст, а саме запис про назву державного органу та посадової особи, яка провела державну реєстрацію в договорі оренди земельної ділянки від 07.05.2012 року на останній сторінці вказаного договору та підпис від імені державного реєстратора Мусіюка В.В. виконані не Мусіюком В.В., а іншою особою (а.с. 148-152).

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права: справа розглянута у відсутності відповідачки ОСОБА_5 та не визнано її явку у судове засідання обов'язковою, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, виходячи із наступного.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_5 будучи належним чином повідомленою про розгляд справи (а.с. 20, 32, 79, 121, 160, 180), 16.03.2017 року, скориставшись своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, направила до суду заяву щодо розгляду справи за її відсутності (а.с. 35). І відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком учасника справи.

Також є необґрунтованими посилання апелянта на безпідставність відхилення судом клопотань про визнання явки ОСОБА_5 в судове засідання обов'язковою і виклик та допит свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, оскільки вказані клопотання розглянуті судом першої інстанції у відповідності з вимогами ст. 222 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано практику Європейського суду з прав людини при розгляді справи «Рисовський проти України», у якій визначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатись на саму державу, а помилки не можуть виправлятись за рахунок осіб, яких вони стосуються, колегія суддів відхиляє, оскільки обставини у цих справах не є подібними.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції невірно оцінив покази свідка ОСОБА_8 та лист відділу Держгеокадастру у Білогірському районі від 05.05.2017 року №159/403-17-0.19 є такими, що не заслуговують на увагу.

Так, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано вірну оцінку листу відділу Держгеокадастру у Білогірському районі від 05.05.2017 року №159/403-17-0.19 та показам свідка ОСОБА_8 і ці доводи апеляційної скарги фактично зводяться до власної оцінки обставин справи і незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції по оцінці доказів.

Також, як наголосив Європейський суд з прав людини у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», суди зобов'язані викладати мотиви своїх рішень, проте це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожен аргумент сторони. З огляду на таке, відхиляючи скаргу, апеляційний суд, в принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Україна 2001» залишити без задоволення.

Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 23 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 липня 2018 року.

Судді: /підпис/ А.П. Корніюк

/підпис/ І.В. П’єнта

/підпис/ А.В. Купельський

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк