Рішення № 75065903, 07.06.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/2411/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 червня 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючої судді Мороз В.О.,

за участю секретаря Козельської Г.В.,

позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради про виділ частки із спільної сумісної власності та визнання права власності на нерухоме майно, -

встановив:

30 січня 2018 року позивачі звернулися до суду з вище зазначеним позовом, в якому остаточно уточнивши позовні вимоги, просили визначити, що частки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1, є рівними та становлять по ? частці за кожним, та визнати за позивачами право власності за кожним на 1/8 частки квартири АДРЕСА_1. При цьому вказали, що 03.04.2017 року померла їх дочка ОСОБА_7, після смерті якої вони звернулись до приватного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини за законом. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є: позивачі (батьки померлої), її син – ОСОБА_5, та чоловік – ОСОБА_4 11.12.2017 року позивачі отримати свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/8 частки житлового будинку та земельної ділянки за адресою: м. Хмельницький, пров. Ткачука, 2, а також транспортного засобу марки Honda CR-V, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1. Окрім того, зазначають, що до складу спадкового майна входить квартира АДРЕСА_1, яка набута у спільну сумісну власність померлою ОСОБА_6 та її чоловіком ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу. Проте, приватний нотаріус відмовив позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану квартиру через відсутність правовстановлюючого документу на належну ОСОБА_6 на праві власності ? частки квартири та її реєстрацію та рекомендовано звернутись до суду. В той же час, вказують, що відповідач відмовляється добровільно надати правовстановлюючі документи на квартиру. У зв’язку із цим, позивачі просять виділити частки із спільної сумісної власності, визнати право власності на частку квартири та стягнути судовий збір та витрати за проведення експертної оцінки.

В судовому засіданні позивачі та їх представник заявлені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, клопотань чи заяв до суду не надходило.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без участі їх представника, а при вирішенні заявлених позовних вимог – покладаються на думку суду.

У відповідності до ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, судом встановлено, що 24.08.1977 року народилась ОСОБА_8 і її батьками вказано: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (копія свідоцтва про народження серія І-БВ № 311481).

Як вбачається із копії свідоцтва про одруження серія І-БВ № 056121, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєструвала шлюб 18.12.1999 року із ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, і після одруження дружина змінила прізвище на «Галецька».

Від даного шлюбу у них 12.07.2011 року народився син – ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія 1-БВ № 158499.

03 квітня 2017 року померла ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-БВ № 299761.

Із копії спадкової справи № 19/2017 вбачається, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулися 19.04.2017 року позивачі – батьки ОСОБА_6 – ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Окрім того, 09.08.2017 року із заявою про прийняття спадщини звернувся чоловік померлої – ОСОБА_4, який діяв від свого імені та від імені малолітнього сина ОСОБА_5

До спадкового майна померлої належить: житловий будинок за адресою: м. Хмельницький, пров. Ткачука, 2, земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га за адресою: м. Хмельницький, пров. Ткачука, 2, транспортний засіб Honda CR-V, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1.

На вказане майно приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_10 позивачам (ОСОБА_2 та ОСОБА_1О.) видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/8 частку вищевказаного майна кожному, а також ОСОБА_4 видано свідоцтво на право на спадщину за законом на 1/8 частку майна.

Окрім того, померлій ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_4 належала квартира АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 10.06.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_11, копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.06.2005 року, інвентаризаційною книгою на квартиру.

Як вбачається із довідки від 04.06.2018 року № 1365, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала та була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, та була знята з реєстрації 02.06.2011 року.

Так, листом № 415/01-16 від 13.12.2017 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_10 повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану квартиру у зв’язку із тим, для оформлення спадкових прав необхідно пред’явити правовстановлюючий документ на квартиру (її частку) та документ, який підтверджує реєстрацію права власності, які видані на ім’я померлої ОСОБА_6, та рекомендовано звернутися до суду з позовною заявою про визначення частки та визнання права власності в порядку спадкування на частину квартири.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

За приписами ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Статтею 63 Сімейного Кодексу України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України - майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно ст. 370 ЦК України - співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено між ними або законом.

Отже, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1, набута подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за час шлюбу, тобто належить їм на праві спільної сумісної власності, іншого судом не встановлено, а відповідач в судове засідання не з’явився і зазначеного не спростував.

Відомостей щодо домовленості між подружжям або наявності шлюбного договору з приводу визначення часток у праві спільної сумісної власності матеріали справи не містять.

Враховуючи, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 належить по ? частки квартири у праві спільної сумісної власності.

Згідно ст.ст. 1216, 1222, 1223 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі (ст.. 1226 ЦК України).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається па підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України та статтею 3 Цивільного процесуального кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права.

Пункт 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання права.

У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи вищенаведене, та те, що позивачі є спадкоємцями майна померлої ОСОБА_6, належним чином подали заяву про прийняття спадщини, прийняли таку, їм видано свідоцтва про право на спадщину за законом, однак не можуть реалізувати своє право на спадкування частки квартири, оскільки частка померлої на дану квартиру не була виділена, а нотаріус відмовила у видачі свідоцтва, а тому позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Дані обставини підтверджуються письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, а також показами в судовому засіданні свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 81, 141, 258-273 ЦПК України, ст. ст. 60, 63, 70 Сімейного кодексу України суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати, що частка ОСОБА_6, яка померла 03 квітня 2017 року, та ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2, у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_2, становить по ? частки за кожним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті дочки ОСОБА_6, яка померла 03.04.2017 року, на 1/8 частку квартири АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті дочки ОСОБА_6, яка померла 03.04.2017 року, на 1/8 частку квартири АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, і.н. НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, і.н. НОМЕР_3, 1589,40 грн. – судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, і.н. НОМЕР_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, і.н. НОМЕР_4, 1589,40 грн. – судового збору.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суду Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 18 червня 2018 року.

Суддя