Ухвала суду № 75065165, 03.07.2018, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №699/176/17

1-кп/705/280/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області, в складі колегії суддів:

головуючого – судді Коваля А.Б.

суддів Мазуренко Ю.В.

ОСОБА_1

при секретарі Остропольській О.В.

з участю прокурора Початенко Н.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані кримінальне провадження № 12016250190000451 відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 186, ч. 3 ст. 186 КК України, –

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Уманського міськрайонного суду перебувають матеріали кримінального провадження № 12016250190000451 відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 186, ч. 3 ст. 186 КК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід в виді тримання під вартою, який, згідно ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.05.2018 року, спливає 09.07.2018 року.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2, оскільки до сплину строку тримання під вартою закінчити розгляд кримінального провадження не надається можливим та мають місце ризики, які були на момент обрання міри запобіжного заходу, а саме: обвинувачений може впливати на потерпілого та свідків обвинувачення, маючи постійне місце проживання веде бродячий спосіб життя, тому може ухилятися від суду, не має постійного заробітку, а тому може вчинити новий злочин.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаного клопотання та просив суд застосувати відносно нього більш м’яку міру запобіжного заходу, а саме домашній арешт, оскільки він тривалий час перебуває під вартою.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позицію свого підзахисного, заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки вважає, прокурором не надано доказів підтверджуючих наявність названих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Просив суд змінити ОСОБА_2 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (ратифікований Українською РСР 19 жовтня 1973 року), утримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом, але звільнення може здійснюватися в залежності від надання гарантій явки в суд.

При розгляді клопотань учасників процесу, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:

- тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;

- у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Відповідно до положень п. 39 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року, остаточне 14 січня 2011 року, існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект пункту 3 статті 5 Конвенції не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк та тимчасовим його звільненням під час провадження. До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання під вартою перестає бути обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобіганню спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання про доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, в тому числі, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який відноситься до тяжких злочинів і за який передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, саме ця обставина може підвищувати ризик переховуватись обвинуваченому від суду настільки, що інші запобіжні заходи, ніж тримання під вартою не зможуть запобігати такому ризику і саме цим раніше керувався суд при вирішенні питання щодо доцільності тримання обвинуваченого під вартою.

Однак, необхідно враховувати, що тривалість проведення досудового розслідування та судового слідства поступово зменшує наявні ризики і таке зменшення може бути настільки суттєвим, що для їх запобіганню може бути застосовані інші більш м’які запобіжні заходи, а кожний факт продовження тримання особи під вартою потребує детального дослідження існуючих ризиків у сукупності із урахуванням тривалості їх застосування в поєднанні з іншими факторами.

Це стосується і ризику можливості з боку обвинуваченого впливати на свідків сторони обвинувачення, які до цього часу не допитані у судовому засіданні.

Таким чином, незважаючи на те, що прокурором в судовому засіданні доведено наявність зазначених ризиків, суд вважає що існує можливість запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що більше одного року і дев’яти місяців попереднього ув’язнення обвинуваченого не призвели до суттєвого прискорення судового слідства, свідки сторони обвинувачення в судові засідання не з’являються, стороною обвинувачення протягом тривалого часу не вживається допустимих заходів щодо забезпечення явки у судове засідання свідків сторони обвинувачення, в тому числі у судове засідання 03.07.2018 року.

Крім того, тривалість строку перебування під вартою, на думку суду, суттєво зменшила ризик переховування обвинуваченого від суду та дає можливість ОСОБА_2 більш відповідально ставитись до своєї подальшої поведінки, а зміна запобіжного заходу може позитивно вплинути на виправлення обвинуваченого.

Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 має постійне місце проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1.

Підсумовуючи наведене, суд вважає необхідним відмовити процесуальному прокурору в задоволені клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки тривалість попереднього ув’язнення у вказаному випадку до мінімуму зменшила наявні ризики та, враховуючи позицію захисника і обвинуваченого, змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м’який – домашній арешт.

Домашній арешт відносно ОСОБА_2 необхідно встановити за адресою: Черкаська область Корсунь-Шевченківський район село Листвина вул. Шкребтієнка, 35, а саме за місцем його проживання.

Крім того, керуючись вимогами ст. 194 КПК України, слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов’язки, які передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, обов’язок утримуватись від можливого спілкування зі свідками та потерпілим у цьому кримінальному провадженні, обов’язок прибувати за викликом суду.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 194-196 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 – відмовити.

Змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт строком два місяці, заборонивши обвинуваченому ОСОБА_2 залишати житло, розташоване за адресою його фактичного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3 з 10 години 00 хвилин до 09 години 00 хвилин кожного наступного дня.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов’язки, які передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, обов’язок утримуватись від можливого спілкування зі свідками та потерпілими у цьому кримінальному провадженні та обов’язок прибувати за кожним викликом суду.

Звільнити ОСОБА_2 з-під варти із зали суду.

Строк дії ухвали про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 закінчується 03.09.2018 року.

Роз’яснити обвинуваченому ОСОБА_2, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з’являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї обов’язків, використовувати електронні засоби контролю.

Ухвалу про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 направити для виконання начальнику Корсунь-Шевченківського РВП УВП ГУНП у Черкаській області за місцем проживання обвинуваченого.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. Б. Коваль

Суддя Ю.В.Мазуренко

Суддя О.В.Корман