Рішення № 75063890, 21.06.2018, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/637/17

Провадження № 2/630/36/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Дем'яненко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Тимошенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Люботин Харківської області в порядку загального провадження цивільну справу № 630/637/17 за позовною заявою ОСОБА_1, інтереси якого представляє ОСОБА_2, до ОСОБА_3, інтереси якої представляє ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Первісно позивач просив визнати за ним право власності на ? частину будівельних матеріалів та обладнання, в порядку поділу спільного майна подружжя на об’єкт незавершеного будівництва – домоволодіння, розташованого по вул. Олімпійській 120 в м. Люботин Харківської області

З урахуванням уточнень ОСОБА_1 просив визнати право спільної сумісної власності на домоволодіння № 120 по вул. Олімпійській в м. Люботин в рівних частках, а саме визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині на незавершений будівництвом житловий будинок літ. А-1 з верандою літ. а разом з господарськими будівлями та спорудами та визнати за кожним право власності по 1/2 частині земельної ділянки за вказаною адресою, загальною площею 1500 кв.м, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити. Позивач посилається на те, що в період шлюбу з відповідачем було збудовано житловий будинок на земельній ділянці, виділеній ОСОБА_3 під будівництво будинку. Будував будинок позивач, саме він придбавав будівельні матеріали, здійснював будівельні роботи. На теперішній час будівництво будинку закінчено, але будинок в експлуатацію не введено, так як цьому перешкоджає відповідач, яка не бажає оформлювати будинок.

Відповідач та її представник заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що будинок не прийнято в експлуатацію та він є самочинним, таке майно не є об’єктом права власності та не підлягає поділу. Щодо визнання права власності на земельну ділянку, то вона не є майном набутим під час шлюбу, а отримана ОСОБА_3 в приватну власність в 1996 році, використавши своє право на приватизацію.

Відповідач не заперечувала, що будинок зведений в період шлюбу, як вона зазначає, будівництво завершено після отримання допомоги при народженні третьої доньки, також у них було домашнє господарство, від якого був дохід. Займатися оформленням права власності на будинок у неї немає часу, оскільки вона має хвору доньку та велике господарство. Разом з тим, відповідач визнавала право власності відповідача на ? частину побудованого спірного будинку.

Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.При цьому суд виходить з наступного Судом встановлені такі факти, що підтверджуються наявними в справі доказами, та відповідні їм правовідносини.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту

суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Судом встановлено, що сторони з 01 листопада 1986 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Люботинського міського суду Харківської області від 28 липня 2016 року.

Від шлюбу сторони мають трьох дітей, одна з яких неповнолітня.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Люботинської міської ради народних депутатів від 12 березня 1996 року № 459 ОСОБА_3 передано безкоштовно у приватну власність з фонду земель Люботинської міської ради, земельну ділянку площею 1500 кв.м в сел. Коваленки по вул. Ворошилова,120, під будівництво житлового будинку. Дозволено ОСОБА_3 будівництво житлового будинку по типовому проекту № 184-24-180.84 на 2 житлові кімнати житловою площею 32.69 кв.м та господарських будівель загальною площею 71,00 кв.м. згідно проекту забудови (а.с.54).

В період шлюбу сторони побудували житловий будинок по вул. Ворошилова (нині Олімпійська) 120 в сел. Коваленки м. Люботин. Сторони фактично мешкали у вказаному будинку. Відповідачка на теперішній час заперечує, щоб позивач мешкав у зазначеному будинку.

Відповідно до оцінювального акту на житловий будинок літ. А-1 по вул. Олімпійській в сел. Коваленки, готовність незакінченого будівництвом будинку складає 88 % (а.с.68).

Вказаний житловий будинок до теперішнього часу не введено в експлуатацію. На час вирішення спору в будинку мешкає відповідачка з малолітньою донькою та співмешканцем, син з дружиною, донька з малолітньою дитиною. Як підтвердили в судовому засіданні сторони в будинку не завершені оздоблювальні роботи в ванній кімнаті та котельні.

Відповідно до ч. 1. ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно листа Люботинської міської ради № Б-35 від 29 січня 2018 року, направленого у відповідь на звернення ОСОБА_3, житловий будинок в м. Люботин сел. Коваленки вул. Олімпійська (колишня Ворошилова), 120 є самовільним будівництвом (а.с.97)

Свідки, допитані в судовому засіданні, які є сторонніми та не зацікавленими особами, підтвердили, що ОСОБА_1 працював будівельником та сам будував будинок, йому допомагав син, родичі, знайомі, будівельні матеріали отримував в рахунок заробітної плати.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що в 2004 році вже було зведено «коробку», будівельні роботи проводив сам ОСОБА_1, знайомі та син допомагали зводити дах. ОСОБА_6 також зазначив, що він допомагав позивачу з будівельними матеріалами, також йому відомо про конфлікт ОСОБА_1 з відповідачкою та їх сином.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона разом з сусідкою збирали гроші на лікування доньки сторін Юлії, коли та втратила руку, неодноразово позичала гроші ОСОБА_3, віддавала регістри, труби.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що ОСОБА_1 виписував в рахунок заробітної плати будівельні матеріали, бо він будував будинок.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 також підтвердили, що будівництвом займався позивач, будівництво тривало довго, в 2006 році був дах.

Тобто даний житловий будинок як об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Однак, позивач та його представник в судовому засіданні не підтвердили належними та допустимими доказами ступінь готовності спірного будинку та чи можливо визначити окремі частини, що підлягають виділу. Від проведення експертизи сторони відмовилися.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

У силу статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

При поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в разі, якщо речі є неподільними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини четверта, п'ята статті 71 СК України).

Разом з тим, за змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК України).

За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Предметами права власності може бути лише майно, яке складається з речей (стаття 179 ЦК України), сукупності речей та майнових прав (стаття 190 цього Кодексу). Право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить тільки власникові(стаття 317 ЦК України).

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів,обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 534 та іншими нормативними актами Кабінету Міністрів України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах,що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.

Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

Однак до цього, не будучи житловим будинку з юридичної точки зору, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу,щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-388цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15

Таким чином, аналізуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. ст. 12,13,76,81, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, ст.ст.16, 316,317, 328, 329, 331, 376 ЦК України (в редакції 2003 року), суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1, інтереси якого представляє ОСОБА_2, до ОСОБА_3, інтереси якої представляє ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано

Повний текст рішення виготовлено 03 липня 2018 року.

Суддя (підпис) ОСОБА_11