Постанова № 75058189, 16.05.2018, Попаснянський районний суд Луганської області

423/3203/17

2а/423/17/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 року Попаснянський районний суд Луганської області

в складі: головуючого судді Архипенко А.В..

при секретарі Іваненко С.П.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Гриценко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Попасна цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

06.11.2017 позивачка звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації, просила визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації щодо відмови їй у нарахуванні і виплаті неотриманої допомоги при народженні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з січня 2015 року по вересень 2016 року та зобов'язати Управління соціального захисту населення Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації нарахувати і здійснити виплату ОСОБА_3 допомоги при народженні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з січня 2015 року по вересень 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є матір'ю ОСОБА_4, якого вона народила ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Попасна Луганської області. З листопада 2013 року вона знаходилась на обліку в УСЗН Попаснянської РДА за місцем свого постійного проживання, як отримувач допомоги при народженні дитини. Для отримання допомоги вона відкрила рахунок в відділенні акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (скорочена назва - АТ «Райффайзен Банк Аваль»), що знаходилось за адресою : 93300 Луганська область м.Попасна, вул. Миру (колишня Ленина) - 151. Допомога була їй призначена та виплачувалася регулярно. У 2014 році під час проведення АТО на території міста Попасна тривалий час велися бойові дії, внаслідок чого позивачка була вимушена в 2014 році виїхати з дитиною з міста Попасна, в зв'язку з загостренням ситуації та постійними обстрілами важкою артилерією.

В березні 2017 року при усному особистому зверненні до відповідача дізналася, що з 01.01.2015 року нарахування та виплата соціальної допомоги Управлінням соціального захисту населення Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації була припинена.

За викладених обстави, позивачка звернулася до суду з дійсним позовомза захистом своїх прав, вважає, що виплата соціальної допомоги на дитину була припинена безпідставно, в поданому позові просить суд:

- визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації щодо відмови ОСОБА_3 у нарахуванні і виплаті неотриманої допомоги при народженні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з січня 2015 року по вересень 2016 року

- зобов'язати Управління соціального захисту населення Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації нарахувати і здійснити виплату ОСОБА_3 допомоги при народженні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з січня 2015 року по вересень 2016 року

- стягнути з Управління соціального захисту населення Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп.

Позивачка в судове засідання не з'явилась, просила суд розглянути справу за її відсутністю за участю представника, адвоката ОСОБА_1(а.с.12).

Представник позивача, ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що не вбачає протиправності в своїх діяї щодо відмови у нарахуванні та виплаті неотриманої допомоги при народженні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з січня 2015 року по вересень 2016 року, бо УСЗН лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та Законом України "Про державну допомогу сім"ям з дітьми". На підставі п.55 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім"ям з дітьми" від 27.12.2001 р. № 1751 де зазначено, що допомога, яка не отримана вчасно внаслідок невиконання її отримувачем умов, визначеним цим Порядком, виплачується за минулий з моменту призначення час, не більше як за шість місяців з місяця звернення за її одержанням. ОСОБА_3 перебувала на обліку в УСЗН як отримувач допомги при народженні дитини з листопада 2013 року та отримувала допомогу через відділення "Райффайзкн Банк аваль". Оскільки з 01.12.2014 року через припинення діяльності у м.Попасна відділення "Райффайзен Банк Аваль" УСЗН здійснювало виплату через Луганську дирекцію ПАТ "Укрпошта".Так як сім"я ОСОБА_3 виїжджала за межі України кошти, які перераховувались на пошту на виплату допомоги поверталися на рахунки УСЗН. У липні 2015 року у зв"язку із тривалою неоплатою допомога ОСОБА_3 автоматично заблокувалась за період з 01.01.2015 року. Оскільки ОСОБА_3 звернулася до УСЗН з письмовою заявою 15.09.2016 року тобто понад шість місяців після припинення виплати, вважає, що позивачкою пропущений строк для звернення до УСЗН. У поданій заяві 16.05.2018 року представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та розглянути справу у її відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Так, відповідно до копії свідоцтва про народження від 06.11.2013 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Попаснянського районного управління юстиції у Луганській області, позивачка є матір'ю ОСОБА_4, якого вона народила ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Попасна Луганської області (а.с.7).

Із копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 виданого на ім'я позивачки ОСОБА_3, вбачається, що її місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5).

Згідно заяви від 20.03.2017 року позивачка звернулася до УСЗН Попаснянської РВЦА із заявою про виплату недоотриманої частини державної допомоги при народженні дитини за період з 01.01.2015 року по 31.08.2016 року (а.с.8).

Із відповіді, яка датована 18.05.2017 року № 1911/04, вбачається, що виплата допомоги дійсно була припинена позивачці 01.01.2015 року у зв'язку з тривалою не оплатою, бо позивачка виїжджала за межі України.

25.09.2017 року позивачка знову звернулася до відповідача із заявою, в якій просила УСЗН Попаснянської РВЦА винести рішення, яким призначити та забезпечити виплату призначеної допомоги за 20 місяців, яка була безпідставно та незаконно припинена та не нараховувалася і не виплачувалася позивачці з 01.01.2015 року по 15.09.2016 року (а.с.10).

У відповіді на цю заяву міститься загальне посилання на Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». При цьому відповідачем в листі було зазначено, що : «згідно Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» виплата допомоги припиняється у випадку, коли батьки дитини разом з дитиною виїхали за кордон, оскільки органи праці та соціального захисту населення в такому разі не мають можливості підтвердити факт забезпечення батьками належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини». При цьому вимога позивачки про винесення рішення щодо її заяви була проігнорована відповідачем, як і доводи самої заяви.

Із заяви позивачки від 18.10.2017 року вбачається, що вона звернулася до УСЗН Попаснянської РВЦА із заявою, в якій просила видати належним чином завірену копію рішення, яким Управлінням соціального захисту населення Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації була припинена виплата їй допомоги в 2015 році, або в разі його відсутності письмово повідомити, на підставі якого розпорядчого документу були припинені виплати та надати копію цього документу. Також позивачка просила надати їй відомості про розмір належної їй допомоги за період з 01.01.2015 року по 15.09.2016 рік ( а.с.12)

Відповідь на цю заяву від 31.10.2017 року не містить ані рішення (чи взагалі будь-якого розпорядження про припинення виплат) відповідача, ані посилання на нього; крім того не було повідомлено про належний розмір допомоги за період з 01.01.2015 року по 15.09.2016 рік ( а.с.13).

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Стаття 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлює, що допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Відповідно до ч.ч. 7, 9 ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

За пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001. Допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Така ж сама норма закріплена і статтею 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Тобто, вказаними нормами передбачені обмеження, які стосуються строку подання заяви про призначення виплати допомоги.

За пунктом 13 Порядку, виплата допомоги припиняється у разі:

- позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

- відмови отримувача допомоги від виховання дитини;

- нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;

- відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

- тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір'ю;

- припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;

- перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;

- усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;

- смерті дитини;

- смерті отримувача допомоги;

- виникнення інших обставин.

При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №3-рп/2016 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац сьомий частини дев'ятої статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, з наступними змінами, згідно з яким виплата допомоги при народженні дитини припиняється «у разі виникнення інших обставин».

Конституційний суд України зазначив, що дискреційні повноваження органу державної влади щодо припинення виплати допомоги при народженні дитини мають бути однозначно визначені у Законі.

Натомість існування в ньому нечітко визначеного переліку підстав для припинення виплати допомоги при народженні дитини і наявність у органів соціального захисту населення таких дискреційних повноважень без визначення їх меж у Законі може призвести до порушення права особи на отримання допомоги при народженні дитини. Законодавче врегулювання підстав для припинення виплати допомоги при народженні дитини, передбачене в абзаці сьомому частини дев'ятої статті 11 Закону, свідчить про недотримання принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, гарантованого частиною першою статті 8 Основного Закону України.

Таким чином, припинення виплати допомоги позивачці відбулось не з підстав передбачених цими нормами. Підставою для припинення виплати фактично стало те, що відділення банку, де позивачка відкрила рахунок припинило свою діяльність в м.Попасна.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВРУ №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, а тому не можна позбавити дитину благ, гарантованих їй державою.

Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими соціальними цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 7 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі відсутності закону, що регулює подібні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково, зобов'язавши відповідача вчинити певні дії.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачка неодноразово зверталась з заявами до УСЗН щодо видачі їй копії рішення, якою була припинена виплата допомоги, але відповідачем не було прийнято жодного письмового рішення, відповідач надав позивачці тільки листи інформаційного характеру. Тому суд приходить до висновку, що відсутність письмової відмови УСЗН у призначенні/виплаті допомоги унеможливлює визнання дій відповідача пртиправними і свідчить про відсутність самого предмету адміністративного позову в частині визнання протиправними дії щодо відмови УСЗН у нарахуванні і виплаті ОСОБА_3 неотриманої допомоги при народженні дитини. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не суб"єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства, стягуються за рахунок бюджетних сигнувань суб"єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВРУ №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, ст.ст. 46, 52 Конституції України, керуючись ст.ст. 2, 6- 9,77,241-246 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації нарахувати і здійснити виплату ОСОБА_3 допомоги при народженні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з січня 2015 року по вересень 2016 року.

В частині визнання неправомірними дій Управління соціального захисту населення Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації щодо відмови ОСОБА_3 у нарахуванні і виплаті неотриманої допомоги при народженні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з січня 2015 року по вересень 2016 року- відмовити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп.

На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня її проголошення або з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Попаснянський райсуд.

Суддя Попаснянського районного суду А.В.Архипенко