Ухвала суду № 75058040, 27.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/1119/17 Головуючий у І інстанції Кириченко В. І.Провадження № 11-кп/780/556/18 Доповідач у 2 інстанції Рудніченко О. М.Категорія 34 27.06.2018

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

суддів: Рудніченко О.М.,

Слива Ю.М., Ященко І.Ю.,

секретар Коломиченко А.С.,

за участю:

прокурора Ляшенка Р.О.,

потерпілої ОСОБА_4,

представника потерпілої ОСОБА_5

захисника Гресіка С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Гресіка Сергія Віталійовича в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 14 березня 2018 року, яким:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Обухів, українця, громадянина України, освіта середня, працюючого водієм в ТОВ «Укркрассервіс», одруженого, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,-

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_7, на користь ОСОБА_4 у відшкодування витрат на поховання 6465 грн. У вимогах про відшкодування моральної шкоди і відшкодування витрат на поховання в більшому розмірі відмовлено. У вимогах до ОСОБА_8 і ТОВ « Укркрассервіс» відмовлено.

Вирішено питання стосовно речових доказів,-

В с т а н о в и л а :

Згідно з вироком суду, 20.04.2017 року, близько 16 годині 44 хв., ОСОБА_7, керуючи технічно справним сідловим тягачем марки « DAF ТЕ 95 ХF 430» реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом-цистерною марки «АСЕRВІ» реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався по вул. Столичній біля будинку № 4 в м. Кагарлик, Київської області, в напрямку виїзду з м. Кагарлика в сторону м. Обухів, в порушення вимог п. 2.3.б) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 ( далі - ПДР України), відповідно до якого «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі» не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, та порушуючи вимоги п. 10.1 ПДР України, згідно якого перед початком руху, перестроювання та будь якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху» не впевнився належним чином в безпечності маневру, розпочав рух транспортного засобу, не дотримавшись вимог п. 18.1 ПДР України згідно якого «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», після зупинки транспортного засобу на відстані 1,5 м. від нерегульованого пішохідного переходу на якому перебував інший , а не ОСОБА_9 , пішохід, відновив рух не переконавшись, що на траєкторії його руху відсутні перешкоди, не був уважним під час керування транспортним засобом, в результаті чого не помітив перешкоду у вигляді пішохода ОСОБА_9 і не дав дорогу вказаному пішоходу, яка на час відновлення руху транспортного засобу переходила проїзну частину по нерегульованому пішохідному переході та в 16 год.44 хв.02 сек. допустив наїзд передньою частиною транспортного засобу, яким він керував на пішохода ОСОБА_9

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 загинула на місці ДТП. Смерть ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5, настала від численних переломів кісток скелету та розривів внутрішніх органів, які призвели до розвитку тяжкого травматичного шоку і крововтрати, на що вказують: численні уламкового характеру двосторонні переломи ребер; розриви грудного і куприкового відділів хребта та всіх зчленувань тазу; розрив трудного відділу спинного мозку; численні розриви очеревини, печінки та селезінки, брижів кишківника, прямої кишки; крововиливи у плевральні і черевну порожнини; обширні відшарування і розриви м'яких тканин у ділянках тулуба і нижніх кінцівок; значно знижене кровонаповнення міокарду; в'ялість серцевого м'язу; малокрів'я тканини легенів; різко і нерівномірно знижене кровонаповнення шарів нирок; набряк речовини головного мозку; рідкий стан крові.

Наявна у ОСОБА_9 сукупність тілесних ушкоджень у вигляді числених переломів кісток скелету та розривів внутрішніх органів має прямий причинно- наслідковий зв'язок зі смертю ОСОБА_9

Порушення водієм ОСОБА_7 вимог, п. п.2.3.б), 10.1, 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 перебувають в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо - транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_9

Злочин обвинуваченим вчинено з необережності у виді злочинної недбалості, так як він не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачати.

Вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 14 березня 2018 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_7, на користь ОСОБА_4 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_3), у відшкодування витрат на поховання 6465 грн. У вимогах про відшкодування моральної шкоди і відшкодування витрат на поховання в більшому розмірі відмовлено. У вимогах до ОСОБА_8 і ТОВ « Укркрассервіс» відмовлено.

Вирішено питання стосовно речових доказів.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник Гресік Сергій Віталійович, який діє в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить змінити вирок в частині призначеного покарання ОСОБА_7, по основному покаранню - звільнити від відбування покарання з випробуванням, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. Додаткове покарання не призначати. В іншій частині вирок залишити без змін.

Вважає, що в оскаржуваному вироку має місце невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_7, оскільки покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами терміном на два роки за своїм видом є явно несправедливим через суворість, враховуючи конкретні обставини вищевказаного кримінального провадження. Суд першої інстанції залишив поза увагою обставини, які за своїми ознаками в повній мірі можуть бути визнані судом пом`якшуючими, і братися до уваги при призначенні покарання, зокрема: ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, після вчинення ДТП з місця пригоди не тікав, беззаперечно визнав свою вину, як на стадії досудового розслідування, так і на час судового розгляду та щиро розкаюється у вчиненому, злочин вчинено внаслідок збігу випадкових обставин та неправильної поведінки потерпілої, активні спроби відшкодування збитків, завданих потерпілій, перебування дружини обвинуваченого у декретній відпустці по догляду за дитиною, наявний в справі висновок органу пробації. Як вбачається з наведених обставин, єдиним джерелом доходу родини ОСОБА_7 є робота обвинуваченого.

Захисником потерпілої ОСОБА_4, адвокатом ОСОБА_5 було подано заперечення на апеляційну скаргу, в якій він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 14 березня 2018 року залишити без змін. В запереченнях зазначає, що суд першої інстанції вірно оцінив ризик та правильно призначив йому реальне покарання у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами, бажання обвинуваченого заробляти для утримання дітей та сім`ї не повинно ставити під ризик право на життя інших людей. Окрім того, обвинувачений не надав жодних доказів того, що після вчинення злочину останній змінився чи став на шлях виправлення, обіцянка відшкодувати шкоду ОСОБА_4 мала голослівний характер та до цього часу ним не виконана.

До суду апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_7 подав заяву з проханням звільнити його від призначеного вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 14 березня 2018 року основного та додаткового покарання за ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016р.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

захисника обвинуваченого Гресіка С.В., який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити; також підтримав заяву обвинуваченого про застосування щодо нього положень Закону України «Про амністію у 2016 році»,

обвинуваченого ОСОБА_7, який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити; також підтримав свою заяву про застосування щодо нього положень Закону України «Про амністію у 2016 році»,

прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; не заперечував проти задоволення заяви обвинуваченого про застосування щодо нього положень Закону України «Про амністію у 2016 році»,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_5 та потерпілу ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити в силі вирок суду першої інстанції. У вирішення клопотання обвинуваченого про застосування щодо нього положень Закону України «Про амністію у 2016 році» поклалися на розсуд суду,

вивчивши матеріали справи, дослідивши характеризуючі обвинуваченого матеріали, вислухавши учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а заява обвинуваченого про застосування щодо нього положень Закону України «Про амністію у 2016 році» - підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Однак судом першої інстанції було дотримано вказаних вимог не в повній мірі.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги. У зв'язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляційній скарзі.

Вирок суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_7 та кваліфікація його дій, учасниками судового розгляду не оскаржується.

Як свідчить аналіз матеріалів кримінального провадження, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, ґрунтується на сукупності зібраних у справі, та належним чином оцінених і наведених у вироку доказів.

Визначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7, суд першої інстанції врахував характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного, який характеризується позитивно, наслідки злочину, а саме смерть людини, і, на думку колегії суддів, дійшов правильного висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе при засудженні його до мінімального покарання у виді позбавлення волі, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, а саме до трьох років позбавлення волі.

Врахувавши зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції також прийшов до правильного висновку про необхідність призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки.

Колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покаранням у виді позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами за своїм розміром відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі винного, внаслідок помірної суворості, є необхідним і достатнім для його виправлення, запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.

Підстави для застосування положень ст.75 КК України відсутні.

Згідно п «в», ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016р., Верховна Рада України підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Відповідно до ст.15 вищезазначеного Закону особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом

Як вбачається з матеріалів судового провадження, обвинувачений ОСОБА_7 має трьох неповнолітніх дітей, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_8, та відповідно до довідки виконавчого комітету Обухвської міської ради від 26.06.2018 року № 337/02-04 батьківських прав щодо своїх дітей він не позбавлявся, а отже, підпадає під дію п «в», ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 14 березня 2018 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін, ОСОБА_7 звільнити від призначеного вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 14 березня 2018 року основного та додаткового покарання за ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016р.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника Гресіка Сергія Віталійовича в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 14 березня 2018 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.

Звільнити ОСОБА_7 від призначеного вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 14 березня 2018 року основного та додаткового покарання за ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016р.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді ___ ____ ______

Рудніченко О.М. Слива Ю.М. Ященко І.Ю.