Постанова № 75058033, 03.07.2018, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 431/1556/18

Провадження № 33/782/115/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«03» липня 2018 року м.Сєвєродонецьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області Руденко В.В.

при секретарі судового засідання - Магомедова Ш.Х.

за участю прокурора - Сухіна Д.В.

захисника - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову судді Старобільського районного суду Луганської області від 01 червня 2018 року відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки радгоспу ім.ХХ1 з'їзду КПРС Казахстан, громадянки України, з середньою освітою, депутат Лиманської сільради, працює обліководцем СТОВ «Агродар», проживає за АДРЕСА_1

по справі про адміністративне правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП України,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Старобільського районного суду Луганської області від 01 червня 2018 року гр-ку ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнуто судовий збір у розмірі - 352,40 грн.

Згідно постанови суду ОСОБА_3, будучи депутатом Лиманської сільської ради Старобільського району Луганської області відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», на яку поширюється дія цього закону, в порушення вимог ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», п.5-1 «Прикінцевих положень Закону», п. 6 Розділу ІІ «Прикінцевих положень», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб», несвоєчасно, без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП за слідуючими обставинами:

ОСОБА_3 за рішенням сесії Лиманської сільської ради Старобільського району Луганської області № 1 від 10.11.2015 року «Про результати виборів депутатів сільської ради» було обрано депутатом Лиманської сільської ради Старобільського району Луганської області 7 скликання. Будучи попередженою 28.02.2017 року під підпис про відповідальність за невиконання Закону України «Про засади запобігання й протидії корупції» й строк подачі до 01.04.2017 року електронної декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2016 рік, ОСОБА_3 приписів ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» та ч.6 Розділу ІІ закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб», Розділу ХІІІ «Прикінцеві Положення» Закону України «Про запобігання корупції» п. 5-1 (щодо продовження подачі декларації певній категорії осіб до 01.05.2017 року) не виконала, до 01.05.2017 року декларацію своєчасно не подала, а подала її лише 06.10.2017 року о 09 годині 35 хвилини.

За цими обставинами 02.04.2018 року стосовно ОСОБА_3 складений протокол № 104 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції адвокатом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подана апеляційна скарга, в якій захисник вказує на незаконність судового рішення, винесеного з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що суд неповно з'ясував всі обставини справи, не дослідив та не дав належної оцінки наявним у справі доказам та фактичним обставинам справи.

Зокрема, захисник вказує на порушення судом вимог ст.ст.255, 257 КУпАП щодо перевірки повноважень посадової особи на складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 та встановлення місця скоєння правопорушення, яке, на думку апелянта, було вчинено за юридичним місцезнаходження НАЗК - м.Київ, вул.Дружби народів,2, куди ОСОБА_3 було несвоєчасно подано декларація.

Окрім того, захисник посилається на порушення встановлених ст.268 КУпАП, ст.59 та ст.63 Конституції України прав ОСОБА_3 під час складання працівником нацполіції стосовно неї протоколу про адміністративне правопорушення щодо права на захист та не свідчити проти себе.

Також захисник вказує на відсутність умислу у ОСОБА_3 на вчинення адміністративного правопорушення за ст.172-6 КУпАП, оскільки в матеріалах справи є докази того, що його підзахисна тричі намагалася подати електронну декларацію, що підтверджується довідкою НАЗК.

З урахуванням наведеного захисник просить апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3, в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомила, що відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення адвоката ОСОБА_2 на підтримку доводів поданої ним апеляційної скарги, який наполягав на її задоволенні у повному обсязі, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до положень ст.ст. 245, 252, 280, 283 КпАП України при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають з'ясуванню питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Мотивуючи своє рішення про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що ОСОБА_3 є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, оскільки вона рішенням Лиманської сільської ради Старобільського району Луганської області № 1 від 10.11.2015 року була обрана депутатом Лиманської сільської ради Старобільського району Луганської області та відповідно до п.п. «б» пункту 1 частини 1 статті 3, ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» повинна була щорічно, до 1 квітня подавати, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті національного агентства, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік, за формою, що визначається Національним агентством. Частиною 6 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб». Розділ ХІІІ «Прикінцеві Положення» Закону України «Про запобігання корупції» пункт 5-1 , особам, що вперше подають таку декларацію строк встановлюється до 01 травня 2017 року. Ця обставина підтверджується наявною у справі та дослідженою судом копією рішення сесії Лиманської сільської ради від 10.11.2015 року (а.с.14-16) та проти цього не заперечує сторона захисту.

Як зазначено у диспозиції ч.1 ст.172-6 КУпАП відповідальність за даною нормою закону настає у разі несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно примітки до даної норми закону суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року

№ 1700-VII зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

За змістом частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" декларуванню за цим Законом підлягають особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону.

Зокрема, пп. «б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про запобігання корупції" передбачає, що суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є - народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.

Згідно наявним в матеріалах справи письмовим доказам ОСОБА_3 28.02.2017 року була ознайомлена з необхідністю й строком подання декларації (а.с.13), та завчасно, 16.03.2017 року отримала посилений сертифікат відкритого ключа (а.с.20), але декларацію за 2016 рік подала лише 06.10.2017 року 9 годині 35 хвилин (а.с.22-28).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов правильних висновків про доведеність факту того, що ОСОБА_3, будучи депутатом сільської ради, без поважних причин, несвоєчасно подала декларацію, як особа, уповноважена на виконання функцій місцевого самоврядування, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведеності умислу його підзахисної ОСОБА_3 на вчинення вказаного правопорушення та наявності поважних причин несвоєчасного подання нею є-декларації за 2016 рік апеляційний суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи та дослідженими судом доказами, а саме письмовими поясненнями самої ОСОБА_3, які вона давала під час складання протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.9) та які вона дала у письмовій записці голові комісії з проведення службового розслідування по Лиманській сільраді (а.с.48-зворот), згідно з якими ОСОБА_3 після невдалої спроби 16 березня 2017 року зайти на сайт НАЗК для подання декларації, повторні спроби залишила, бо з 04 квітня по 02 травня 2017 року була зайнята доглядом за хворим батьком. Лише 06 жовтня 2017 року о 12 год. 32 хв., після надходження до Лиманської сільради подання Старобільської місьцевої прокуратури з приводу несвоєчасного подання декларацій окремими депутатами сільради, вона подала відповідну є-декларацію.

Цим доводам належну оцінку дав також у своїй постанові суд першої інстанції, зазначивши зокрема, що перебування батька ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні не перешкоджало їй подати своєчасно декларацію строком до 01.05.2017 року. Крім того, з пояснень голови Лиманської сільради ОСОБА_4 (а.с.18) та секретаря Лиманської сільради ОСОБА_5 (а.с.19) вбачається, що із заявами про наявність поважних причин щодо неможливості своєчасного подання декларації ОСОБА_3 до них не зверталася.

Апеляційний суд також не може погодитись з доводами захисника про відсутність в діях ОСОБА_3 умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, оскільки судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_3 не виконала покладений на неї, як на суб'єкт декларування, обов'язок своєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, без поважних причин, хоча за встановленими обставинами справи вона знала про цей обов'язок та про наслідки його невиконання, але свідомо допускала настання таких наслідків, при цьому мала реальну можливість виконати свої зобов'язання. Зазначене свідчить про наявність в діях ОСОБА_3 непрямого умислу на вчинення вказаного правопорушення у розумінні ст.10 КУпАП.

Як зазначено в положеннях ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає недоведеним стороною захисту наявність в діях ОСОБА_3 необережної форми вини у розумінні ст.11 КУпАП, оскільки вона свідомо спочатку намагалася у березні 2017 року зайти на сайт НАЗК для подання є-декларації, але потім залишила свої наміри, та вимушена була подати декларацію лише після втручання Старобільської місцевої прокуратури у жовтні 2017 року.

Отже посилання захисника на невідповідність висновків суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 інформаційному листу ВССУ з приводу розгляду правопорушень, пов'язаних з корупцією, апеляційний суд вважає неспроможним, оскільки доводи сторони захисту суперечать викладеним у роз'ясненнях, що містяться в абзаці дев'ятому пункту другому інформаційного листу ВССУ №223-943/0/4-17 від 22.05.2017 «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушень, пов'язаних з корупцією». При цьому в зазначеному листі наведені обставини, які можуть свідчити про наявність поважних причин несвоєчасного подання декларацій суб'єктом декларування. Однак ані судом першої, ані апеляційної інстанції не встановлено наявність поважних підстав несвоєчасного подання ОСОБА_3 є-декларації за 2016 рік.

З урахуванням вищенаведеного апеляційний суд дійшов висновку, що викладені в апеляційній скарзі захисника доводи щодо відсутності в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, за ч.1 ст.172-6 КУпАП, є безпідставними та спростовуються наявними у справі, перевіреними та належним чином оціненими судом доказами.

Апеляційний суд також вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника щодо порушення вимог ст.255 КУпАП, зокрема про те, що протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, складений відносно ОСОБА_3 неуповноваженою особою.

За змістом ч.1 ст.255 КУпАП уповноважені посадові особи Нацполіції мають право складати протокол про правопорушення, передбачені ст.172-4 - 172-9 КУпАП. Управління захисту економіки в Луганській області ДЗЕ Національної поліції України, як спеціально уповноважений суб'єкт у сфері протидії корупції (ч.1 Закону України «Про запобігання корупції», п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», ст.251 КУпАП) має право збирати докази, які мають значення для вирішення питання про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, про що слушно зазначено в оскаржуваній постанові суду першої інстанції.

У свою чергу суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання захисника на відповідь керівництва ГУНП в Луганській області від 11.06.2018р., отриману на адвокатський запит, з приводу того, що посадова особа, яка складала стосовно ОСОБА_3 протокол про адміністративне правопорушення - оперуповноважений МВ №5 (м.Старобільськ) УЗЕ в Луганській області ДЗЕ Нацполіції України ОСОБА_6, ніколи службу в ГУНП в Луганській області не проходив, оскільки адвокатський запит стосувався ОСОБА_7, а не ОСОБА_8, та УЗЕ в Луганській області ДЗЕ Нацполіції України не є структурним підрозділом ГУНП в Луганській області. Окрім того, як свідчить надана захисником апеляційному суду копія є-декларації за 2017 рік на ім'я - ОСОБА_9, місцем його роботи зазначено - Управління захисту економіки в Луганській області ДЗЕ Національної поліції України.

Також апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги захисника щодо порушення підсудності розгляду справи.

Згідно ч.2 ст.257 КУпАП протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення разом з іншими матеріалами у триденний строк з моменту його складення надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення корупційного правопорушення.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, №104 від 02.04.2018 року, складеного відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст.172-6 КУпАП (а.с.6), місцем вчинення правопорушення зазначено - с.Лиман, Старобільского району, Луганської області, тому справа підвідомча до розгляду Старобільського районного суду Луганської області.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи захисника про порушення прав його підзахисної ОСОБА_3, передбаченої ст.268 КУпАП, зокрема на правову допомогу під час складання протоколу, а також порушення конституційних норм, передбачених статтями 59 та 63 Конституції України, які закріплюють право особи не свідчити проти себе, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_3 (а.с.2-8), є її особисті підписи про ознайомлення зі своїми правами, зазначеними вищенаведеними нормами закону, що не спростовувалося стороною захисту під час апеляційного розгляду. При цьому твердження захисника про те, що його підзахисна, яка підписувала цей протокол та свої пояснення до протоколу, не читала їх, апеляційний суд вважає неспроможними.

Отже апеляційний суд не вбачає порушень процесуального законодавства ані під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відносно ОСОБА_3 та оформлення відповідних матеріалів, ані під час судового розгляду справи у суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає - 850 грн., у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.ст.23 та 33-35 КУпАП, а також підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.

Відповідно до положень ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 безпідставними, які задоволенню не підлягають, а постанову судді Старобільського районного суду Луганської області від 01 червня 2018 року вважає законною та обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП ,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову судді Старобільського районного суду Луганської області від 01 червня 2018 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СУДДЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ В.В. РУДЕНКО