Постанова № 75057564, 02.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/1956/17 Головуючий у І інстанції Кисіль О. А.Провадження № 22-ц/780/1982/18 Доповідач у 2 інстанції Мережко М. В.Категорія 29 02.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого - Мережко М.В.

Суддів - Суханової Є.М., Мельника Я.С.

Секретар - Топольський В.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю « Жоравське» на рішення Яготинського районного суду Київської області від 20 лютого 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю « Жоравське» про стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В с т а н о в и л а :

У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом .

Свої вимоги обгрунтовував тим, він неодноразово звертався до відповідача ТОВ «Жоравське» із заявами про видачу довідки про роботу у відповідача , яка була необхідна для призначення пенсії.. Директор товариства систематично ігнорував його звернення та звернення Управління пенсійного фонду України Київської області про надання належних чином завірених відповідних довідок.

Так в період , із березня 2017 року по листопад 2017 року позивачу не було надано документів необхідних для призначення пенсії , і такі неправомірні дії відповідача призвели до несвоєчасного призначення пенсії.

Позивач 28 березня 2017 року звернувся до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області для призначення пенсії за віком. Рішенням Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області №351 від 28 березня 2017 року йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, який становить 15 років. Постановою Яготинського районного суду Київської області від 08 листопада 2017 року рішення про відмову у призначенні пенсії було скасовано.

Крім того, як зазначає позивач, він неодноразово звертався до прокуратури, у зв'язку з ненаданням відповідних документів відповідачем. Враховуючи, що позивач до цього часу не отримав пенсії, через несвоєчасне надання відповідних документів відповідачем, і як наслідок сім'я позивача тривалий час позбавлена засобів матеріального забезпечення. На грунті скрутного матеріального становища у сім»ї виникають свари , оскільки позивач як чоловік мав би забезпечувати сім'ю. Місцем проживання позивача є село, де люди один одного знають. Думка односельчан , трудового колективу , з яким позивач працював тривалий час, і те що він не має змоги отримати пенсію, призвели до приниження, його як чоловіка, колишнього працівника, а також його честі і гідності. В зв'язку з чим у позивач мав тривалий час моральні страждання, що призвело до погіршення стану здоров'я.

Позивач вважає, що йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що було неправомірно проігноровано звернення та позбавлено можливості отримувати пенсію, яка була зароблена тяжкою працею протягом всього життя, що залишило свій відбиток на душевному стані позивача в повсякденному житті. Вказана ситуація стала причиною моральних страждань , порушився сон, виникла стійка втома, стурбованість, негативні нав'язливі думки, а тому, враховуючи обставини справи, характер душевних страждань, їх тривалість, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, сума моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача з відповідача становити

50 000 гривень.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначив, що позивач обгрунтовуючи вимоги позову про стягнення з СТОВ "Жоравське» моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень посилався на те, що відповідачем було неправомірно проігноровано звернення про надання довідок необхідних для призначення пенсії , внаслідок чого йому було відмовлено у призначенні пенсії. Всі ці дії позначилося на душевному стані в повсякденному житті та у нього виникли моральні страждання, порушився сон, виникла стійка втома, стурбованість, негативні нав'язливі думки. Відповідач вважає що позовні вимоги безпідставні, з врахуванням вимог ст.ст..23, 1167 ЦК України, а також пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Так відповідно до вимог законодавства предметом доказування є вина відповідача, причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями відповідача та спричинення моральної шкоди позивачу. При цьому, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. На підтвердження своїх вимог про стягнення моральної шкоди ОСОБА_2 зазначив лише перелік обставин, які, на його думку, свідчать про заподіяння йому моральної шкоди, однак позивачем не надано будь-яких доказів у розумінні ст.ст.59, 60 ЦПК України( в редакції що діяла до15 грудня 2017 року ) на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру саме внаслідок неправомірних дій відповідача та з яких міркувань виходив позивач при визначенні розміру моральної шкоди.

Крім того , як зазначає відповідач, під час розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду , на яку позивач посилається як на підставу вимог у даній справі, СТОВ «Жоравське» не було відповідачем, а лише третьою особою. Будь - яких рішень зобов'язального характеру щодо третьої особи суд не виносив. Будь - яких доказів щодо неправомірного ігнорування звернень, не надано. Більше того, матеріали однієї та іншої справ містять довідки відповідача у даній справі про наявний стаж роботи відповідача, виходячи з облікових даних наявних на підприємстві особових рахунків.

За таких обставин, та виходячи з дії норм права та практики розгляду даної категорії справ Верховним судом України, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 20 лютого 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 20 000 моральної шкоди .

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову .

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов»язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов»язки.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України СТОВ « Жоравське» було своєчасно повідомлена про день та час розгляду справи на 11 червня 2018 року, 02 липня 2018 року ( а.с. 80, 88) за адресою, яка була зазначена в матеріалах справи. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від апелянта не надходило. Заяв про причини неявки в судове засідання від відповідача до апеляційного суду не надходило, а тому вважати причини неявки апелянта до суду поважними , відсутні.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач працював у колгоспі "Імені ХXIV з'їзду КПРС", КСП "Жоравське", СГ ТОВ "Жоравське" з 01 лютого 1985 року по 30 квітня .2000 року( а.с. 9-13) .

Як видно із матеріалів справи , ОСОБА_2 звертався до СТОВ « Жоравське» 16 березня 2017 року із заявою про надання довідки для оформлення пенсії , однак його заяву відмовилися зареєструвати . ( а.с. 24 - 27)

Рішенням Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області №351 від 28 березня 2017 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, який становить 15 років, оскільки відповідачем не надано довідок необхідних для призначення пенсії.( а.с. 28-29)

Постановою Яготинського районного суду Київської області від 08 листопада 2017 року рішення про відмову у призначенні пенсії було скасовано. ( а.с. 14)

Під час розгляду справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 було встановлено, що рішенням від 03 листопада 2017 року Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління пенсійного фонду України Київської області , після надання додаткових довідок СТОВ «Жоравське» про час роботи ОСОБА_2 , останньому була призначена пенсія. В матеріалах справи за адміністративним позовом ( справа 2-а / 382 /49 /17 ) містяться звернення як зі сторони позивача, так і прокуратури, управління пенсійного фонду, ухвала суду з приводу надання СТОВ « Жоравське» необхідних документів для призначення пенсії, і лише в жовтні 2017 року СТОВ « Жоравське» надав документи необхідні для призначення пенсії ОСОБА_2

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України, 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з врахуванням інших обставин).

Відповідно до Узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо розгляду судами цивільних справ розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розглядаючи позови про відшкодування моральної шкоди, судам слід враховувати, що згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до

Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини "випливають із властивої людській особі гідності". Ці ідеї відображені й у Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність,

недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового

характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації

фізичної або юридичної особи.

Європейський Суд з прав людини у рішенніі по справі «Суханов та Ільченко проти України» визначив , що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Що стосується соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату в якості права на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам ( «Стек та інші проти Сполученого Королівства», про важливість такого інтересу також має свідчити застосування статті 1 Першого протоколу ( справа «Москаль проти Польщі» )

Європейський Суд встанновив , що вимоги заявників щодо виплати пенсії підпадають під дію статті 1 Першого протоколу і що їх можна вважати «майном» у значенні цього положення. Питання полягає у тому, чи можуть вважатися майном у значенні цього положення твердження заявників про те, що вони мають право на певні суми виплат, і якщо так, чи є їх невиплата втручанням у право на мирне володіння майном.

З практики Європейського Суду слідує , що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування ( рішення у справі «Копецький проти Словаччини» )

Висновок суду першої інстанції , що позивач, маючи сподівання на отримання пенсії, яку слід вважати майном, що передбачає виплату в якості права на отримання соціальної допомоги, обумовлене попередньою сплатою внесків, і неможливість її отримати , у зв'язку з несвоєчасним та тривалим в часі ненаданням необхідних документів для оформлення пенсії відповідачем по справі, призвело до тривалих в часі, більше ніж півроку моральних страждань, та спричинило втрати не тільки немайнового характеру, але і майнового характеру, відповідає як чинному законодавству, так і практиці ЕСПЛ . Внаслідок дій відповідача відбулися вимушені зміни у житті позивача і стосунках у сім»ї на грунті скрутного матеріального становища, оскільки чоловік повинен забезпечувати сім'ю. Позивач , створюючи свою ділову репутацію, маючи відповідний стаж роботи,був позбавлений можливості своєчасно отримати і оформити пенсію, що призвело до зниження престижу, ділової репутації у трудовому колективі та серед оточуючих місцевих жителів .

Суд першої інстанції., оцінюючи в сукупності докази з врахуванням глибини та ступеню моральних страждань позивача протягом тривалого часу, оскільки в його житті відбулися вимушені зміни та порушився його звичайний ритм життя, і стан матеріального становища, в зв'язку з несвоєчасним призначення пенсії, яке відбулося через ненадання відповідачем своєчасно необхідних документів для призначення позивачу пенсії, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги , що суд не дав оцінки запереченням відповідача , є безпідставними , оскільки судом встановлений причинно - наслідковий зв»язок між діями відповідача , що виразилися у несвоєчасному наданні довідок ОСОБА_2 для оформлення пенсії, і заподіяною внаслідок цього моральною шкодою.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи, дана належна оцінка зібраним доказам, суд вірно послався на норми закону, які регулюють спірні правовідносини, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України , колегія суддів ,-

П о с т а н о в и л а ;

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю « Жоравське» залишити без задоволення.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 20 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття .

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення буде виготовлений не пізніше 12 липня 2018 року .

Головуючий

Судді