Рішення № 75057169, 03.07.2018, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/558/18

Провадження № 2/364/219/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2018 р. Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

при секретарі судового засідання Малої О.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) в приміщенні Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області цивільну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі – ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»)

до ОСОБА_1,

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 16.05.2018 р. надійшла позовна заява ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій Позивач просить суд стягнути з Відповідача на його користь заборгованість у розмірі 19 988,47 грн. за кредитним договором від 28.07.2008 р. № б/н, яка складається з такого:

– 870,53 грн. – заборгованість за кредитом;

– 13 470,01 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом;

– 4 458,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією;

– 250,00 грн. – штраф (фіксована частина);

– 939,93 грн. – штраф (процентна складова).

На обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідно до укладеного договору від 28.07.2008 р. № б/н ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов’язання за зазначеним договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит у встановленому договором розмірі. Проте Відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що відображено в доданому до позовної заяви Розрахунку заборгованості за договором, та продовжує ухилятися від виконання зобов’язань. У зв’язку з цим Відповідач за станом на 31.03.2018 р. має перед Позивачем заборгованість на загальну суму 19 988 грн. 47 коп., що складається з наведених вище сум заборгованості за кредитом, відсотками, пенею, комісією і штрафом.

Ухвалою суду від 25.05.2018 р. відкрито провадження в справі, задоволено клопотання Позивача та вирішено питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, Відповідачеві встановлено 15-денний строк з дня отримання ухвали суду для подання відзиву з викладенням заперечення проти позову, роз’яснено право подати у зазначений строк клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За статтею 275 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на це та дату відкриття судом провадження у даній цивільній справі строк її розгляду спливає 24.07.2018 р.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, жодна із сторін не заявила клопотання про розгляд справи у іншому порядку.

Відповідач повідомлений у встановленому статтею 128 ЦПК порядку про відкриття провадження в справі за його зареєстрованим місцем проживання за інформацією, наданою суду органом місцевого самоврядування в порядку статті 187 ЦПК України (а.с. 27). Згідно з результатами відстеження пересилання поштового відправлення за відповідним штрихкодовим ідентифікатором офіційного веб-сайту Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (а.с. 31-32) Відповідач копію зазначеної вище ухвали суду про відкриття провадження від 25.05.2018 р. та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів отримав 01.06.2018 р., проте протягом встановленого судом строку відзиву на позовну заяву, а так само клопотання про розгляд справи у судовому засіданні до суду не подав.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За частиною другою статті 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши позовну заяву і додані до неї документи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з такого.

Судом встановлено, що 28.07.2008 р. Відповідач з метою отримання банківських послуг звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та, підписавши відповідну заяву, отримав кредитну карту із встановленим кредитним лімітом на суму 1 000,00 грн., своїм підписом у названій заяві засвідчив також свою згоду на те, що ця заява разом з «Умовами і Правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку» складає договір між ним і банком, а також те, що він зобов’язується виконувати ці «Умови і Правила надання банківських послуг». Як вбачається з копії зазначеної заяви, що додана до позовної заяви (а.с. 8), Відповідач отримав кредитну карту «Універсальна» з кредитним лімітом 1 000 грн. під 2,5 % на місяць, що становить 30 % річних (2,5 % х 12 місяців).

З фінансовими умовами використання отриманої кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та прикладами розрахунку суми платежу за користування кредитними коштами Відповідач ознайомився в день отримання кредитної карти 28.07.2008 р., про що підписав довідку про умови кредитування, копія якої також додана до позовної заяви (а.с. 9).

За вимогами пунктів 6.5, 6.6, 8.6 Умов і Правил надання банківських послуг (а.с. 10-15) Відповідач зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитратам платіжного ліміту, оплачувати комісії на умовах, передбачених договором, а в разі невиконання зобов’язань – оплатити винагороду банку, за порушення строків платежів за будь-яким грошовим зобов’язанням – штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (Позивач) на виконання умов укладеного з Відповідачем договору свої зобов’язання виконав в повному обсязі і належним чином, надавши йому кредитні кошти в розмірі 1 000,00 грн. Відповідач проте не виконував взятих на себе зобов’язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами в строки і порядку, визначених договором. У зв’язку з цим за станом на 31.03.2018 р. у Відповідача склалася перед Позивачем заборгованість у загальному розмірі 19 988,47 грн., що складається із:

– 870,53 грн. – заборгованості за кредитом («тіло» кредиту);

– 13 470,01 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом;

– 4 458,00 грн. – заборгованості за пенею та комісією;

– 250,00 грн. – штрафу (фіксована частина);

– 939,93 грн. – штрафу (процентна складова).

Викладені обставини підтверджуються матеріалами справи, а саме: копією згаданої заяви з підписами Відповідача (а.с. 8); копією підписаної Відповідачем довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с. 9), а також Розрахунком заборгованості за договором від 28.07.2008 р. № б/н, укладеного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНКОМ» та клієнтом – ОСОБА_1, за станом на 31.03.2018 р. (а.с. 5-7).

Як вбачається з наведеного Розрахунку заборгованості (а.с. 5-7), Відповідач наступного дня після отримання кредитної карти 29.07.2008 р. з кредитним лімітом 1 000 грн. скористався кредитними коштами у розмірі 952 грн., останній платіж на погашення заборгованості ним було внесено 02.03.2009 р. у розмірі 199,50 грн. (а.с. 5).

Відповідно до частини першої статті 509, частини першої статті 525 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За визначенням частини першої статті 626, частини першої статті 634 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків; договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, при цьому друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частинами першою, другою статті 10561 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За визначенням частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання (частина друга статті 615 ЦК України).

Зважаючи на усе викладене та встановлені судом обставини, суд вважає, що Відповідач порушив умови кредитного договору від 28.07.2008 р. № б/н, укладеного ним з Позивачем, та не виконав взяті на себе зобов’язання, відтак з Відповідача на користь Позивача слід стягнути заборгованість за цим кредитом (870,53 грн.) та відсотками за користування кредитними коштами (13 470,01 грн.), що в загальному розмірі складає 14 340,54 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з Відповідача штрафних санкцій, суд виходить з такого.

За визначеннями статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Тобто пеня – це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов’язання не буде виконано, відтак її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). За змістом статті 611 ЦК України в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Виходячи з аналізу наведених законодавчих норм, сплата неустойки є єдиним видом відповідальності за порушення зобов’язання незалежно від виду неустойки (штраф або пеня); пеня й штраф є різновидами неустойки, тому стягнення одночасно двох видів неустойки за несвоєчасне виконання одного й того самого грошового зобов’язання суперечить статті 61 Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства.

Такий висновок суду узгоджуються з правовими позиціями, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 31.10.2012 р. у справі № 6-47цс12, від 03.12.2014 р. у справі № 6-33270св14.

Крім того, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов’язання) (пункт 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляді цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

Як встановлено судом, розмір основного кредитного зобов’язання Відповідача складає 870,53 грн., а розмір штрафних санкцій складає загалом 5 647,93 грн. (4 458,00 грн. – пеня та комісія; 250,00 грн. – штраф, фіксована частина; 939,93 грн. – штраф, процентна складова), що не співмірно із сумою основного боргу, оскільки перевищує його в 6,5 разів.

Суд також бере до уваги те, що Відповідач уклав кредитний договір 28.07.2008 р., останній платіж здійснив 02.03.2009 р. (а.с. 5), проте Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості лише 16.05.2018 р., тобто через 9 років після останнього платежу Відповідача. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що кредитор (Позивач) вживав заходів до зменшення розміру заборгованості, в тому числі і неустойки, зволікав зі зверненням до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов’язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Вирішуючи зазначені питання, суд вважає за доцільне застосувати в цій справі до даних правовідносин висновки Конституційного Суду України, викладені в Рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», де Суд, аналізуючи правовідносини зі сплати пені, що виникають між фізичними особами – споживачами та банками і іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування, дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов’язку щодо захисту прав споживачів (стаття 42 Конституції України) вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов’язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов’язань позичальниками – фізичними особами.

Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 03.09.2014 р. у справі № 6-100цс14, від 03.12.2014 р. у справі № 6-33270св14, рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляді цивільних і кримінальних справ від 15.07.2015 р. № 6-10427св15, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018 р. у справі № 752/13945/15-ц.

За наведених обставин та враховуючи положення статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства, в тому числі справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 названої статті ЦК України), суд вважає наявними підстави для зменшення розміру неустойки, що має бути стягнута з Відповідача, оскільки заявлений Позивачем розмір штрафних санкцій значно перевищує розмір збитків (основного боргу), а Позивач не вживав заходів щодо їх зменшення, зволікаючи зі зверненням до суду з даним позовом. На думку суду, розмір штрафних санкцій (неустойки) має бути зменшений до розміру основного боргу, що становить 870,53 грн., взявши до уваги при визначенні розміру неустойки, зокрема, правову позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляді цивільних і кримінальних справ, викладену у рішенні від 16.11.2011 р. у справі № 6-16096св11.

Зважаючи на усе викладене, суд дійшов до висновку, що позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню частково, а саме: в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за кредитом у розмірі 870,53 грн. (основний борг), відсотками за користування кредитними коштами у розмірі 13 470,01 грн., а також неустойкою в зменшеному судом розмірі 870,53 грн., що у загальному розмірі до стягнення складає 15 211,07 грн.

Крім того, на підставі імперативних приписів частин першої, другої статті 141 ЦПК України з Відповідача слід стягнути на користь Позивача 1 340,88 грн. судових витрат за сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статей 3, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 551, 610-612, 616, 626, 629, 634, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 66, 76, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 351, 352, 354, 355, підпунктами 8, 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1), на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1-д, м. Київ, 01001, р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 28.07.2008 р. № б/н у розмірі 15 211 (п’ятнадцять тисяч двісті одинадцять) грн. 07 (сім) коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1), на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1-д, м. Київ, 01001, р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 1 340 (одна тисяча триста сорок) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп.

Копії рішення направити учасникам справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Володарський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354, підпункти 8, 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги – рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А. Макаренко