Рішення № 75056480, 02.07.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/2009/18

Провадження № 2/500/2010/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого – судді Пащенко Т.П.,

при секретарі – Топтигіній О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2, якими просить визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с.Кислиця, вул.Дунайська,85, укладений 13.02.1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_2, посвідчений Одеською товарною біржею, зареєстрований за номером №2850. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до даного договору позивач придбав у ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_2, житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с.Кислиця, вул.Дунайська,85, та став його власником. Вищевказаний договір був посвідчений Одеською товарною біржею відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу», який діяв станом на момент укладання договору. Між сторонами договору відбулося повне виконання договору купівлі-продажу. Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати договір купівлі-продажу вказазного житлового будинку з надвірними спорудами, посвідчений Одеською товарною біржею 13.02.1998 року, реєстровий номер №2850, дійсним.

Ухвалою суду від 21.05.2018 року замінено первісного відповідача ОСОБА_4 сільську раду Ізмаїльського району Одеської області на належного відповідача ОСОБА_2

Позивач в судове засідання не з’явився, сповіщений належним чином. Представник позивача надала суду заяву, в якій підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні, просила розглядати справу у її відсутність та відсутність позивача, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з’явився, сповіщений про час та дату судового розгляду належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи у його відсутності не надав, тому суд відповідно до ч.4 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв’язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що згідно Договору №2850 купівлі-продажу нерухомого майна, а саме, житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с.Кислиця, вул.Дунайська,85, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_2 13.02.1998 року, власником вказаного житлового будинку з надвірними спорудами став ОСОБА_1 (а.с.7-9).

Всі зобов’язання за договором сторонами виконані в повному обсязі, а саме, відповідно до п.5 договору вказаний будинок проданий за 2706,00 грн., які отримані продавцем до підписання даного договору, та належать новому власнику – ОСОБА_1

На теперішній час вказаний договір не оскаржений та не скасований.

Договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с.Кислиця, вул.Дунайська,85 від 13.02.1998 року, посвідчений Одеською товарною біржею, реєстровий №2850, право власності зареєстровано КП «Ізмаїльське МБТІ», про що свідчить реєстраційний напис.

Як вбачається з довідки КП «Ізмаїльське МБТІ» №882 від 02.07.2018 року відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи на об’єкт нерухомості по вул.Дунайська,85 в с.Кислиця Ізмаїльського району Одеської області станом на 31.12.2012 року власником зареєстрований ОСОБА_1 (1/1 частка) на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №2850 від 15.02.1998 року, посвідчений Одеською товарною біржею, зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно в реєстровій книзі за №1/170 від 19.02.1998 року.

Відповідно до паспорту громадянина України серії КЕ №368679, виданого Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області 20.09.1996 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4-5).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року передбачено, що положення зазначеного Кодексу застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК 2003 року положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини виникли до набрання новим Кодексом чинності, так як договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений до вступу в законну силу Цивільного Кодексу України в редакції 2003 року, і не мають подовжувального характеру, тому суд при розгляді справи керується положеннями ЦК 1963 року.

Згідно ст.ст.128,224,227 ЦК УРСР (1963 рік), діючого на час розгляду справи, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності визнається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону або договору. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до роз'яснень, даних в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.78 р., із змінами від 25.05.98 р. «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» угоди купівлі-продажу (зокрема при придбанні на біржових торгах) житлового будинку (квартири) або його (її) частини підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

При цьому, якщо така угода виконана повністю або частково однією із сторін, а інша сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК на вимогу сторони, що виконала угоду має право визнати її дійсною.

На час укладення зазначеного договору діяла ст.15 Закону України «Про товарну біржу», згідно якої не вимагалось подальше нотаріальне посвідчення угоди, укладеної на біржі.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.4., 1.7., 1.9 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету України з житлово-комунального господарства від 09.06.98 року № 121, Інструкція визначала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні. Державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України. Реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюється на підставі правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. Пунктом 2 Інструкції визначений порядок здійснення державної реєстрації, підпунктом 2.1.д) якого зазначено, що на оригіналі правовстановлюючого документу робиться реєстраційний напис.

Додатком 1 до вказаної Інструкції визначений перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна. Відповідно до пункту 9 Переліку зазначено: «Договори купівлі-продажу, обміну, зареєстровані біржею».

Відповідно до п.49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 року і чинної на момент укладення договору між сторонами (13.02.1998 року), - договір купівлі - продажу, зареєстрований на біржі є документом, що підтверджує право власності на квартиру, що відчужується.

Згідно зі ст.220 ч.2 ЦК України якщо сторони домовились відносно всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне чи часткове виконання договору, проте одна зі сторін ухиляється від нотаріального його посвідчення, суд може визнати цей договір дійсним. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення договору не потрібне.

При укладенні договору всі вимоги, передбачені ст.15 Закону України «Про товарні біржі», між сторонами виконано належним чином, про що свідчить сам договір.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що реєстрація за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: вул.Дунайська,85, с.Кислиця Ізмаїльського району Одеської області, здійснена відповідно до діючого на той час законодавства.

З оглядом на вищевказане, враховуючи, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, суд визнає вищевказаний договір дійсним.

У відповідності зі ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.ст.12,13,77,78,79,80,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст.ст.12,13,76-81,83,95,141,258,259,263-266,268,272,273,280-289,354,355 ЦПК України, ст.47, 224, 227 ЦК України в редакції 1963 року, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, паспорт громадянина України серії КЕ №368679, виданий Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області 20 вересня 1996 року, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, до ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт громадянина України серії КЕ №334389, виданий Малиновським РВ м.Одеси 14 серпня 1996 року, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним – задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с.Кислиця, вул.Дунайська,85, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Анатолієвною, яка діяла від імені ОСОБА_2, посвідчений Одеською товарною біржею 13 лютого 1998 року, реєстровий номер №2850.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: ОСОБА_5