Ухвала суду № 75055702, 03.07.2018, Миколаївський районний суд Миколаївської області

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 480/156/18

Провадження № 1-кп/480/139/18

УХВАЛА

03 липня 2018 року Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі

головуючого судді Шаронової Н.О.,

за участю:

секретаря Бойко В.Д.,

прокурора Жиганурової А.Н.;

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2;

представника потерпілих ОСОБА_3;

обвинуваченого ОСОБА_4;

захисника ОСОБА_5;

представника

цивільного відповідача ОСОБА_6,

під час судового засідання в залі суду в м. Миколаєві з розгляду клопотання цивільних позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 про арешт майна цивільного відповідача ФОП ОСОБА_8 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

01 лютого 2018 року до Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 20 березня 2018 року вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду; прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_1, подану також в інтересах ОСОБА_9, до ФОП ОСОБА_8, третя особа — ОСОБА_10, про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

18 червня 2018 року від цивільних позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_1, яка також діє в інтересах ОСОБА_9, до суду надійшло клопотання про арешт майна, яке належить ФОП ОСОБА_11, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1; транспортних засобів Mercedes-Benz та Alfa Romeo Giulietta.

У судовому засіданні потерпілі та їх представники, цивільні позивачі та їх представник підтримали заявлене клопотання про арешт майна.

Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання.

Обвинувачений та його захисник залишили клопотання на розсуд суду.

Представник цивільного відповідача заперечував проти задоволення клопотання, вважав його неналежно оформленим та необґрунтованим.

Заслухавши у судовому засіданні учасників судового провадження, перевіривши клопотання, судом встановлено таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено:

1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог;

2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Так, розглянувши клопотання цивільних позивачів судом встановлено, що у клопотанні не зазначено доказів факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди, а міститься лише відсилка до цивільного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

За таких обставин, суд вважає, що клопотання цивільних позивачів про арешт майна не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 171 КПК України, зокрема, у клопотанні не зазначено доказів факту завдання шкоди, і розміру цієї шкоди, і його слід повернути заявникам та встановити строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.

Керуючись п. 2 ч. 3 ст. 171, ст. 172 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

постановив:

Клопотання цивільних позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 про арешт майна цивільного відповідача ФОП ОСОБА_8 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - повернути цивільним позивачам.

Встановити цивільним позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя Н. О. Шаронова

03.07.2018