Постанова № 75055015, 26.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 438/82/17 Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т.

Провадження № 22-ц/783/977/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Брикайло М.В.

з участю представника позивача Жарського І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 05 лютого 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

встановила:

В січні 2017 року позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся в суд з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 07 березня 2012 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 2500,00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

В свою чергу, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

У зв'язку із порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 30 листопада 2016 року має заборгованість у розмірі 15334,34 гривень, яка складається з: - 680,70 грн. - заборгованість за кредитом; 10447,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3000,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - фіксована частина; 706,40 грн. - процентна складова. Просив позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 05 лютого 2018 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду оскаржив представник позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», з оскаржуваним рішенням не погоджується, вважає його незаконним ухваленим з порушенням норм процессуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що останній платіж на виконання умов укладеного договору відповідач провів 10.05.2014 року, відтак мало місце переривання строку позовної давності, а з врахуванням звернення позивача з позовом по даній справі 19.01.2017 року, позовна давність не пропущена.

Звертає увагу, що відповідно до вимог ст.ст. 536, 1048, 1054 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов»язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Аналізуючи умови кредитного договору та зміст зазначених норм закону, позивач вважає, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов»язань за кредитним договором та наявності простроченої заборгованості по кредиту, зобов»язання сплатити відсотки за час фактичного користування кредитними коштами у позичальника виникає щомісячно, тим самим позовна давність за вимогами кредитора про повернення процентів за користування кредитом повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Оскільки у позичальника наявна заборгованість, тому він повинен щомісячно сплачувати відповідний платіж до погашення заборгованості в повному обсязі.

Відтак, несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів, що відповідає правовому висновку Верховного суду України по справі № 6-160цс14 від 19.11.2014 року.

Просить рішення Бориславського міського суду Львівської області від 05 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача Жарський І.Р. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, в обґрунтування надав пояснення, аналогічні доводам скарги.

Відповідач ОСОБА_3 будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток (а.с. 46,67), в судове засідання апеляційної інстанції повторно не прибув, не повідомив суд про причину неявки, 05.06.2018 року подав заяву про залишення рішення Бориславського міського суду Львівської області від 05.02.2018 року без змін.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримку доводів скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» суд першої інстанції виходив з того, що з літа 2012 року і до часу звернення з позовом позивач не надсилав відповідачу жодних претензій, виписок по рахунках, заяв, повідомлень про існування у відповідача перед банком невідомої заборгованості по кредиту, відсотках, штрафу, комісії, пені, тощо, відтак суд вважав, що позивачем не доведено що погашення, відображене у розрахунку заборгованості у сумі 200 грн. від 10.05.2014 року, було добровільним погашенням боргу саме відповідачем, що перериває перебіг позовної давності.

Відтак суд дійшов висновку, що позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягає задоволенню у зв'язку зі спливом строків позовної давності.

Судом встановлено, що 07.03.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав ОСОБА_3 кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 2500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач погодився, що ця заява разом із Пам»яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг (надалі Умови), а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПРИВАТБАНКУ. Зобов»язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПРИВАТБАНКУ (а.с. 6).

У довідці про умови кредитування кредитка зазначена, як «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» (а.с. 7).

В силу положень ч. 1 ст. 634 ЦК України, між сторонами був укладений договір приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у стандартних формах.

За змістом пункту 2.1.1.2.1 Умов для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання картки зазначеної в заяві.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов"язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи встановлено, що підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов, відповідач користувалася кредитним лімітом, отже погодилася з такими умовами, розміром процентів за користування кредитом та штрафними санкціями, що передбачені п. 2.1.1.7.6 Умов.

Звертаючись з позовними вимогами представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» покликався на те, що у відповідача продовжують діяти невиконані зобов'язання, подав розрахунок заборгованості за договором станом на 30.11.2016 року, яку просив стягнути.

В свою чергу, згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема ст. 559 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Як встановлено судом, кредитне зобов'язання відповідачем ОСОБА_3 не виконано, доказів протилежного відповідач не надав, оскільки в матеріалах справи такі відсутні.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст 58 ЦПК України).

З долученого розрахунку заборгованості станом на 30.11.2016 року у відповідача є заборгованість перед банком в сумі 15334,34 гривень, яка складається з: 680,70 грн. - заборгованість за кредитом; 10447,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3000,00 грн. - заборгованість за комісією; штрафи відповідно до Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - фіксована частина; 706,40 грн. - процентна складова (а.с. 4-5).

Доказів, які б спростовували вказану позивачем суму боргу відповідач не надав, а суд першої інстанції не здобув.

Що стосується висновку суду першої інстанції про те, що погашення, відображене у розрахунку заборгованості у сумі 200 грн. від 10.05.2014 року, не було добровільним погашенням боргу саме відповідачем, відтак перебіг позовної давності не переривався, колегія суддів звертає увагу на наступне.

З наданої суду виписки по картковому рахунку № 5211537411796332 на ім»я ОСОБА_3 встановлено, що останнє погашення заборгованості по платіжній картці відбулося 10.05.2014 року в сумі 200 грн., що відображено у виписці як «поповнення карти в терміналі самообслуговування м. Борислав, вул. Ковалева, 43, магазин «Лагуна», відтак висновки суду першої інстанції в тій частині не відповідають встановленим обставинам справи.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що строк позовної давності не переривався, оскільки окрім розрахунку, відомості про погашення заборгованості в сумі 200 грн. 10.05.2014 року відображені у виписці по рахунку № 5211537411796332 на ім»я ОСОБА_3

Також, колегія суддів звертає увагу, що згідно з пунктом 1.1.7.12. Умов та правил надання банком послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не заявить про припинення його дії, договір вважається пролонгованим на такий самий строк.

Строк дії кредитного договору відповідає строку дії картки.

Згідно з пунктом 2.1.1.2.11 Умов та правил надання банком послуг карта діє до останнього дня місяця, вказаного на лицевій стороні карти, включно.

Строк дії картки "Універсальна", яка видана на ім'я ОСОБА_3, визначена 01 місяць 2016 року (а.с. 51).

Зважаючи на викладене та враховуючи те, що строк дії картки закінчився 31 січня 2016 року, а з позовом банк звернувся 19 січня 2017 року, колегія суддів приходить висновку, що строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, не сплив.

Враховуючи наведене, висновок місцевого суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором є помилковим та не ґрунтується на обставинах справи.

Таким чином, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та стягнення з ОСОБА_3 в користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 07.03.2012 року в сумі 15334,34 гривень, яка складається з: 680,70 грн. - заборгованість за кредитом; 10447,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3000,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - фіксована частина; 706,40 грн. - процентна складова.

Керуючись ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 05 лютого 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання - 82300, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, КОД ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 07.03.2012 року в сумі 15334 (п»ятнадцять тисяч триста тридцять чотири) гривень 34 коп., яка складається з: 680,70 грн. - заборгованість за кредитом; 10447,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3000,00 грн. - заборгованість за комісією; штрафи відповідно до Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - фіксована частина; 706,40 грн. - процентна складова.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору за розгляд позовної заяви та 2400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27 червня 2018 року

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк