Постанова № 75051899, 25.06.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 307/1963/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 червня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів - Собослоя Г.Г., Куштана Б.П.

за участю секретаря: Пилип Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2 на рішення Тячівського районного суду, ухваленого 06 лютого 2018 року суддею Бобрушко В.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Тарасівської сільської ради, третя особа: Тячівська державна нотаріальна контора, Тячівське районне підприємство технічної інвентаризації про визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в:

В серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3, Тарасівської сільської ради, третя особа: Тячівська державна нотаріальна контора, Тячівське районне підприємство технічної інвентаризації про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, за ОСОБА_3

На обґрунтування позову зазначив, що 28 лютого 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Тячівського районного суду з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно, після смерті свого дядька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, що знаходиться в АДРЕСА_1, у зв'язку з чим було відкрито провадження в цивільній справі №307/587/17. Спадковий будинок в АДРЕСА_1, побудований у 1963 році та належав його батькові ОСОБА_5, який помер раніше, при цьому частку у майні, що залишилась після його смерті, ніхто не успадкував, та його матері ОСОБА_6, яка померла АДРЕСА_2. Правовстановлючі документи на даний будинок відсутні. При житті його мати склала заповіт, яким заповіла все своє майно її синові, його братові ОСОБА_4. До спадкового майна належить житловий будинок, літня кухня, погріб, сарай, господарська будівля для худоби та птиці, убиральня та колодязь питний. Однак, при житті, його покійний брат, після смерті матері, до нотаріальної контори не звертався, права власності не оформив, і взагалі не виготовив ніяких документів. Незважаючи на це, склав заповіт, яким все своє майно заповів своїй племінниці ОСОБА_3, яка почала конфліктувати з ним та його сім'єю, забороняти йому використовувати вказане майно, яким вони відразу після смерті померлої бабусі та з дозволу на той час спадкоємця ОСОБА_4, почали користуватися та продовжують використовувати і на даний час.

Однак, під час знаходження справи у суді, ОСОБА_3 30 травня 2017 року зареєструвала право власності на вказане спадкове майно на підставі технічного паспорту, виготовленого на її ім'я, хоча вона не являється забудовником та у зв'язку з чим 27 липня 2017 року відмовилась від позовних вимог.

Згідно довідки наданої державною нотаріальною конторою від 04.08.2017 року №798/01-16. після смерті матері ОСОБА_6, яка померла АДРЕСА_2, спадкова справа заведена не була, свідоцтво на спадщину не видавалось. Після смерті брата ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, свідоцтво про право на спадщину також не видавалось, з чого випливає, що спадщина залишається відкритою і на сьогоднішній час та ніким не оформлена. ОСОБА_3 в даному випадку не є спадкоємцем майна, що залишилось після смерті його батька та матері, оскільки вищезгадане майно не спадкувалось ніким. Позивач, як син померлих та рідний брат померлого іншого брата, має право на спадщину за законом. Тому, незаконне оформлення ОСОБА_3 права власності на все дворогосподарство (будинок з надвірними спорудами), який вона не будувала , порушують його спадкові права та майнові права.

В процесі розгляду справи позивач 09.10.2017 року подав заяву про зміну позовних вимог. В обґрунтування її зазначив, що оскільки відповідачка ОСОБА_3 добровільно відмовилась від права власності, то за її заявою право власності на спірний будинок було припинено. Також, зважаючи на те, що 28 лютого 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Тячівського районного суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, яке є предметом розгляду даної справи та 27 липня 2017 року в судовому засіданні відмовилась від позовних вимог, слід вважати, що таким чином вона відмовилась від права на спадщину. Зважаючи на те, що право власності за рішенням суду щодо спадкового майна ні за ким не встановлено, свідоцтво про право на спадщину Тячівською державною нотаріальною конторою нікому, як після смерті його матері ОСОБА_6, так і після смерті батька ОСОБА_5, не видавалось і спадкова справа залишається відкритою, а єдиним спадкоємцем за законом, що у встановлений шестимісячний строк звернувся з заявою про прийняття спадщини є він, вважає, що суд може встановити право власності на спадкове майно за ним. З врахуванням змінених позовних вимог позивач просив суд визнати за ним право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Рішенням Тячівського районного суду від 06 лютого 2018 року в заявленому позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити у даній справі нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд дійшов помилкових висновків про недоведеність факту належності спадкового майна померлій ОСОБА_6, а в подальшому її спадкоємцю ОСОБА_7; судом не враховано, що він у встановлений шестимісячний строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після свого брата і є єдиним спадкоємцем за законом.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні заявленого позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 не доведено факт реєстрації та належності спірного нерухомого садкового майна - житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1, померлій ОСОБА_6 та в подальшому її спадкоємцю за заповітом ОСОБА_4, і крім того, після смерті ОСОБА_4 спадщину за заповітом на спірне спадкове майно прийняла відповідачка ОСОБА_3, яка від спадщини не відмовилася.

З таким висновками погоджується і апеляційний суд, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що згідно заповіту від 12 березня 2001 року, посвідченого та зареєстрованого секретарем Тарасівської сільської ради в реєстрі за №14, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 все своє майно заповіла своєму сину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.35).

АДРЕСА_2 ОСОБА_6 померла, що стверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 від 9 березня 2017 року (а.с.7).

Згідно заповіту від 10 серпня 2016 року, посвідченого та зареєстрованого секретарем виконкому Тарасівської сільської ради в реєстрі за №24, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 все своє майно заповів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.34).

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 4 листопада 2016 року (а.с.7«а»).

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 04.11.2016 року, після смерті ОСОБА_4, зареєстровано спадкову справу (а.с.8«а»).

Відповідно до листа Тячівської державної нотаріальної контори від 04.08.2017 року за №798/01-16, після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, колишнього мешканця АДРЕСА_1, згідно спадкової справи №641/2016, подали заяву на прийняття спадщини за законом ОСОБА_1, про те спадкоємець залишив заповіт не на його користь. Свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 не видавалося. Після смерті матері ОСОБА_1, яка померла АДРЕСА_2, колишньої мешканки АДРЕСА_1 спадкова справа не заведена, свідоцтво про право на спадщину не видавалося (а.с.11).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 3 березня 2017 року за №81750396 право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1, не зареєстровано (а.с.9).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №93453486 від 02.08.2017 року право власності в цілій частині на житловий будинок, загальною площею 42,3 кв.м., житловою площею 16,6 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1, було зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с.12).

Згідно заяви ОСОБА_3 від 15 серпня 2017 року за №23699758, вона відмовилася від речового права на нерухоме майно, яке знаходиться в АДРЕСА_1, про що державним реєстратором було внесено відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, що стверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (а.с.57, 58).

Згідно листа Тарасівської сільської ради від 9 серпня 2017 року за №308/02-29, до виконкому сільської ради поступили заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо надання земельної ділянки в розмірі 0,15 га в АДРЕСА_1. Рішенням сьомої сесії сьомого скликання від 23.12.2016 року вирішено, що заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишити без розгляду, так як земельна ділянка по АДРЕСА_1 є спірна і справа знаходиться на розгляді по розподілу спадщини в Тячівському районному суді. Інформації щодо права власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, виконком сільської ради не має. Земельною ділянкою в розмірі 0,50 га по АДРЕСА_1, згідно даних по господарського обліку до дня смерті користувався ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.33).

Згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, який виготовлений на замовлення ОСОБА_1, інвентаризаційна вартість становить 176240 гривень (а.с.63-66).

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва; якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. ст. 1216 - 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Згідно з ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, в тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем ОСОБА_1 та його представником ОСОБА_2 в судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведено факт реєстрації та належності спірного нерухомого садкового майна - житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1, померлій ОСОБА_6 та в подальшому її спадкоємцю за заповітом ОСОБА_4.

Виготовлення позивачем 15.03.2017 року на своє ім'я технічного паспорту на вказаний будинок не може підтверджувати факту побудови даного будинку і його належності померлій ОСОБА_6 і її спадкоємцю за заповітом ОСОБА_4

Судом першої інстанції також правильно встановлено, що за життя ОСОБА_4 склав заповіт від 10 серпня 2016 року, яким все своє майно заповів відповідачці ОСОБА_3, яка прийняла спадщину за даним заповітом і від спадщини не відмовилася.

Таким чином, спадкоємцем за заповітом за померлим ОСОБА_4 є відповідач ОСОБА_3, до якої перейшли усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

З врахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність заявленого позову та обґрунтовано відмовив у його задоволенні.

Доводи апеляційної скарги даних висновків суду не спростовують, ґрунтуються на невірному розумінні фактичних обставин справи та неправильному тлумаченні вищенаведених вимог закону, а тому не заслуговують на увагу.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

За таких обставин апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд ,-

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2, - залишити без задоволення.

Рішення Тячівського районного суду від 06 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 03 липня 2018 року

Головуючий:

Судді: