Ухвала суду № 75050095, 02.07.2018, Любешівський районний суд Волинської області

Справа №162/197/18

Номер провадження 1-кп/162/17/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Гладіч Н.І.,

за участю секретаря Будько І.М.,

прокурора Федчика С.В.,

захисника особи, щодо якої передбачається

застосування примусових заходів

медичного характеру - адвоката Клубука О.П.,

законного представника особи, щодо якої

передбачається застосування примусових заходів

медичного характеру ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, у кримінальному провадженні №12018030140000037 від 09 лютого 2018 року за фактом вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України,-

встановив:

20 березня 2018 року з прокуратури Любешівського відділу Маневицької місцевої прокуратури до Любешівського районного суду Волинської області надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12018030140000037 від 09 лютого 2018 року, який вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 186 КК України, оскільки останній за станом здоров'я потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.

Клопотання вмотивоване тим, що ОСОБА_3 08 лютого 2018 року приблизно о 12 годині 45 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля Любешівського відділення ПАТ КБ «ПриватБанк», що на вулиці Незалежності, 60 в смт. Любешів Любешівського району Волинської області, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, із відгороджувальної конструкції відкрито викрав бувший у користуванні металевий ланцюг, чим згідно висновку товарознавчої експертизи № 32/2018 від 22 лютого 2018 року спричинив ПАТ КБ «ПриватБанк» майнову шкоду на суму 190 (сто дев'яносто) гривень. При цьому, ОСОБА_3, будучи поміченим в момент скоєння правопорушення інженером з обслуговування терміналів банку ОСОБА_4, на вимогу останнього припинити свою протиправну поведінку та залишити майно не відреагував, а натомість залишив місце правопорушення з викраденим майном.

Таким чином, протиправні дії ОСОБА_3 містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 54 від 22 лютого 2018 року у ОСОБА_3 в період, що відноситься до часу вчинення інкримінованого йому правопорушення, виявлялися ознаки безперервно - протікаючої параноїдальної шизофренії, які позбавляли його можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. У ОСОБА_3 виявляються в даний час ознаки безперервно-протікаючої параноїдної шизофренії, які позбавляють його можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. За своїм психічним станом, відповідно до висновку експерта, він потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

В судовому засіданні прокурор Федчик С.В. підтримав клопотання про застосування до ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.

Захисник Клубук О.П. та законний представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечували проти задоволення даного клопотання.

Особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння - ОСОБА_3 в судове засідання на розгляд клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру не з"явився, оскільки перебуває на стаціонарному лікуванні в Волинській обласній психіатричній лікарні №1 м. Луцька, тому розгляд даного клопотання відповідно до ч.1 ст.512 КПК України ухвалено проводити у відсутності особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру.

Представник потерпілого ПАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_8. в судове засідання на розгляд даного клопотанняне не з"явився, подав до суду заяву, згідно якої просив судовий розгляд клопотання проводити у його відсутності, дане клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_3 підтримує в повному обсязі.

Суд, заслухавши учасників судового провадження, допитавши свідків, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

В судовому засіданні знайшов підтвердження факт вчинення ОСОБА_3 суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, який в момент його вчинення, за висновком проведеної під час досудового слідства судово-психіатричної експертизи, перебував у стані неосудності.

Факт вчинення ОСОБА_3 суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.186 КК України підтверджується показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні та доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження і оглянуті та досліджені судом в судовому засіданні, а саме:

- показаннями свідка ОСОБА_4, який показав, що 08 лютого 2018 року бачив як невідомий чоловік вчиняв протиправні дії, відкрито викравши металевий ланцюг біля Любешівського відділення ПАТ КБ «ПриватБанк», переконував останнього припинити протиправну поведінку та певний час переслідував його;

- показаннями свідка ОСОБА_6, який показав, що 08 лютого 2018 року під час добового чергування на територію ДПРЧ прийшов невідомий чоловік обмотаний ланцюгом, який просив в нього мішок;

- довідкою із ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо належності майданчика та відгороджувальної конструкції Північно-Західному РУ ГІАТ КБ «ПриватБанк»;

- протоколом огляду місця події від 08 лютого 2018 року, в ході проведення якого, виявлено відсутність одного металевого ланцюга на відгороджувальній конструкції біля Любешівського відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» по вул. Незалежності. 60 в смт. Любешів;

- протоколом огляду речей від 09 лютого 2018 року, відповідно до якого було оглянуто предмет правопорушення - металевий ланцюг;

- постановою від 09 лютого 2018 року про визнання вказаного ланцюга речовим доказом;

- висновком товарознавчої експертизи № 32/2018 від 22 лютого 2018 року, відповідно до якої вартість викраденого елементу конструкції - металевого ланцюга складає 190 гривень.

Крім цього, згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 54 від 22 лютого 2018 року на час інкримінованих підозрюваному протиправних його дій у ОСОБА_3 виявлялися ознаки безперервно - протікаючої параноїдальної шизофренії. На даний час у ОСОБА_3 виявляються ознаки безперервно-протікаючої параноїдної шизофренії. Наявний на час інкримінованих йому протиправних дій психічний розлад позбавляв ОСОБА_3, як позбавляє і на даний час, здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом, відповідно до висновку експерта, ОСОБА_3 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Таким чином, у судовому засіданні знайшло підтвердження те, що ОСОБА_3 08 лютого 2018 року приблизно о 12 годині 45 хвилин вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України, за висновком проведеної під час досудового розслідування судово-психіатричної експертизи, на час вчинення вказаного діяння перебував у стані неосудності.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв"язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» від 03.06.2005 року № 7 роз'яснено, що неосудність та обмежена осудність є юридичними категоріями, а тому визнання особи неосудною (ч. 2 ст. 19 КК) чи обмежено осудною (ч. 1 ст. 20 КК) належить виключно до компетенції суду. Разом з цим, слід враховувати, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб (ст. 96 КК), - висновку судово-медичної експертизи.

Відповідно до ч.2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керуватися ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.

Відповідно до ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом, зокрема до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 513 КПК України, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України у стані неосудності, що виключає можливість застосування покарання, оскільки він за своїм психічним станом не міг усвідомлювати своїх дій та керувати ними, а тому враховуючи характер та тяжкість захворювання, тяжкість вчиненого діяння, ступінь небезпечності хворого ОСОБА_3, суд застосовує до останнього примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Речові докази, а саме: металевий ланцюг, який зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області, повернути потерпілому у даному кримінальному провадженні - ПАТ КБ «ПриватБанк».

Судові витрати у даному кримінальному провадженні, пов"язані з проведенням товарознавчої експертизи в розмірі 572 (п"ятсот сімдесят дві) гривні, слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 512-513 КПК України, ст.ст. 19, 93, 94 КК України, суд,-

ухвалив:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Речові докази, а саме: металевий ланцюг, який зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області, повернути потерпілому у даному кримінальному провадженні - ПАТ КБ «ПриватБанк».

Судові витрати, пов"язані з проведенням товарознавчої експертизи в розмірі 572 (п"ятсот сімдесят дві) гривні, слід віднести за рахунок держави.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Головуючий: