Постанова № 75049001, 03.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3208/18 Справа № 201/14452/17 Головуючий у 1 й інстанції - Федоріщев С. С. Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 5

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. Дніпро

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Баранніка О.П., Посунся Н.Є., при секретарі Сахарові Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 лютого 2018 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання квартири спільною сумісною власністю, про визнання права власності на частину квартири,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_3 з позовом про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю та про визнання права власності на ? частину цієї квартири. В обґрунтування позову посилався на те, що вказана квартира набута ними у період шлюбу за спільні кошти, проте правовстановлюючих документів на неї він не мав, а усі спроби після розірвання шлюбу домовитися про поділ спільно нажитого майна не призвели до їх вирішення.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15.02.2018р. у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати вказане рішення суду першої інстанції, посилаючись на не правильне застосування судом позовної давності та не врахування порушення його права співвласника набутої у період шлюбу квартири. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 посилалася на її необгрунтованість та вважала, що ОСОБА_2 фактично пропущено трирічний строк позовної давності для вимоги про поділ майна, оскільки ще з 2011 року вони так і не домовилися про порядок поділу квартири та гаража.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову за такими підставами.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові ОСОБА_2 про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю та про визнання права власності на ? частину цієї квартири, суд першої інстанції виходив з пропуску ним трирічного строку позовної давності з моменту розірвання шлюбу.

Вказаний висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та обставинам справи, з яких вбачається наступне.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 17.09.1994р. перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 07.02.2011р. (а.с.4).

За наданими на ухвалу суду відомостями Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» двокімнатна квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого 11.11.1997р. договору купівлі-продажу (а.с.34,35,53,54).

ОСОБА_3 підтвердила факт набуття вказаної квартири у період шлюбу з ОСОБА_2 у спільну сумісну власність та просила застосувати трирічну позовну давність до вимог про її поділ. При цьому посилалася на те, що у 2011 році ОСОБА_2 заявляв вимоги про поділ квартири, проте вони так і не домовилися про порядок поділу. ОСОБА_2 намагався також продати гараж, який також є їх спільною власністю, проте вона не надала на це своєї згоди (а.с.56,57).

Відповідно до вимог ч.1 ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

За вимогами ч.2 ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права.

ОСОБА_2 вказував, що про порушення свого права на поділ квартири він дізнався у вересні 2017 року, після чого відразу звернувся до адвоката та подав даний позов. Не вважав, що пропустив трирічний строк звернення до суду саме після розірвання шлюбу, оскільки ними з колишньою дружиною ОСОБА_3 питання щодо поділу квартири не було вирішено. До цього він звертався до колишньої дружини ОСОБА_3 про поділ гаража шляхом його продажу, проте вона не надала своєї згоди на продаж. ОСОБА_3 підтвердила, що питання щодо поділу квартири та гаража ними з колишнім чоловіком ОСОБА_2 вирішувалося, проте так і не було вирішено протягом усього часу після розірвання шлюбу, спосіб їх поділу її не влаштовував.

Зазначені обставини свідчать, що колишнім подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 питання щодо поділу набутих у період шлюбу квартири та гаража фактично знаходилося у стадії його можливого вирішення. Звернення ОСОБА_2 до суду у 2017 році відбулося лише у зв'язку з відмовою ОСОБА_3 від поділу квартири, що і свідчило про порушення його права власності на вказану квартиру. У зв'язку з цим саме відмова ОСОБА_3 від поділу квартири і є початком відліку строку позовної давності. Та обставина, що ОСОБА_2 був позбавлений права користування квартирою через зміну ОСОБА_3 замків на вхідних дверях не свідчить про порушення його права власності, оскільки власник має право, а не обов'язок проживати у належній йому квартирі.

Враховуючи встановлені обставини про набуття квартири АДРЕСА_1 у період шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на підставі вимог ст.ст.69-72 СК України її слід визнати їх спільною сумісною власністю з рівними частками та визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину цієї квартири.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та обставинам справи, його рішення на підставі п.3,4 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову та апеляційної скарги ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу та позов ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 лютого 2018 року скасувати.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Судді : Пономарь З.М. Бараннік О.П. Посунся Н.Є.