Рішення № 75048064, 21.06.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року

місто Дніпро

єдиний унікальний номер судової справи 201/12487/16-ц

номер провадження 2/201/201/2018

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі судді Ходаківського М.П.,

секретаря судового засідання Пісчанської Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»

до ОСОБА_1

про звернення стягнення на предмет іпотеки та

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі – ПАТ «Альфа-Банк») звернулося до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1П.) про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності (а.с.3-7).

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 вересня 2016 року указана позовна заява передана для розгляду судді Черновському Г.В. (а.с.1)

Ухвалою судді від 07 вересня 2016 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.2).

У зв’язку зі звільненням судді Черновського Г.В. з посади судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська розпорядженням керівника апарату призначено повторний автоматизований розподіл справи (а.с.64), яка згідно із протоколом від 04 жовтня 2016 року передана для розгляду судді Ходаківському М.П. (а.с. 65). Ухвалою судді від 04 жовтня 2016 року указану цивільну справу прийнято до свого провадження (а.с.66).

В обґрунтування поданого позову, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач посилається на те, що 21 березня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», яке змінило своє найменування на ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 800003425, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 558360 доларів США. В забезпечення виконання зобов’язань за указаним кредитним договором між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 21 березня 2008 року укладено іпотечний договір № 800003425-И, предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: м. Дніпро (Дніпропетровськ), вул. Володимира Вернадського (колишня Дзержинського)АДРЕСА_1. 21 березня 2008 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_2 до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна внесено запис про заборону на відчуження майнових прав на указану квартиру. У зв’язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору виникла заборгованість. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2012 року було задоволено позов ПАТ «Альфа-Банк» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 11561368, 42 грн. Однак рішення суду відповідачем не виконується та заборгованість за кредитним договором залишається не погашеною. Оскільки наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку майно позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 800003425 від 21 березня 2008 року у розмірі 11558149,42 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 30 квітня 2006 року, шляхом проведення прилюдних торгів в рамках виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою за згодою сторін або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна (а.с.170-171).

Представник позивача, що діє на підставі довіреності від 03 жовтня 2017 року (а.с. 173), надала до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила розглянути справу без її участі (а.с. 191).

Представник відповідача, що діє на підставі договору про надання правової допомоги від 21 грудня 2017 року, також надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Також у матеріалах справи міститься відзив представника відповідача на уточнену позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача вважає, що позивач дізнався про порушення свого права ще у 2009 році, коли звернувся до відповідача з досудовою вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором. Також з часу ухвалення Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська рішення від 17 жовтня 2012 року і до звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки минуло майже 4 роки. У зв’язку з цим позивач без поважних причин пропустив трирічний строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав і законних інтересів. Крім того, представник відповідача зазначає, що на предмет іпотеки вже звернуто стягнення шляхом проведення прилюдних торгів, що здійснені у межах виконавчого провадження № 36120874 з виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2012 року. За таких обставин відсутній предмет спору, у зв’язку із чим провадження у справі повинно бути закрито (а.с.185-187).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 21 березня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 800003425, з умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 558360 доларів США зі сплатою 14,50% річних на строк до 21 березня 2018 року (а.с.9-17).

З метою забезпечення виконання зобов’язань за указаним кредитним договором між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 21 березня 2008 року було укладено іпотечний договір № 800003425-И. Предметом іпотеки за цим договором є квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_3. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 30 квітня 2006 року на підставі рішення № 737 від 20 лютого 2006 року та зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно 08 травня 2006 року. Сторони оцінили предмет іпотеки у 3635300 грн. (а.с.18-23).

Внаслідок невиконання позичальником зобов’язань за кредитним договором № 800003425 виникла заборгованість.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2012 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 800003425 у розмірі 11558149,42 грн. (а.с.47-48).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, а згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконував, у зв’язку із чим наявна заборгованість в сумі 11558149,42 грн., з яких заборгованість за кредитом – 4346440,09 грн., заборгованість за відсотками – 2865269,33 грн., пеня – 4346440.

За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Незважаючи на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2012 року, яким було стягнуто заборгованість за кредитним договором, указана заборгованість підлягає погашенню, оскільки наявність рішення про її стягнення не припиняє зобов’язання за договором, яке відповідно до ст. 599 ЦК України припиняється виконанням проведеним належним чином. З матеріалів справи не вбачається, що існуюче зобов'язання між сторонами було виконано або припинено іншим шляхом, передбаченим ст. ст. 600-609 ЦК України, а отже підлягає виконанню, виходячи зі змісту кредитного договору та договору іпотеки в спосіб обраний позивачем.

Посилання представника відповідача на сплив позовної давності не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону, конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Відповідно до вказаної норми іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»), Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням.

Виходячи з того, що відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, позивач має право на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Щодо доводів представника відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі, зокрема у зв’язку із відсутністю предмета спору, то суд не може прийняти їх до уваги, виходячи з такого.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Пороте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

До такого висновку дійшов Верховний суд у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17.

Із матеріалів справи та доводів сторін вбачається, що представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог, а відповідач заперечує проти цього, що свідчить про наявність між сторонами цивільно-правового спору, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України «Про іпотеку».

Стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

Таким чином, у спорах цієї категорії лише не зазначення в резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц.

З урахуванням викладеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь ПАТ «Альфа-Банк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1378 грн.

На підставі викладеного суд

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 800003425 від 21 березня 2008 року у розмірі 11558149,42 грн., з яких: яких заборгованість за кредитом – 4346440,09 грн., заборгованість за відсотками – 2865269,33 грн., пеня – 4346440 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 30 квітня 2006 року, шляхом проведення прилюдних торгів в рамках виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою за згодою сторін або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_4) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» судовий збір у розмірі 1378 грн. (однієї тисячі триста сімдесят вісім грн.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 03 липня 2018 року.

Суддя М.П.Ходаківський