Постанова № 75047194, 26.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 р. Справа № 820/1538/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 (суддя Спірідонов М.О., вул. Марїнська, 18-б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 07.05.18) по справі № 820/1538/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКА-СЕРВІС"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІКА-СЕРВІС", звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2017 № 0008991410 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 адміністративний позов задоволено.

Головним управлінням ДФС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, на думку відповідача, висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем не надано.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС в Одеській області у віддаленому структурному підрозділі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІКА-СЕРВІС» , розташованому за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Станційна (попередня назва - вул. Мізікевича), 57, в період часу з 15 год. 30 хв. 18.09.2017 року по 15 год. 20 хв. 20.09.2017 було проведено фактичну перевірку щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами перевірки складено акт від 20.09.2017 № 765/15/20/РРО/39017226, яким встановлено порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». При співставленні фактичних залишків товарів з даними бухгалтерського обліку встановлені надлишки товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до додатку 1 до Акту «Відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей», що додається, при проведенні перевірки ТОВ «ЮНІКА-СЕРВІС» відсутні первинні бухгалтерські документи обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на наступні товари: дезодорант аерозольний АХЕ («Апполо») в кількості - 544 шт., дезодорант аерозольний АХЕ (Вlаск) в кількості - 447 шт. та дезодорант аерозольний «АХЕ» (GOLD) в кількості - 544 шт.) на загальну суму 48 945,86 грн.

Позивачем було подано заперечення до Акту перевірки в порядку, визначеному п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України.

Листом від 12.10.2017 №10298/10/15-32-14-06-03 ГУ ДФС в Одеській області повідомило позивача про результати розгляду заперечення, а саме - викладені у ньому аргументи, на думку податкового органу, не спростовують факту порушення, відображенні в акті перевірки.

27.10.2017 на адресу позивача поштою надійшло податкове повідомлення-рішення від 17.10.2017 № 0008991410 (форма «С»), винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області, про застосування 97 885,72 грн. штрафу згідно з п. 1 ст. 17, ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Позивач в порядку, передбаченому ст. 56 ПК України оскаржував податкове повідомлення-рішення від 17.10.2017 року № 0008991410 в адміністративному порядку, подавши до Державної фіскальної служби України скаргу від 03.11.2017 вих.№03/11-1.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 17.01.2018 за № 1574/6/99-99-11-03-01-25 в задоволенні скарги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2017 № 0008991410 відмовлено.

Позивач заперечуючи законність вказаного податкового повідомлення -рішення, звернувся до суду з вказаним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосуванні норм законодавства.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Згідно з п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 зазначеного Закону встановлено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16 липня 1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 1, 3, 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Судовим розглядом встановлено, що службовими особами відповідача при проведенні фактичної перевірки віддаленого структурного підрозділу ТОВ "ЮНІКА-СЕРВІС" було виявлено надлишки товарно-матеріальних цінностей.

Так, в ході фактичної перевірки позивачем на підтвердження належного обліку товарних запасів було надано оригінал касової книги, прибуткові та видаткові касові ордери, ліміт готівки, книга обліку розрахункових операцій, зворотно-сальдові відомості по рахунку 301, 31, 361, залишки товарно - матеріальних цінностей.

На підставі первинних документів контролюючим органом було встановлено невідповідність кількості одиниць товару дезодорантів "АХЕ" між даними бухгалтерського обліку та фактичними залишками на складі.

Відповідно до додатку 1 до Акту «Відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей» при проведенні перевірки ТОВ «ЮНІКА-СЕРВІС» відсутні первинні бухгалтерські документи обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на наступні товари: дезодорант аерозольний АХЕ («Апполо») в кількості - 544 шт., дезодорант аерозольний АХЕ (Вlаск) в кількості - 447 шт. та дезодорант аерозольний «АХЕ» (GOLD) в кількості - 544 шт.) на загальну суму 48 945,86 грн.

Колегія суддів зазначає, що під час перевірки позивачем не було підтверджено походження наявних товарно-матеріальних цінностей, які складали надлишок, зазначених в опису, у зв'язку з чим, інспектори дійшли висновку про порушення позивачем ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, на підставі тих документів, що були надані позивачем на час перевірки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючим органом під час перевірки взято до уваги лише відомості товарно-матеріальних цінностей станом на 19.09.2017, видаткові та прибуткові накладні.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відомості товарно - матеріальних цінностей це додаток до акту перевірки, складений контролюючим органом при перевірці, а висновки про порушення порядку обліку товарів зроблені з урахуванням співставлення фактичних залишків товарів з даними бухгалтерського обліку позивача.

Колегія суддів також вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що документами, які підтверджують факт надходження на склад позивача від постачальника ТОВ "Юнілевер Україна" дезодоранту аерозольний АХЕ («Апполо») в кількості - 544 шт., дезодорант аерозольний АХЕ (Вlаск) в кількості - 447 шт. та дезодорант аерозольний «АХЕ» (GOLD) в кількості - 544 шт.) є товарні накладні від 28.08.2017 № 2970043788, від 11.09.2017 №2970044178, від 18.09.2017 №2970044301.

При цьому, як вбачається з товарної накладної від 18.09.2017 №2970044301 датою постачання товару є 20.09.2017, тобто наступний день після проведення фактичної перевірки запасів.

Отже, товар за вказаною накладною в ході перевірки на склад не надходив, а тому підтверджувати облік надлишків не може.

Окрім того, згідно товарної накладної від 11.09.2017 №2970044178 на склад позивача надійшла наступна кількість одиниць товару: дезодорант аерозольний «АХЕ» (GOLD) в кількості 168 шт., дезодорант аерозольний АХЕ (Вlаск) в кількості 168 шт.

Щодо перевезення іншої частини дезодорантів: АХЕ («Апполо») в кількості - 579 шт., АХЕ (Вlаск) в кількості 716 шт, «АХЕ» (GOLD) в кількості 368 шт. належних доказів позивачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи в судовому порядку надано не було.

Окремо, колегія суддів звертає увагу на те, що платіжні доручення, що містяться в матеріалах справи спрямовані на оплату товарів, згідно з товарними накладними № 2970044178 від 11.09.2017 та №2970044301 від 18.09.2017. Одночасно відомостей оплати товару за товарною накладною від 28.08.2017 № 2970043788 позивачем не надано.

Таким чином, відсутність первинних документів на виявлені податковим органом надлишки товарно-матеріальних цінностей свідчить про неналежне ведення товариством обліку товарних запасів на складі.

При цьому, безпідставними є доводи позивача про те, що на момент здійснення перевірки склад продовжував працювати, товар приходив та вибував, оскільки товарно-транспортні накладні на встановлені контролюючим органом надлишки ТМЦ товариством надано не було.

Також, колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача та висновки суду першої інстанції про те, що фактичні залишки товаро-матеріальних цінностей встановлюються під час проведення інвентаризації, яка при перевірці не проводилась, оскільки відповідно до ст.10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань; об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством. Діючим законодавством не передбачена обов'язковість проведення інвентаризації під час фактичної перевірки підприємства податковим органом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним зроблений відповідачем за результатами перевірки висновок, що позивачем порушенні вимоги п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не ведення обліку товарних запасів, в порядку встановленому законодавством України, за місцем їх реалізації.

Згідно статті 20 даного Закону, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, з'ясовані обставини справи та надані відповідачем матеріали проведеної фактичної перевірки підтверджують наявність в діях позивача порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому є правомірним притягнення позивача спірним рішеннями до відповідальності за це порушення.

Оскільки судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття помилкового рішення, то рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 по справі № 820/1538/18 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКА-СЕРВІС" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко Постанова складена в повному обсязі 02.07.18.