Постанова № 75046956, 27.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2018 р.м. ОдесаСправа № 815/510/18

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравець О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги ОСОБА_2, Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду, яке прийнято 14 березня 2018 року у складі суду судді: Андрухіва В.В. в місті Одесі по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, в якому позивач просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виразилась у ненаданні відповіді на заяви від 11.09.2017 року та від 30.11.2017 року; зобов'язати відповідача надати відповідь на заяви від 11.09.2017 року та від 30.11.2017 року; стягнути з відповідача 50000 грн. у якості компенсації моральної шкоди.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року заявлений позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, що виразилася у ненаданні відповіді на заяви ОСОБА_2 від 11.09.2017 року та від 30.11.2017 року. Зобов'язано Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області надати відповідь на заяви ОСОБА_2 від 11.09.2017 року та від 30.11.2017 року. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заявленого позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених вимог у повному обсязі.

Також, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог позивача, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям по справі нового рішення про відмову у задоволенні вимог позивача, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції, зокрема, норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Представником відповідача поданий відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому останній просить залишити подану апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.08.2017 року о 09:24 ОСОБА_2 звернувся до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з електронним зверненням, відповідно до якого зазначив, що 26.08.2017 року у торгівельному закладі (продукти харчування), за адресою: АДРЕСА_1 (м. Одеса) йому було відмовлено у наданні книги відгуків та пропозицій, та просив вжити заходи для приведення роботи вказаного торгівельного закладу у відповідність із законами України.

04.09.2017 року ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області направило на адресу ОСОБА_2 лист за вих. № 6187/06 щодо розгляду звернення, в якому зазначило, що оскільки в його заяві не зазначено найменування суб'єкта господарювання, ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області не має можливості вжити відповідні заходи державного контролю.

11.09.2017 року о 12:33 ОСОБА_2 звернувся до начальника ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області із заявою, відповідно до якої зазначив, що з огляду на зміст листа від 04.09.2017 року за №6187/06 та зважаючи на відсутність будь-якої інформації про найменування суб'єкта господарювання у вільному доступі в зазначеному торгівельному закладі, просив прийняти фото магазину. Відповідь просив надати на електронну адресу. Як додаток до вказаної заяви вказав фото від 10.09.2017 року.

30.11.2017 року о 14:03 ОСОБА_2 звернувся до начальника ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області із заявою, відповідно до якої зазначив, що з огляду на відсутність відповіді на його звернення від 11.09.2017 року, просив підтвердити, що ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області свідомо порушує Закон України «Про звернення громадян». Просив утриматись від надання брехливих відомостей. Відповідь просив надати на електронну адресу.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, що виразилась у ненаданні відповіді на заяви від 11.09.2017 року та від 30.11.2017 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач допустив протиправне порушення ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», не надавши позивачу відповідей на його звернення, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання протиправною бездіяльності ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, що виразилася у ненаданні відповіді на заяви від 11.09.2017 року та від 30.11.2017 року, та зобов'язання ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області надати відповідь на заяви від 11.09.2017 року та від 30.11.2017 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача 50000 грн. у якості компенсації моральної шкоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки судом не встановлено факту заподіяння моральної шкоди позивачу діями чи бездіяльністю відповідача, будь-яких доказів заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань позивач суду не надав.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявленого позову з огляду на викладене.

Як зазначається в ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02.10.1996 року (далі - Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Даною статтею також надано тлумачення зазначених термінів.

Зокрема, дана стаття регламентує, що заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо; скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до аналізу ст. 5 Закону № 393/96-ВР, а саме абзаців 4, 5, звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії» та записується (реєструється) посадовою особою.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

У відповідності до ст.ст. 14, 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

За правилами ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено під час апеляційного розгляду справи та не заперечується апелянтом-відповідачем, 29.08.2017 року о 09:24 ОСОБА_2 звернувся до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з електронним зверненням, відповідно до якого зазначив, що 26.08.2017 року у торгівельному закладі (продукти харчування), за адресою: АДРЕСА_1 (м. Одеса) йому було відмовлено у наданні книги відгуків та пропозицій, та просив вжити заходи для приведення роботи вказаного торгівельного закладу у відповідність із законами України.

04.09.2017 року ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області направило на адресу ОСОБА_2 лист за вих. № 6187/06 щодо розгляду звернення, в якому зазначило, що оскільки в його заяві не зазначено найменування суб'єкта господарювання, ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області не має можливості вжити відповідні заходи державного контролю.

11.09.2017 року о 12:33 ОСОБА_2 звернувся до начальника ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області із заявою, відповідно до якої зазначив, що з огляду на зміст листа від 04.09.2017 року за №6187/06 та зважаючи на відсутність будь-якої інформації про найменування суб'єкта господарювання у вільному доступі в зазначеному торгівельному закладі, просив прийняти фото магазину. Відповідь просив надати на електронну адресу. Як додаток до вказаної заяви вказав фото від 10.09.2017 року.

Також 30.11.2017 року о 14:03 ОСОБА_2 звернувся до начальника ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області із заявою, відповідно до якої зазначив, що з огляду на відсутність відповіді на його звернення від 11.09.2017 року, просив підтвердити, що ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області свідомо порушує Закон України «Про звернення громадян». Просив утриматись від надання брехливих відомостей. Відповідь просив надати на електронну адресу.

Відповідач не заперечує, що відповіді на заяви позивача від 11.09.2017 року та від 30.11.2017 року ним надано не було.

Поряд з цим, як на підставу для не надання відповіді на заяви позивача від 11.09.2017 року та від 30.11.2017 року, відповідач, як в запереченнях на заявлений позов, так і в поданій апеляційній скарзі, послався на те, що звернення позивача від 29.08.2017 року, 11.09.2017 року та 30.11.2017 року стосувались одного й того самого питання, на які ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області листом від 04.09.2017 року за № 6187/06 надано вичерпну відповідь.

Проте, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно визнані безпідставними доводи відповідача стосовно того, що звернення позивача від 29.08.2017 року, 11.09.2017 року та 30.11.2017 року стосувались одного й того самого питання, на які ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області листом від 04.09.2017 року за № 6187/06 надано вичерпну відповідь.

Так, як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно ч.ч. 2, 3 ст. 8 Закону № 393/96-ВР не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за наведених правил Закону № 393/96-ВР повторне звернення не розглядається, якщо перше вирішено по суті.

Однак, з відповіді відповідача на звернення ОСОБА_2 від 29.08.2017 року вбачається, що по суті воно вирішено не було через брак інформації щодо найменування суб'єкта господарювання.

Що стосується звернення позивача від 30.11.2017 року, зі змісту цього звернення вбачається, що воно не є повторним, оскільки його зміст відрізняється від змісту попередніх звернень від 29.08.2017 року та 11.09.2017 року.

Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не було надано жодних доказів прийняття начальником ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області рішення про припинення розгляду звернення ОСОБА_2 від 11.09.2017 року, якщо відповідач вважав це звернення повторним.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач допустив протиправну бездіяльність не надавши позивачу відповідей на його звернення, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання протиправною бездіяльності ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, що виразилася у ненаданні відповіді на заяви від 11.09.2017 року та від 30.11.2017 року, та зобов'язання ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області надати відповідь на заяви від 11.09.2017 року та від 30.11.2017 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги-відповідача спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги-відповідача встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача 50000 грн. у якості компенсації моральної шкоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з огляду на викладене.

Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сам факт заподіяння моральної шкоди має довести суду позивач.

Як в адміністративному позові, так і поданій апеляційній скарзі, позивач зазначає, що відповідач, не надавши відповіді по суті на його заяви від 11.09.2017 року та від 30.11.2017 року, порушив ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», що завдало позивачу моральних страждань, оскільки унеможливило функціонування його особистості на конституційних засадах.

Разом з цим, будь-яких доказів заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань останнім суду не надав, а так само судом не встановлено факту заподіяння моральної шкоди позивачу діями чи бездіяльністю відповідача. В даному випадку позивачем не надано ні розрахунку моральної шкоди, ні доказів чи обґрунтування моральних страждань, спричинених неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача.

Відсутні наведені обґрунтування і в апеляційній скарзі позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачу слід відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 243, 244, 245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду у випадках визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець