Постанова № 75046875, 02.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4156/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Обрізка І.М., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДДК Трейдінг» до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання дій протиправними та стягнення матеріальної шкоди,

суддя(і) у І інстанції Біньковська Н.В.,

час ухвалення рішення не зазначено.,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «ДДК Трейдінг» (далі - ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними дії Івано-Франківської митниці ДФС (далі - Митниця), які полягають у визначенні (нарахуванні) зобов'язань з відшкодування 13619,28 грн. витрат відповідача за зберігання товару позивача на складі Митниці та стягнути з Державного бюджету України в особі Митниці на користь позивача 13619,28 грн. завданої матеріальної шкоди.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року у справі № 809/317/18 позов було задоволено частково. Визнано протиправними дії Митниці щодо визначення (нарахування) зобов'язань позивачу з відшкодування 13619,28 грн. витрат відповідача за зберігання товару позивача на складі митниці та зобов'язано відповідача повернути ТОВ сплачені кошти за зберігання товару позивача на складі митних органів в зазначеній сумі. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При задоволенні позовних вимог ТОВ суд першої інстанції виходив із того, що оскільки не було встановлено вини позивача при притягненні до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 283 Митного кодексу України, то витрати митного органу за зберігання товару, який був вилучений у справі про порушення митних правил, після набрання законної сили постановою апеляційного суду Івано-Франківської області відшкодуванню не підлягають.

У апеляційній скарзі Митниця просить зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що витрати, які поніс позивач у розмірі 13619,28 грн., виникли у зв'язку із бездіяльністю самого позивача, який не здійснив жодного заходу щодо повернення товару. При цьому наголошує, що товари позивача зберігались на складі митниці понад 10 днів з моменту набрання рішення законної сили і плата за зберігання почала нараховуватись лише з 11 дня.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що доводи апелянта є помилковими, а тому вважає що вона підлягає залишенню судом без задоволення, а рішення суду - без змін.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, 14 березня 2017 року між компанією нерезидентом NEW AI PELLET s.r.o. Словакія (Покупець) та ТОВ (Продавець) було укладено контракт № NAP-DDK-01, предметом якого є купівля-продаж продуктів лісопереробки (товар-поставка хвойних пиломатеріалів).

25 травня 2017 року при здійсненні митного оформлення поставки хвойних пиломатеріалів відповідачем було з'ясовано, що керівником ТОВ ОСОБА_3 через митного брокера ОСОБА_4 подано інвойс № 38 від 2 травня 2017 року, у якому на відміну від інвойсу з аналогічним номером, поданим Київському обласному та по м. Києву УЛМГ, зазначено що експорту підлягає товар - 29,362 м/куб пиломатеріалів хвойних ялина (ель) та сертифікат № 147277 від 19 травня 2017 року на право вивезення пиломатеріалів породи сосна. Тому відповідачем було зроблено висновок, що керівником ТОВ вчинені дії, спрямовані на переміщення товару через митний кордон України шляхом подання до органу доходів і зборів документів інвойсу № 38 від 2 травня 2017 року та сертифікату про проходження лісоматеріалів і виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій № 147277 від 19 травня 2017 року, які містять неправдиві відомості щодо найменування та асортименту та асортименту товару, що є порушенням, передбаченим частиною 1 статті 483 Митного кодексу України. Дані обставини зафіксовано у протоколі № 74/20600/2017 від 6 червня 2017 року.

Безпосередні предмети порушення митних правил, а саме, транспортний засіб та пиломатеріали обрізні: породи ялина європейська, ялиця біла, в кількості 29,375 м3 було тимчасово вилучено у позивача та поміщено на зберігання на склад Митниці на підставі статті 151 Митного кодексу України.

Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 3 січня 2018 року постанову Івано-Франківського міського суду від 5 грудня 2017 року щодо ОСОБА_3 було скасовано, а провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків давності. Вилучений у ОСОБА_3 товар 29,375 м/куб обрізних пиломатеріалів ялини європейської та ялиці білої (або його вартість) визнано таким, що підлягає поверненню.

23 січня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення вилученого товару зі складу Митниці та звільнення від відшкодування нарахованих витрат за зберігання товару.

25 січня 2018 року відповідач листом повідомив позивача, що для отримання товару зі складу Митниці необхідно звернутись до відповідача 26 січня 2018 року, а для оформлення всіх необхідних документів - до відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Митниці.

26 січня 2018 року позивач повторно подав відповідачу заяву про передачу товару без будь-яких додаткових оплат та просив письмово повідомити про результат вирішення пункту 2 прохальної частини заяви від 23 січня 2018 року, а саме, щодо звільнення ТОВ та ОСОБА_3 від відшкодування нарахованих витрат митниці на зберігання товару.

26 січня 2018 року Митницею позивачу вручено повідомлення щодо відшкодування витрат за зберігання на складі Митниці товару на загальну суму 13619,28 грн. із зазначенням банківського рахунку у Держказначейській службі, оплата яких була умовою для видачі товару зі складу.

9 лютого 2018 року листом Митниці за № 217/10/09-70-10-12 відмовлено позивачу у звільненні від сплати витрат за зберігання товару та роз'яснено, що оскільки товар зберігався на складі митниці понад 10 днів, то з моменту набрання рішенням суду законної сили має нараховуватись плата за зберігання, починаючи з 11 дня, на підставі п.6 розділу 2 Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування та Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 731 від 15 червня 2012 року.

26 січня 2018 року позивачем платіжним дорученням № 506 сплачено суму 13619,28 грн. на рахунки Держказначейської служби України, що стверджується також уніфікованою митною квитанцією МД-1 серії КВ № 646376, а товар відпущено позивачу зі складу Митниці згідно із накладною № 2 від 26 січня 2018 року.

Частиною 4 статті 240 Митного кодексу України (далі - МК) передбачено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у пункті 6 частини п'ятої статті 238 цього Кодексу, що підлягають поверненню власнику, можуть зберігатися на складах органів доходів і зборів протягом 90 днів з дня набрання законної сили відповідним рішенням.

Відповідно до частини 6 статті 239 МК витрати органів доходів і зборів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1-5 частини першої та у частині п'ятій статті 238 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. При цьому відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 6 частини п'ятої статті 238 цього Кодексу, здійснюється з урахуванням положень частини третьої статті 243 та частини третьої статті 541 цього Кодексу. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг.

Частиною 3 статті 243 МК встановлено, що якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, ці товари, транспортні засоби можуть бути видані власникові або уповноваженій ним особі лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися. При цьому у разі припинення провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення витрати органу доходів і зборів на зберігання зазначених вище товарів, транспортних засобів власником цих товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою не відшкодовуються.

Статтею 528 МК визначено особливості розгляду судом справ про порушення митних правил. У разі якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або адміністративне стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, або її представникові.

Частиною першою Розділу III Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 731 від 15 червня 2012 року передбачено, що витрати в справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення (далі - винна особа). Суми витрат, що підлягають відшкодуванню, зазначаються у постанові про накладення стягнення.

Згаданим Наказом також затверджено Порядок відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів.

Частиною 2 Розділу III цього Порядку визначено, що витрати митного органу за зберігання товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил, після набрання законної сили рішенням, винесеним у справі про порушення митних правил, відшкодовуються у разі, якщо особу визнано винною, а вилучені у справі про порушення митних правил товари та/або транспортні засоби підлягають поверненню власнику.

Розрахунковий строк зберігання для обчислення витрат в такому випадку обраховується, починаючи з одинадцятого дня з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі про порушення митних правил, і закінчується датою видачі товарів та/або транспортних засобів власнику або вповноваженій ним особі. День видачі зі складу митного органу товарів, транспортних засобів власникам або вповноваженим особам до загального строку при обрахунку витрат не включається (частина 3 Розділу III цього Порядку).

Як встановлено судом, відповідачем визначено до відшкодування позивачу, а останнім сплачено витрати за зберігання товару за період з 14 січня 2018 року (одинадцятий день з дня набрання рішенням суду законної сили) по 25 січня 2018 року включно (останній день перебування товару на зберіганні), тобто за період, що виник після тривання судових процесів стосовно наявності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 383 Митного кодексу України.

Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 3 січня 2018 року постанову Івано-Франківського міського суду від 05 грудня 2017 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 383 Митного кодексу України скасовано, а провадження у справі закрито.

Таким чином, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що витрати митного органу за зберігання товару, який був вилучений у справі про порушення митних правил, після набрання законної сили постановою апеляційного суду Івано-Франківської області відшкодуванню не підлягають, оскільки рішенням суду не було встановлено вини позивача.

Щодо доводів апелянта у частині стягнення з Митниці на користь ТОВ судових витрат на правову допомогу, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Обґрунтування Митницею вимог апеляційної скарги у цій частині приписами Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», на переконання апеляційного суду, є безпідставним, оскільки такий втратив чинність з 15 грудня 2017 року згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII та не підлягав застосуванню судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

Разом із тим, приписами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 4 статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідно до умов договору № 2 від 23 січня 2018 року (а.с. 31-32) ТОВ було надано платіжні доручення № 556 від 1 лютого 2018 року на суму 1500,00 грн. (а.с. 36) та № 557 від 12 лютого 2018 року на суму 1500,00 грн.

Разом із тим, у платіжному дорученні № 556 від 1 лютого 2018 року призначенням платежу зазначено «Оплата згідно рахунку-фактури на оплату № 1 від 01.02.2018 Без ПДВ»», а у платіжному доручення № 557 від 12 лютого 2018 року - «Згідно рахунку-фактури № 2 від 09.02.1018 Сума 1500,00 грн ПДВ (20%) 250,00 грн», однак позивачем до матеріалів справи не долучено жодного рахунку-фактури, а «Розрахунок витрат на правничу допомогу адвоката по договору № 2 про надання правової допомоги від 23.01.2018 № 1 від 1 лютого 2018 року» (а.с. 34) та «Акт № 1 здачі-приймання робіт (надання послуг)» на суму 3000,00 грн. (а.с. 35), не були підставами для проведення таких виплат.

З огляду на викладене, на переконання апеляційного суду, у суду першої інстанції не було належних правових підстав для стягнення з Митниці на користь ТОВ судових витрат на правову допомогу.

У відповідності до приписів статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до приписів частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи допустив невідповідність таким своїх висновків, а тому у цій частині рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні відповідних вимог ТОВ.

Керуючись статтями 229, 241, 243, 250, 272, 308, 311, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС задовольнити частково.

Скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року у справі № 809/317/18 у частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю 2550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. судових витрат на правову допомогу.

У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Л.П.Іщук

І.М.Обрізко

Постанова у повному обсязі складена 2 липня 2018 року.