Постанова № 75046396, 26.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9631/16 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Земляної Г.В., Мельничука В.П.,

за участю:

секретаря Левченка А.В.,

представника позивача Віноградов С.О.,

представника відповідача Диба Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укренергосервіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укренергосервіс» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про: визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2016 № 0030281207 та № 0030291207.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2018 позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07.06.2016 № 0030291207 в частині визначеної суми штрафу у розмірі 14 448,36 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивач в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19.04.2016 ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток, предметом якої було питання своєчасності сплати ТОВ «Компанія Укренергосервіс» податкових зобов'язань з податку на прибуток, визначених згідно податкового повідомлення-рішення № 005852240 від 26.04.2013 та декларацій з податку на прибуток за 2013 і 2014 роки в частині сплати авансових внесків з названого податку з березня 2013 року по лютий 2014 року. За результатами такої перевірки був складений акт № 104/26-59-11-06-94, яким встановлено порушення товариством граничного строку сплати узгоджених грошових зобов'язань з податку на прибуток, передбаченого п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: граничний термін сплати сум податку, всього на загальну суму 190 275,52 грн., нарахованих на підставі податкового повідомлення-рішення від 26.04.2013 № 0005852240, декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік (реєстр. № 9090604577 від 25.02.2014), декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2014 рік (реєстр. № 9079139978 від 26.01.2015), а також декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2012 рік (реєстр. № 9086482352 від 05.02.2013) - в частині сплачених сум авансових внесків з податку на прибуток за місяці березень - грудень 2013 року та січень-лютий 2014 року, - на строки до та більше 30 календарних днів.

В результаті виявлених порушень 07.06.2016 ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято оспорювані у справі податкові повідомлення-рішення форми «Ш»:

- № 0030291207, яким за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 161 158,55 грн. всього на строк більше 30 календарних днів, нарахувала товариству штраф у сумі 32 231,70 грн. (що, складає 20% від суми несвоєчасно сплачених грошових зобов'язань);

- № 0030281207, яким за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 29116,97 грн. всього на строк до 30 календарних днів, нарахувала товариству штраф у сумі 2 911,70 грн. (що, складає 10% від суми несвоєчасно сплачених грошових зобов'язань).

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 07.06.2016 № 0030291207 в частині визначеної суми штрафу у розмірі 14 448,36 грн. є протиправним, а відтак підлягає скасуванню, з чим погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Так, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, предметом апеляційного перегляду є частина визначеної суми штрафу у розмірі 14 448,36 грн.

Так, приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Окремо абз. 4 п. 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.

Крім того, у силу приписів норм п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У свою чергу, в абз. 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України, визначення контролюючим органом суми грошового зобов'язання платнику у випадках визначених цим Кодексом (зокрема, за результатами проведених перевірок) здійснюється не пізніше закінчення 1095 дня що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

У силу приписів п. 20.1.19 ст. 20 ПК України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, в розумінні п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, згідно з абз. 2 п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так, в акті камеральної перевірки зафіксовано, що упродовж періоду з 29.05.2013 по 29.02.2016 позивач несвоєчасно погасив (сплатив) податкові зобов'язання з податку на прибуток, що були задекларовані ним у поданих деклараціях та визначені згідно податкового повідомлення-рішення від 26.04.2013 № 0005852240.

Згідно розрахунку штрафних санкцій наведеного в акті перевірка загальна сума визначених відповідачем штрафів у зв'язку несвоєчасною сплатою товариством узгоджених грошових зобов'язань склала: у зв'язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов'язання, нарахованого згідно податкового повідомлення-рішення від 26.04.2013 № 0005852240, склала 13 252,56 грн.; у зв'язку з несвоєчасною сплатою грошових зобов'язань, нарахованих на підставі поданої позивачем податкової звітності, склала 21 890,84 грн.

Так, положеннями п. 1 і 2 розд. ІІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, встановлено, що нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають: зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником; суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником; зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов'язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском; пеня на суму заниження податкового зобов'язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником; проценти за користування розстроченням (відстроченням).

Зокрема, в інтегрованій картці платника відображаються зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності.

Також п. 3 - 5 розд. ІІІ цього ж Порядку передбачено, що зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, розраховані територіальним органом Міндоходів, відображаються ним в інтегрованій картці платника за даними електронного реєстру повідомлень-рішень у частині узгоджених сум.

Нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації. Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

Дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів (п. 5 розд. IV Положення).

При цьому, слід вказати, що відомості щодо нарахованих до сплати сум зобов'язань формуються на підставі поданої платником податкової звітності та електронного реєстру повідомлень-рішень у частині узгоджених сум.

Суд першої інстанції вірно вказав, що позивач не погоджувався із застосованою до нього штрафною санкцією за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2013 № 0005852240, як таким, що не набуло статусу узгодженого.

Як вказано позивачем, за наслідками проведеної документальної виїзної перевірки, результати якої були оформлені актом від 11.04.2013 № 1049/22-40/31281990, ДПІ у Шевченківському районів м. Києва ДПС прийнято лише податкове повідомлення-рішення за № 0005862240 від 26.04.2013 про нарахування грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 68 940 грн. та податкове повідомлення-рішення за № 0005862240 від 26.04.2013 про нарахування грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 74 935 грн. (а.с.17, 18).

Обидва вказані податкові повідомлення-рішення за № 0005862240 від 26.04.2013 були скасовані у судовому порядку, що не заперечується та не спростовується апелянтом. Відтак, грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємства на суму 68 940,00 грн., визначене податковим повідомленням-рішенням № 0005862240 від 26.04.2013 статусу узгодженого не набуло.

Натомість податкове повідомлення-рішення, датоване 26.04.2013, за тим самим платежем та на аналогічну суму коштів однак за реєстраційним номером 0005852240 позивач не отримував та щодо існування такого не був обізнаний.

Крім того, контролюючим органом всупереч норм ч. 1 ст. 72, ч. 1, ч. 4 ст. 73, ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено факт правомірності нарахування ТОВ «Компанія Укренергосервіс» в інтегрованій картці до сплати 23.07.2013 грошового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню № 0005852240 від 26.04.2013 на суму 68 940 грн. та відповідно факт виникнення у контролюючого орану законної підстави для застосування штрафу у сумі 13 252,56 грн. за несвоєчасну сплату цього грошового зобов'язання, про що було вірно вказано судом першої інстанції. Під час апеляційного розгляду справи апелянтом також не було доведено правомірності дій контролюючого органу у вказаній частині.

Також обґрунтованими є доводи суду першої інстанції, що нарахування відповідачем грошового зобов'язання (штрафу) у розмірі 1195,80 грн. за несвоєчасне погашення позивачем суми грошового зобов'язання (авансового внеску з податку на прибуток за квітень 2013 року по декларації за 2012 рік № 9086482352 від 05.02.2013) у сумі 5 979 грн. здійснено поза межами 1095 днів, а тому є протиправним.

Приписами ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Всупереч вказаному апелянтом не наведено істотних аргументів на підтвердження своєї позиції, а лише вказано положення ПК України та Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, без посилання на взаємозв'язок таких норм із обставинами у справі.

Відтак, висновок суду першої інстанції стосовно протиправності податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 07.06.2016 № 0030291207 в частині визначеної суми штрафу у розмірі 14 448,36 грн. відповідає положенням закону.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта, які стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування та висновки суду першої інстанції.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів також не бере їх до уваги, з огляду на необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2018 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 02.07.2018)

Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя В.П. Мельничук