Рішення № 75045862, 03.07.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/2168/18

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Д’яков В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності, дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1І.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Чернігівський обласний військовий комісаріат, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви позивача та доданих до неї документів про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням ІІ-ої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення позивачу листом від 25.04.2018 № 248/3/6/1145 його заяви та доданих до неї документів про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням ІІ-ої групи інвалідності; зобов'язати Міністерство оборони України розглянути по суті заяву позивача та додані до неї документи про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням ІІ-ої групи інвалідності, та за результатами її розгляду прийняти одне з рішень, яке передбачене частиною 2 статті 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що Міністерством оборони України порушено вимоги Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, у частині допущення протиправних дій та бездіяльності при розгляді заяви позивача та доданих до неї документів, а саме: неприйняття останнім рішення про призначення або відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та повернення заяви позивача та доданих до неї документів листом від 25.04.2018 № 248/3/6/1145, у зв’язку із встановленням позивачу інвалідності понад тримісячний строк після звільнення останнього з військової служби.

Міністерством оборони України до суду подано відзив, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд у їх задоволенні відмовити, оскільки інвалідність позивачу встановлена понад тримісячний строк після звільнення з військової служби, що свідчить про відсутність у останнього права на отримання одноразової грошової допомоги. А також позивачем до заяви про призначення одноразової грошової допомоги не було додано документу, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Також відповідачем у відзиві заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суд вважає необґрунтованим вищевказане клопотання та відмовляє у його задоволенні з наступних підстав.

Зі змісту адміністративного позову випливає, що предметом даного спору є призначення та виплата одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням ІІ-ої групи інвалідності.

Водночас пунктом 3 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до частин 1, 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У свою чергу, дана адміністративна справа не віднесена до справ, визначених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити у задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засідання з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про незначну складність даної справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування у якій не вимагає проведення судового засідання з викликом сторін, у зв’язку з чим у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін слід відмовити.

12.06.2018 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Чернігівським обласним військовим комісаріатом до суду надані пояснення на позовну заяву, в яких остання проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі та просила суд у їх задоволенні відмовити, оскільки інвалідність встановлена позивачу понад тримісячний строк після звільнення з військової служби, що, у свою чергу свідчить, і про відсутність у останнього права на отримання одноразової грошової допомоги. Крім того, третя особа вказала на той факт, що позивачем до заяви про призначення одноразової грошової допомоги не було додано документу, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11.11.1985 по 16.12.1987 проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил СРСР та у період з 11.03.1986 по 02.09.1987 приймав участь у бойових діях у Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується довідкою Чернігівського об’єднаного міського військового комісаріату від 25.04.2013 № 4/348 (а.с.9).

Як вбачається з матеріалів справи, під час проходження військової служби, ОСОБА_1 отримав поранення, яке, згідно з протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 07.02.2018 № 341, пов'язане з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с.15).

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВБ № 040331 від 20.02.2018, ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.16).

04.04.2018 позивачем на адресу військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату направлено заяву про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням позивачем обов'язків військової служби, з пакетом відповідних документів (а.с.17).

25.04.2018 Департаментом фінансів Міністерства оборони України направлено на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату лист № 248/3/6/1145, в якому зазначено, що, у відповідності до пункту 6 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», особам, звільненим з військової служби, одноразова грошова допомога, у зв’язку з встановленням інвалідності, виплачується в разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Оскільки ОСОБА_1 звільнено зі строкової військової служби у 1987 році, а інвалідність первинно встановлено у 2018 році, тобто понад тримісячний термін після звільнення зі служби, то у останнього відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги (а.с.18).

Листом від 08.05.2018 № 5/2006с Чернігівський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про факт повернення Департаментом фінансів Міністерства оборони України його документів без реалізації (а.с.19).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Так, у відповідності до частини 5 статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 № 2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011- XII).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

У свою чергу, розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Так, пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Підпунктом «б» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (частина 6 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ ).

Згідно з частиною 8 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, у позивача право на отримання одноразової грошової допомоги виникло з 20.02.2018 (довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВБ № 040331 від 20.02.2018 (а.с.16), із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 звернувся 04.04.2018 (а.с.17).

Таким чином, після встановлення позивачу II групи інвалідності - 20.02.2018 і на момент його звернення з відповідною заявою - 04.04.2018 ОСОБА_1 мав право на отримання одноразової грошової допомоги, у відповідності до частини 2 статті 16 та частини 8 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ.

При цьому, підставою для повернення, листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.04.2018 № 248/3/6/1145, заяви ОСОБА_1, щодо призначення йому одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами, без реалізації став той факт, що інвалідність встановлена позивачу понад тримісячний строк після звільнення з військової служби.

Однак, суд не може погодитись з листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.04.2018 № 248/3/6/1145 та викладеною у ньому підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, з огляду на наступне.

Так, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначає Порядок № 975.

У відповідності до пункту 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

При цьому, згідно з пунктом 13 Порядку № 975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

З системного аналізу положень Порядку № 975 вбачається вичерпний перелік рішень, які повноважний приймати розпорядник бюджетних коштів після надходження заяви позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги з доданими документами – рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Разом з тим відповідачем, у порушення Порядку № 975, замість прийняття рішення щодо задоволення або відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, заяву позивача з доданими до неї документами повернуто листом від 25.04.2018 № 248/3/6/1145 без реалізації.

Отже відповідач вийшов за межі наданих йому чинним законодавством України повноважень та фактично листом відмовив ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, як інваліду II групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, повернувши позивачу, без реалізації, заяву та додані до неї документи.

При цьому судом не приймаються до уваги посилання відповідача у листі від 25.04.2018 № 248/3/6/1145, як на підставу для відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, на той факт, що так як інвалідність встановлена позивачу понад тримісячний строк після звільнення з військової служби, то у останнього відсутнє і право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки, як зазначив Верховний Суд України у своїй постанові від 21.04.2015 у справі № 21-135а15, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Крім того, є безпідставним і посилання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Чернігівського обласного військового комісаріату у поясненні на позов на той факт, що позивачем до заяви не додано документу, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, виходячи з наступного.

Так, пунктом 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, передбачено документи, які подаються для одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву).

Вищевказаним пунктом передбачено, що для одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності подається, зокрема, копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Отже, зі змісту вказаної норми розуміється, що копія акту про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) необхідно подавати саме у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Разом з тим, як вбачається з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 07.02.2018 № 341, ОСОБА_1 отримав поранення, пов'язане з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с.15).

У свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з загальними засадами права бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Водночас, дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

За таких обставин та з урахуванням факту допущення відповідачем, у оскаржуваних правовідносинах, як протиправної бездіяльності, так і протиправних дій, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви позивача та доданих до неї документів про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням ІІ-ої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо повернення позивачу листом від 25.04.2018 № 248/3/6/1145 його заяви та доданих до неї документів про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням ІІ-ої групи інвалідності, і задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 щодо зобов’язання Міністерства оборони України розглянути по суті заяву позивача та додані до неї документи про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням ІІ-ої групи інвалідності, та за результатами її розгляду прийняти одне з рішень, яке передбачене частиною 2 статті 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.

Отже стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У свою чергу, в даному випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом зобов’язання Міністерства оборони України розглянути по суті заяву позивача та додані до неї документи про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням ІІ-ої групи інвалідності, та за результатами її розгляду прийняти одне з рішень, яке передбачене частиною 2 статті 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Курська, 25, м. Чернігів, 14000, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ - 00034022) щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 (вул. Курська, 25, м. Чернігів, 14000, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) та доданих до неї документів про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням ІІ-ої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ - 00034022) щодо повернення ОСОБА_1 (вул. Курська, 25, м. Чернігів, 14000, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) листом від 25.04.2018 № 248/3/6/1145 його заяви та доданих до неї документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням ІІ-ої групи інвалідності.

Зобов’язати Міністерство оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ - 00034022) розглянути по суті заяву ОСОБА_1 (вул. Курська, 25, м. Чернігів, 14000, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) та додані до неї документи про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням ІІ-ої групи інвалідності, та за результатами її розгляду прийняти одне з рішень, яке передбачене частиною 2 статті 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення суду складено 03 липня 2018 року.

Суддя В.І. Д’яков