Рішення № 75045636, 27.06.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/409/17-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянув в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області про скасування наказу про звільнення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить суд:

- скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 25.05.2017 року за № 83 о/с в частині звільнення поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області сержанта поліції ОСОБА_1;

- поновити сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь сержанта поліції ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 травня 2017 року по день ухвалення рішення по справі;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.05.2017 року наказом Головного управління Національної поліції в Чернівецької області № 83 о/с його було звільнено зі служби в поліції. Вважає, що ним не була порушена службова дисципліна, оскільки він не мав наміру порушувати дисципліну, а тільки належним чином виконував накази, які йому видавались керівництвом. Його відсутність на службі можна вважати, як прогули з поважної причини, а саме - виконання наказів, які йому оголошувались керівництвом про відсторонення від виконання службових обов'язків за займаною посадою, а також здачі службового посвідчення, спеціального нагрудного знака, табеоьну вогнепальну зброю. Крім того, вважає, що при винесені наказу про дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби було порушено процесуальний порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду.

Відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов, де зазначено, що позивача було звільнено зі служби в поліції згідно наказу ГУНП в Чернівецькій області від 25.05.2017 року № 83 о/с, підставою для видачі вищевказаного наказу слугували накази ГУНП в Чернівецькій області від 17.05.2017 року № 238 та від 04.05.2017 року № 212, зокрема, наказом ГУНП в Чернівецькій області від 17.05.2017 року № 238 визначено, що позивач допустив прогул. Факт прогулу позивача підтверджується матеріалами службового розслідування. Водночас представник відповідача зазначив, що при прийнятті оскаржуваних наказів керувались Законом України «Про національну поліцію», Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, КЗпП України, Законом України «Про державну службу». З урахуванням зазначених обставин у запереченні, наданих поясненнях відповідач вважає, що немає правових підстав для задоволення адміністративного позову, а тому просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, наданих поясненнях, просив суд задовольнити позовні вимоги, подальший розгляд справи, розглядати в порядку письмового провадження.

Представник відповідача заперечував проти позову, надав пояснення суду по суті спору, а також клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкод для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням заявлених вимог та заперечень, пояснень представників сторін, судом з метою з’ясування обставин справи було зобов’язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог та заперечень.

Оскільки позивачем на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги не було надано достатньо доказів для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній на момент витребування доказів) зобов’язував сторони надати суду письмові докази, які мали значення для розгляду справи, у зв’язку з чим розгляд справи зупинявся, відкладався, оголошувалась перерва.

Частиною 1 ст. 69 КАС України (у редакції, чинній на момент витребування доказів) передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Водночас, судом у порядку пункту 4-5 статті 11, статті 69, 71 КАС України (у редакції, чинній на момент витребування доказів) витребувано у відповідача матеріали, які стали підставою проведення атестації з подальшим звільненням позивача та інші матеріали, які стали підставою прийняття оскаржуваного наказу.

Крім того, з урахуванням вимог п. 4-5 ст. 11, ст. ст. 69 КАС України (у редакції, чинній на момент витребування доказів) витребувано у позивача письмові докази - матеріали в обґрунтування позовних вимог, а також матеріали, які стали підставою прийняття рішення.

Згідно із вимогами Закону України від 03.10.2017 року №2147-VIII Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції. Так, відповідно з п. 10 розділу VII Перехідних положень КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки позивачем на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України зобов’язував позивача ухвалами суду надати суду письмові докази в обґрунтування позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 72 КАС України видно, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

З урахуванням досліджень письмових доказів, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, а саме матеріалами особової справи про те, що ОСОБА_1, який народився 29 грудня 1993 року, маючи не повну вищу освіту з 20.10.2014 року по 25.05.2017 року проходив службу в органах внутрішніх справ УМВС України Чернівецької області, а в подальшому в Головному Управлінні Національної поліції в Чернівецькій області на різних посадах.

Так, ОСОБА_1 з 20.10.2014 року проходив службу на посаді інспектора патрульної служби взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної служби УМВС України в Чернівецькій області, з іспитовим строком 6 місяців (наказ УМВС № 310 о/с від 15.10.2014 року).

14.03.2015 року ОСОБА_1 склав ОСОБА_2 працівника органів внутрішніх справ України. Присяга ОСОБА_1 вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складаю ОСОБА_2 і урочисто клянуся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю.

Я присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов’язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню і авторитету органів внутрішніх справ. Поклявся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров’я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. Якщо ж я порушу цю ОСОБА_2, то хай покарають за всією суворістю закону. (т. 1 а .с. 59).

З 07.11.2015 року по 26.11.2015 року проходив службу поліцейським Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області. (наказ ГУНП № 32 о/с від 07.11.2015 року).

ОСОБА_1 склав ОСОБА_2 працівника поліції.

Присяга працівника поліції Я ОСОБА_1 усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції, законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов’язки. (т. 1 а .с. 59).

З 26.11.2015 року по 01.12.2016 рік сержант поліції ОСОБА_1 проходить службу поліцейським роти ДПС ДАІ при ГУНП в Чернівецькій області. (наказ ГУНП № 80 о/с від 26.11.2015 року).

01.12.2016 року наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області № 223 о/с «По особовому складу» призначено сержанта поліції ОСОБА_1 на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області, увільнивши від посади поліцейського роти дорожньо-патрульної служби ГУНП в Чернівецькій області, з 01.12.2016 року. (т. 2 а. с. 5).

Крім того судом встановлено, що наказом Національної поліції від 11.11.2016 року № 1184 Затверджено штатний розпис Кіцманського відділу поліції Головного управління національної поліції в Чернівецькій області (далі – штатний розпис).

Згідно штатного розпису керівництво Кіцманського відділу поліції здійснює начальник відділу поліції, заступник начальника відділу поліції – начальник відділення, заступник начальника відділу поліції – керівник патрульної поліції.

У структурі Кіцманського відділу поліції знаходиться Заставнівське відділення поліції, в якому керівництво здійснює начальник відділення поліції, заступник начальника відділення поліції – начальник слідчого відділення, заступник начальника відділення поліції – керівник патрульної поліції.

Загальний штат Заставнівського відділення поліції складає 64 посади, із них, як судом встановлено згідно штатного розпису 45 посад атестовані працівники поліції за спеціальним званням, зокрема: підполковник поліції, майор поліції, капітан поліції, старший лейтенант поліції, старший сержант поліції, сержант поліції. До складу Заставнівського відділення поліції входить сектор реагування патрульної поліції № 1 в кількості 7 осіб, зокрема: начальник сектору капітан поліції, старший інспектор - черговий, інспектор старший лейтенант поліції, поліцейський старший сержант поліції, помічник чергового старший сержант поліції. (т. 2 а. с. 13-16).

Наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області від 29.12.2016 року № 1493 затверджено Положення про Заставнівське відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області (далі Положення № 1493).

Відповідно п. 1 розділу 1 Положення № 1493 Заставнівське відділення поліції Кіцманського відділу поліції Головного управління Національної поліції є територіальним (відокремленим) структурним підрозділом Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, діяльність якого контролюється та координується начальником Кіцманського відділу поліції Головного управління національної поліції в Чернівецькій області. Відділення поліції підпорядковується начальникові ГУНП.

Згідно п. 2 розділу 1 Положення № 1493 у своїй діяльності відділення керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної ради України, актами Кабінету міністрів України, а також нормативно-правовими актами, Міністерства Внутрішніх Справ України, організаційно-розпорядчими документами МВС, національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, та Кіцманського відділу поліції.

Відповідно п.7 розділу 1 Положення № 1493 відділення поліції очолює начальник, який має заступників начальника відділення поліції. Призначає на посади та звільнення з посад начальник ГУНП в установленому порядку.

Згідно п.8 розділу 1 Положення № 1493 у разі відсутності начальника відділення поліції його повноваження виконує один із його заступників відповідно до розподілу обов’язків та відповідного наказу керівника ГУНП.

Відповідно п. 1 розділу 3 Положення № 1493 начальник відділення поліції очолює Заставнівське відділення поліції та здійснює керівництво його діяльністю, представляє відділення поліції у відносинах з іншими органами влади, підприємствами, установами та організаціями.

Згідно п. 2 розділу 3 Положення № 1493 начальник відділення поліції несе особисту відповідальність перед керівництвом відділу поліції, ГУНП за організацію діяльності очолюваного ним відділення поліції.

Відповідно п. 3 розділу 3 Положення № 1493 організовує та контролює виконання працівниками відділення поліції вимог нормативно-правових актів та організаційно розпорядчих документів, що належать до сфери діяльності Національної поліції України.

Згідно п. 7 розділу 3 Положення № 1493 реалізує свої повноваження у формі усних і письмових наказів, доручень (окрім наказів про покарання та заохочення підпорядкованого особового складу) організаційно-розпорядчого характеру, у тому числі з питань охорони державної таємниці працівникам відділення поліції контролює їх виконання.

Відповідно п. 22 розділу 3 Положення № 1493 затверджує функціональні обов’язки свого заступника та підпорядкованого особового складу відділення поліції.

Згідно п. 23 розділу 3 Положення № 1493 у разі відсутності начальника Заставнівського відділення поліції його повноваження виконує заступник начальника відділення поліції. (т. 2 а. с. 37-45).

Із змісту штату Кіцманського відділу поліції Зставнівського відділення поліції ГУНП в Чернівецькій області, сектору реагування патрульної поліції № 1 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області станом на 26 квітня 2017 року (т.1 а. с. 47) видно, що прямим начальником сержанта поліції ОСОБА_1 були начальник Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області - полковник поліції та його заступники за званням підполковники поліції, начальник Заставнівського відділення поліції Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області підполковник поліції ОСОБА_2 капітан поліції ОСОБА_3 - старший інспектор-черговий СРПП № 1, старший лейтенант поліції ОСОБА_4, старший лейтенант поліції ОСОБА_5, старший сержант поліції ОСОБА_6, які були прямим начальниками для сержанта поліції ОСОБА_1, як за посадою, так і за спеціальним званням.

Із змісту посадових обов’язків начальника сектору реагування патрульної поліції (далі посадові обов’язки) видно, що відповідно п. 2 посадових обов’язків формує план-завдання кожної ГРПП та інших нарядів на зміну.

Згідно п. 11 посадових обов’язків у разі отримання відомостей про порушення прав і свобод громадян, які зверталися до працівників поліції, або доставлялися до відділення або інших приміщень, вживає заходів щодо негайного припинення порушення та доповідає начальникові відділення поліції для вжиття заходів реагування згідно з законом (т. 2 а. с. 48).

Дослідженням матеріалів службового розслідування № 130-2017 встановлено, що матеріали надано – документи з № п/п « 1» по « 21» на « 49» арк. Із змісту матеріалів службового розслідування видно, що наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області № 387 від 26.04.2017 року призначено службове розслідування відносно інспектора сектору реагування патрульної поліції Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області капітана поліції ОСОБА_7, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_8, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області сержанта поліції ОСОБА_1 у зв’язку з кримінальним провадженням № 42017260000000140 розпочатого прокуратурою Чернівецької області та затриманням ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1 (т.1 а.с.142-143).

Начальником ГУНП в Чернівецькій області видано наказ № 398 від 26.04.2017 року «Про тимчасове відсторонення від виконання службових обов’язків» оскільки по кримінальному провадженню № 42017260000000140 прокуратурою Чернівецької області затримано інспектора сектору реагування патрульної поліції Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області капітана поліції ОСОБА_7, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_8, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області сержанта поліції ОСОБА_1

Вказаним наказом, до завершення службового розслідування, тимчасово відсторонено від виконання службових обов’язків за займаною посадою інспектора сектору реагування патрульної поліції Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області капітана поліції ОСОБА_7, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_8, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області сержанта поліції ОСОБА_1

На період відсторонення від виконання службових обов’язків вилучено у ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1 службові посвідчення, спеціальні нагрудні знаки, табельну вогнепальну зброю. Начальнику Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області наказано забезпечити належне збереження табельної вогнепальної зброї поліцейських ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 133-134).

28 квітня 2017 року прокуратурою Чернівецької області на адресу ГУНП в Чернівецькій області надійшов супровідний лист № 17-1896-17 від 28.04.2017 року із додатком на 1 арк., зокрема ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28.04.2017 року про відсторонення від посади інспектора сектору реагування патрульної поліції Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області капітана поліції ОСОБА_7, який зареєстровано за вх. № 861 від 28.04.2017 року (т. 1 а. с. 177).

Із змісту ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28.04.2017 року видно, що 26 квітня 2017 року затримано ОСОБА_7, із предметом неправомірної вигоди, який виявлено та вилучено, якому вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Рішенням суду відсторонено підозрюваного ОСОБА_7, від посади інспектора сектору реагування патрульної поліції Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області, строком на два місяці, тобто до 26 червня 2017 року. (т. 1 а. с. 188).

Крім того, в матеріалах службового розслідування міститься текст повідомлення про підозру від 26 квітня 2017 року, на якому відсутні будь які реквізити про те, що повідомлення про підозру адресовано відповідачу, коли направлено та ким отримано з відповідачів. Із змісту повідомлення про підозру від 26 квітня 2017 року видно, що старшим слідчим СВ прокуратури Чернівецької області по кримінальному провадженню № 42017260000000140 повідомлено про підозру ОСОБА_7, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, а саме одержання неправомірної вигоди службовою особою за кваліфікуючими ознаками: одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того хто надає неправомірну вигоду чи в інтересах третьої особи, будь якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднано з вимаганням неправомірної вигоди (т. 1 а. с. 178-182).

Також, в матеріалах службового розслідування міститься ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28.04.2017 року про затримання ОСОБА_7, на якій відсутні будь, які реквізити про те, що ухвала про затримання ОСОБА_7 адресовано відповідачу, коли направлено та ким отримано з відповідачів.

Із змісту ухвали видно, що 26 квітня 2017 року затримано ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК України із предметом неправомірної вигоди, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Рішенням суду застосовано до підозрюваного ОСОБА_7, запобіжний захід утримання під вартою. Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_7 обов’язків визначених КПК України, судом визначено запобіжний захід у вигляді застави (т. 2 а. с. 183-186).

З урахуванням дослідження повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 26.04.2017 року, ухвал Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28.04.2017 року про відсторонення від посади та обрання запобіжного заходу ОСОБА_7, судом встановлено, що у повідомленні про підозру ОСОБА_7, ухвалах Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28.04.2017 року відсутні будь - які відомості про те, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення групою осіб у складі ОСОБА_1 та ОСОБА_8 Також відсутні будь які відомості письмової належні та допустимі докази, які б вказували на те, що ОСОБА_1, ОСОБА_8 причетні до вимагання, отримання неправомірної вигоди, а також їх затримання в порядку статті 208 КПК України у вказаному кримінальному провадженні по якому інспектора сектору реагування патрульної поліції Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області капітана поліції ОСОБА_7 притягнуто до кримінальної відповідальності (т. 1 а. с. 177-188).

03 травня 2018 року складено висновок службового розслідування, який затверджено начальником ГУНП в Чернівецькій області 04 травня 2018 року.

Із змісту вказаного висновку видно, що прокуратурою Чернівецької області відкрито кримінальне провадження № 42017260000000140 за фактом кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та затримання інспектора сектору реагування патрульної поліції Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області капітана поліції ОСОБА_7, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_8, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області сержанта поліції ОСОБА_1

Також у висновку зазначено, що затримано наступних працівників поліції: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, які, перебуваючи на службі, у однострої з табельною вогнепальною зброєю, на службовому автомобілі «ВАЗ», вимагали та отримали неправомірну вигоду.

За наслідками службового розслідування, комісія з урахуванням характеру вчинених дисциплінарних проступків, ступені вини порушників, їхні особи, поведінку, рівень кваліфікації, тяжкість вчинених проступків з урахуванням вимог ст. ст. 5, 12, 13, 14 Дисциплінарного статуту ОВС, ст. 19 Закону України «Про національну поліцію» вирішила: за грубе порушення службової дисципліни поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області сержанта поліції ОСОБА_1, зі служби в поліції звільнити (т. 1 а. с. 144-149).

Начальником ГУНП в Чернівецькій області видано наказ від 04.05.2017 року № 212 «Про покарання».

Із змісту вказаного наказу видно, що прокуратурою Чернівецької області відкрито кримінальне провадження № 42017260000000140. Перевіркою встановлено, що по даному кримінальному провадженню з наявним затримано наступних працівників поліції, а саме: інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області капітан поліції ОСОБА_7, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_8 та поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області сержанта поліції ОСОБА_1, які вимагали та отримали неправомірну вигоду.

Вказаним наказом, наказано: за грубе порушення службової дисципліни поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції. У змісті вказаного наказу відсутні будь які відомості, підписи покараних, які б вкували на те, що із вказаним наказом ознайомлено під підпис ОСОБА_1 та інших (т. 1 а. с. 150-152).

З урахуванням дослідження письмових доказів, зокрема: матеріалів службового розслідування №130-2017 року, наказу № 387 від 26.04.2017 року «Про призначення службове розслідування», наказу № 398 від 26.04.2017 року «Про тимчасове відсторонення від виконання службових обов’язків», Висновку службового розслідування затвердженого 04 травня 2017 року, наказу від 04.05.2017 року № 212 «Про покарання» судом встановлено, що у вищевказаних наказах та висновку значено, що прокуратурою Чернівецької області відкрито кримінальне провадження № 42017260000000140. По даному кримінальному провадженню з наявним затримано наступних працівників поліції, а саме: інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області капітан поліції ОСОБА_7, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_8 та поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області сержанта поліції ОСОБА_1, які вимагали та отримали неправомірну вигоду.

Проте у матеріалах службового розслідування відсутні будь які належні, допустимі, достовірні та достатні докази, як передбачено ст.ст. 73-76 КАС України, які б вказували на вимагання, отримання неправомірної вигоди сержантом поліції ОСОБА_1, його затримання за вчинене кримінальне правопорушення, оголошення йому підозри, притягнення до кримінальної відповідальності, а також відсутні відомості про те, що ОСОБА_1, ознайомлено з оскаржуваними наказами під підпис та інших осіб. (т. 1 а. с. 138-190).

Крім того, дослідженням матеріалів службового розслідування № 148-2017 за фактом порушення службової дисципліни пов’язаної із невиходом на роботу, судом встановлено, що матеріали – документи надано з № п/п « 1»-« 10» на « 18» арк. Із змісту досліджених матеріалів справи, службового розслідування встановлено, що наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області № 387 від 26.04.2017 року призначено службове розслідування.

Начальником ГУНП в Чернівецькій області видано наказ № 398 від 26.04.2017 року, яким тимчасово відсторонено від виконання службових обов’язків за займаною посадою поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області сержанта поліції ОСОБА_1, тобто начальник здійснив – недопущення ОСОБА_1 до роботи, до виконання службових обов’язків.

На період недопущення до роботи - відсторонення від виконання службових обов’язків вилучено у сержанта поліції ОСОБА_1 службове посвідчення, спеціальний нагрудний знак, табельну вогнепальну зброю. Начальнику Заставнівського ВП Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області наказано забезпечити належне збереження табельної вогнепальної зброї поліцейського ОСОБА_1 та інших. (т. 1 а. с. 133-134,. 142-143).

16 травня 2017 року заступником начальника УКЗ ГУНП в Чернівецькій області на адресу Начальника ГУНП в Чернівецькій області надано доповідну записку. У доповідній записці зазначено, що з змісту доповідної записки видно, що наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області від 01.12.2016 року № 223 о/с призначено на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області сержанта поліції ОСОБА_1 Однак, останній з моменту призначення станом на 09-30 год. для виконання своїх службових обов’язків, згідно посадових інструкцій не прибув.

Водночас суд зазначає, що у вказаній доповідній записці від 16.05.2018 року відсутні будь які посилання доповідача на наказ № 398 від 26.04.2017 року Начальника ГУНП в Чернівецькій області, яким сержанта поліції ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов’язків за займаною посадою, вилучено табельну вогнепальну зброю, нагрудний знак, службове посвідчення (т. 1 а. с. 199).

Наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області від 16.05.2017 року № 468 призначено службове розслідування у зв’язку виявленням ряду недоліків в організації несення служби добового наряду Заставнівського ВП Кіцманського відділу ГУНП в Чернівецькій області, під час проведення раптової перевірки 16.05.2017 року. (т.1 а. с. 198).

16 травня 2018 року складено висновок службового розслідування, який затверджено начальником ГУНП в Чернівецькій області 16 травня 2018 року.

Із змісту вказаного висновку видно, що за наслідками службового розслідування було встановлено, що 16.05.2017 року о 08:40 год. надійшло повідомлення про злочин – крадіжку з автомобіля у м. Заставна. Слідчо-оперативна група Заставнівського ВП Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області на місце пригоди прибула о 08:50 год. Також у висновку зазначено, що наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області від 01.12.2016 року № 223 о/с призначено на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області сержанта поліції ОСОБА_1 Однак, останній з моменту призначення станом на 09-30 год. для виконання своїх службових обов’язків, згідно посадових інструкцій не прибув.

Таким чином, ОСОБА_1 в період часу з 28.04.2017 року по 16.05.2017 року допустив прогул без поважних причин (в.т.ч. відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня), що у відповідності до п. 4 ст. 40 КЗпП України дає підстави власнику або уповноваженому ним органу розірвати з працівниками трудовий договір, укладений на невизначений строк.

Зазначені вище дії ОСОБА_1 свідчать про порушення ними вимог ст. ст. 1 та 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та ОСОБА_8 поліцейського. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги ОСОБА_8 працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, а також частини 1 статті 18 Закону України «Про національну поліцію», яким зазначено, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та ОСОБА_8 поліцейського; професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва.

Обставини, що пом’якшують відповідальність ОСОБА_1 не виявлені. Обставини, що обтяжують відповідальність – умисні дії порушника.

За наслідками службового розслідування комісія прийняла рішення вважати відомості, що стали підставою для призначення службового розслідування, такими, що підтвердилися, за грубе порушення службової дисципліни поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області сержанта поліції ОСОБА_1, зі служби в поліції звільнити (т. 1 а. с. 194-197).

Начальником ГУНП в Чернівецькій області видано наказ від 17.05.2017 року № 238 «Про покарання». Вказаним наказом встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на вищевказаних посадах з 28.04.2017 року по 16.05.2017 року допустив прогул без поважних причин (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня).

Вказаним наказом, наказано: за грубе порушення службової дисципліни поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області сержанта поліції ОСОБА_1, зі служби в поліції звільнити. Водночас суд зазначає, що у змісті вказаного наказу відсутні будь які відомості, підписи покараних, які б вказували на те, що із вказаним наказом ознайомлено під підпис ОСОБА_1 та інших (т.1 а. с. 191.).

Крім того, в матеріалах службового розслідування міститься копія витяг із журналу реєстрації обліку робочого часу працівників Заставнівського ВП Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області. Із змісту копії вказаної книги видно, що в книзі ведеться облік працівників зокрема, за 26.04.2017 року зазначено 15 працівників, 27.04.2017 року 14 працівників, 28.04.2017 року 10 працівників, 29.04.2017 року 9 працівників, 01.05.2017 року 5 працівників, 02.05.2017 року 8 працівників, 03.05.2017 року 9 працівників, 05.05.2017 року 9 працівників, 06.05.2017 року 13 працівників, 07.05.2017 року 3 працівників, 08.05.2017 року 15 працівників, 10.05.2017 року 15 працівників, 11.05.2017 року 13 працівників, 12.05.2017 року 15 працівників, 13.05.2017 року 12 працівників, 14.05.2017 року 4 працівника,15.05.2017 року 12 працівників, 16.05.2017 року 14 працівників.

З цього приводу суд зазначає, пунктом 1 розділу 1 Положення № 1493 Заставнівське ВП Кіцманського ВП ГУНП є територіальним (відокремленим) структурним підрозділом Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, діяльність якого контролюється та координується начальником Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області. Відділення поліції підпорядковується начальникові ГУНП.

Згідно штатного розпису Кіцманського відділу поліції, загальний штат Заставнівського відділення поліції складає 64 посади, із них, як судом встановлено 45 посад атестовані працівники поліції за спеціальним званням, зокрема: підполковник поліції, майор поліції, капітан поліції, старший лейтенант поліції, старший сержант поліції, сержант поліції.

З цього приводу суд зазначає, що в матеріалах службового розслідування відсутні належні письмі докази, які б вказували на об’єктивність, повноту службового розслідування, оскільки з невідомих причин для суду, комісією не перевірено обставини невиходу на роботу - на службу в період із 25 травня по 25 липня 2017 року приблизно « 30»-« 50» поліцейських та інших працівників для виконання покладених на них завдань визначених Законом України «Про національну поліцію», Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України Затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460 - ІV та наказів, які регламентують їх діяльність.

Висновок комісією зроблено вибірково, стосовно сержанта поліції ОСОБА_1, без врахування вимог статті 70 Закону № 580-VIII, якою визначено, що відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків є тимчасовим недопущенням поліцейського до виконання обов'язків за займаною посадою з дня видання наказу від 26.04.2017 року № 398. У матеріалах справи відсутні належні докази, які б вказували, що відповідачем, його посадовими особами приймалося рішення – накази про скасування підстави відсторонення та видання відповідного наказу, яким би передбачалось продовження виконання обов'язків за займаною посадою.

Крім того, в матеріалах справи містяться посадові інструкції поліцейських сектору реагування патрульної поліції Заставнівського відділення поліції. Вказані посадові інструкції не доведені до посадових осіб, оскільки в них відсутні підписи посадових осіб про їх ознайомлення. (т. 2 а. с. 47-57).

З урахуванням дослідження письмових доказів, зокрема: матеріалів службового розслідування № 148-2017 року, наказу № 3468 від 16.05.2017 року «Про призначення службового розслідування», наказу № 398 від 26.04.2017 року «Про тимчасове відсторонення від виконання службових обов’язків», Висновку службового розслідування затвердженого 16 травня 2017 року, наказу від 17.05.2017 року № 238 «Про покарання», судом встановлено, що у вищевказаних наказах, висновку не враховано та не зазначено «поважні причини» відсутності працівника на роботі - прогулу без поважних причин, що узгоджується з судовою практикою (правовими позиціями Верховного Суду щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ) де зазначено, що до поважних причин можна віднести, зокрема, такі, як недопущення роботодавцем працівника до роботи, якщо для цього відсутні достатні підстави, у даному випадку визначені статтею 70 Закону № 580-VIII, якою передбачено, що відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків є тимчасовим недопущенням поліцейського до виконання обов'язків за займаною посадою з дня видання наказу, тобто з 26.04.2017 року.

З цього приводу суд приходить до висновку, що у матеріалах службового розслідування відсутні будь які належні, допустимі, достовірні та достатні докази, як передбачено ст. ст. 73-76 КАС України, які б вказували на порушення дисципліни, оскільки вищевказаним наказом сержанта поліції ОСОБА_1 було відсторонено від виконання службових обов'язків, вилучено табельну зброю, службове посвідчення, нагрудний знак, що послужило недопущенням поліцейського до виконання обов'язків за займаною посадою з 26.04.2017 р.

Однак, наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області від 25 травня 2017 року № 83 сержанта поліції ОСОБА_1, звільнено зі служби в поліції, без належних на те доказів, які б вказували на виявлені порушення. (т. 1 а. с. 35).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення в повному обсязі, виходячи з наступного.

З урахуванням зазначених обставин, суд зазначає, що правову основу служби в органах внутрішніх справ, органах поліції становлять Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти, у тому числі нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, акти органів місцевого самоврядування, прийняті у межах їх повноважень, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, статути органів внутрішніх справ.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Головне управління Національної поліції України в Чернівецькій області у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Статут № 3460), Кодексом законів про працюю України від 10.12.1971 року № 322 - VІІІ (далі - КЗпП України).

У відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону №580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав ОСОБА_8 поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частину 1 статті 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та ОСОБА_8 поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема до медичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно ст. 19 Закону України Про Національну поліцію від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII) у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Відповідно п. 11 ч. 1 ст. 22 Закону № 580-VIII керівник поліції приймає на службу та звільняє зі служби, призначає та звільняє з посад поліцейських відповідно до положень цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону № 580-VIII призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Статтею 47 Закону № 580-VIII встановлено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Відповідно до п. 9 Розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 580-VIII передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Згідно п. 10 Розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 580-VIII працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Таким чином, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, що 20.10.201 року позивача було прийнято на службу в УМВС України в Чернівецькій області, а з 07.11.2015 року позивач проходить службу ГУНП в Чернівецькій області.

Статтею 58 Закону № 580-VIII передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Таким чином, на думку суду, відповідно до пункту 9 Розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 580-VIII видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Згідно ст. 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Згідно ст. 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно ст. 70 Закону № 580-VIII поліцейський, щодо якого проводиться службове розслідування, може бути відсторонений від виконання службових обов'язків у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Національної поліції України.

Поліцейський, який є керівником органу (підрозділу) поліції, відстороняється від виконання службових обов'язків у разі прийняття відповідною місцевою радою резолюції недовіри згідно з положеннями статті 87 цього Закону.

Поліцейський, щодо якого здійснюється кримінальне провадження, може бути відсторонений від посади в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків є тимчасовим недопущенням поліцейського до виконання обов'язків за займаною посадою.

За особою, відстороненою від виконання службових обов'язків (посади), зберігаються всі види грошового забезпечення, які були їй визначені до відсторонення, крім премії.

Поліцейський вважається відстороненим від виконання службових обов'язків з дня видання відповідного наказу до дня видання наказу про допуск до виконання службових обов'язків за займаною посадою.

У разі якщо поліцейського, відстороненого від виконання службових обов'язків (посади), звільнено зі служби в поліції до дня видання наказу про допуск до виконання службових обов'язків за займаною посадою, він вважається таким, що був відсторонений від виконання службових обов'язків за посадою до дня звільнення зі служби в поліції. Протягом періоду, коли поліцейського відсторонено від виконання службових обов'язків (посади), призначення такої особи на будь-яку іншу посаду заборонено.

Якщо поліцейського відсторонено від виконання службових обов'язків (посади), його можуть допустити до виконання службових обов'язків за займаною посадою або призначити на іншу посаду лише після скасування підстави відсторонення та видання відповідного наказу.

На період відсторонення від виконання службових обов'язків (посади) у поліцейського вилучається службове посвідчення, спеціальний нагрудний знак і табельна вогнепальна зброя. Службове посвідчення та спеціальний нагрудний знак поліцейського, відстороненого від виконання службових обов'язків (посади), зберігаються в його безпосереднього керівника. Табельна вогнепальна зброя поліцейського, відстороненого від виконання службових обов'язків (посади), зберігається в черговій частині органу (закладу, установи), де проходить службу поліцейський.

Відповідно ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Враховуючи, що Законом України "Про Національну поліцію" не врегульовано питання поновлення на службі, суд вбачає наявними підстави застосування в даному випадку норми Кодексу законів про працю України.

Приписи Закону №580-VIII передбачають можливість поширення на службові відносини трудового законодавства. У зв'язку з цим, суд виходить з того, що при вирішенні публічного спору пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Оскільки норми спеціального закону (Закон №580-VIII) не регулюють процедуру розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, суд застосовує у спірних правовідносинах норми трудового законодавства.

Відповідно п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтею 139 КЗпП України визначено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно ст. 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю.

У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Відповідно ст. 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Згідно ст. 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.

У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.

Відповідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно ст. 1471 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Відповідно ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно ст. 152 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право замість накладання дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу.

Згідно з п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 р. №901-VIII до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 р. № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі – Статут № 3460) визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Відповідно ст. 1 Статуту № 3460 службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та ОСОБА_8 працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Статтею 2 Статуту № 3460 визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

У статті 3 Статуту № 3460 зазначено, що начальник - особа начальницького складу, яка має право віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником.

Начальники, яким особи рядового і начальницького складу підпорядковані по службі хоча б тимчасово, якщо про це оголошено наказом, вважаються прямими.

Найближчий до підлеглого прямий начальник є його безпосереднім начальником.

Начальники в межах наданих їм повноважень можуть видавати накази, які є обов'язковими для виконання.

Згідно ст. 4 Статуту № 3460 наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати.

Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі.

У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

Накази повинні бути законними, зрозумілими і виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк.

Віддання і виконання наказу, який суперечить закону, або невиконання правомірного наказу тягне відповідальність, передбачену цим Статутом та іншими законодавчими актами.

Відповідно ст. 5 Статуту № 3460 за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно ст. 7 Статуту № 3460 службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги ОСОБА_8 працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно ст. 8 Статуту № 3460 Начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог ОСОБА_8 працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості.

Начальник зобов'язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником.

Згідно ст. 12 Статуту № 3460 на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно ст. 13 Статуту № 3460 Правом накладання дисциплінарних стягнень користуються тільки прямі начальники.

Відповідно ст. 14 Статуту № 3460 з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.

Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Особа рядового або начальницького складу органу внутрішніх справ, яка повідомила про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншим працівником міліції, не може бути звільнена із служби чи змушена до звільнення або притягнута до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з таким повідомленням.

Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку.

З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення або невиконанню вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції за рішенням начальника органу, який має право приймати або звільняти із служби особу, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування.

Згідно ст. 17 Статуту № 3460 особа рядового або начальницького складу, щодо якої проводиться службове розслідування, може бути відсторонена від посади із збереженням посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років та безперервну службу, інших виплат і надбавок.

Рішення про відсторонення особи рядового або начальницького складу від посади можуть приймати начальники, яким надано право прийняття на службу або призначення цієї особи на посаду, шляхом видання письмового наказу.

Тривалість відсторонення від виконання службових обов'язків за посадою не повинна перевищувати часу, передбаченого для проведення службового розслідування.

Відсторонення від виконання службових обов'язків особи рядового або начальницького складу в разі її появи на службі в стані сп'яніння, відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони може здійснювати також безпосередній або старший прямий начальник без видання письмового наказу на строк до однієї доби.

Особа рядового або начальницького складу, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, та/або пов'язаного із зловживанням своїм службовим становищем, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

Особа рядового або начальницького складу, стосовно якої складено протокол про корупційне адміністративне правопорушення, може бути відсторонена керівником відповідного органу внутрішніх справ від виконання службових повноважень до закінчення розгляду справи судом.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України (ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 р. №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 р. за №541/23073 (далі - Інструкція ).

Пунктом 2.1 вказаної Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.

Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення (п. 5.4. Інструкції).

Положеннями п. 8.3 Інструкції встановлено, що в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Поряд з цим, проаналізувавши наведені вище норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, варто зазначити, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. А такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Водночас при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість таких, обставини, за яких вони вчинені, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Що стосується поняття «поважні причини», наявність яких не дає змоги роботодавцю вважати відсутність працівника на роботі прогулом без поважних причин, то згідно із судовою практикою (правовими позиціями Верховного Суду щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ) до поважних причин можна віднести, зокрема, такі: недопущення роботодавцем працівника до роботи, якщо для цього відсутні достатні підстави; невихід працівника на роботу, переведення на яку було здійснено з порушенням трудового законодавства; наявність медичних документів, що підтверджують неможливість виконання працівником своїх обов’язків; виклик до органів, явка до яких є обов’язковою (наприклад, прокуратура, суд, військовий комісаріат); наявність працівника на території підприємства, хоча й не на робочому місці; відмова від роботи, не передбаченої трудовим договором, або у зв’язку із станом здоров’я чи небезпечністю такої роботи для життя працівника; незаконна відмова роботодавця в наданні працівнику належних йому пільг (наприклад, на додатковий час для відпочинку тощо).

Відповідно ст. 47 Закону № 889-VIII правилами внутрішнього службового розпорядку державного органу (далі - правила внутрішнього службового розпорядку) визначаються: 1) початок та кінець робочого часу державного службовця; 2) перерви, що надаються для відпочинку та прийняття їжі; 3) умови і порядок перебування державного службовця в державному органі у вихідні, святкові та неробочі дні, а також після закінчення робочого часу; 4) порядок доведення до відома державного службовця нормативно-правових актів, наказів (розпоряджень) та доручень із службових питань; 5) загальні інструкції з охорони праці та протипожежної безпеки; 6) загальні правила етичної поведінки в державному органі; 7) порядок повідомлення державним службовцем про його відсутність на службі; 8) порядок прийняття та передачі діловодства (справ) і майна державним службовцем; 9) інші положення, що не суперечать цьому Закону та іншим актам законодавства

Правила внутрішнього службового розпорядку затверджуються загальними зборами (конференцією) державних службовців державного органу за поданням керівника державної служби і виборного органу первинної профспілкової організації (за наявності) на основі типових правил.

Правила внутрішнього службового розпорядку доводяться до відома всіх державних службовців під підпис.

Типові правила внутрішнього службового розпорядку затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Наказом національного агентства України з питань державної служби № 50 від 03.03.2016 року затверджено Типові правила внутрішнього службового розпорядку (далі – Правила).

Відповідно розділу 4 Правил державний службовець повідомляє свого безпосереднього керівника про відсутність на роботі у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв'язку або іншим доступним способом.

У разі недотримання державним службовцем вимог пункту 1 цього розділу складається акт про відсутність державного службовця на робочому місці.

У разі ненадання державним службовцем доказів поважності причини своєї відсутності на роботі він повинен подати письмові пояснення на ім'я керівника державної служби щодо причин своєї відсутності.

Із змісту висновку щодо наявності дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 від 16 травня 2017 року встановлено, що комісія встановила порушення ОСОБА_1 правил внутрішнього службового розпорядку, зокрема відсутність на робочому місці більше 3 годин у період із 28.04.2017 року по 16.05.2017 року, тобто прогул без поважних причин.

Однак, з урахуванням дослідження письмових доказів, судом встановлено, що в матеріалах службового розслідування, які стали підставою прийняття оскаржуваного рішення не зазначено та не враховано, що наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області № 398 від 26.04.2017 року відсторонено від виконання службових обов’язків за займаною посадою поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області сержанта поліції ОСОБА_1, тобто здійснено недопущення ОСОБА_1 до роботи - виконання службових обов’язків, вилучивши в останнього табельну вогнепальну зброю, службове посвідчення нагрудний знак. Крім того, відсутні належні докази, які б обґрунтували законність прийняття оскаржуваного рішення, а також акти про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці та інші письмові докази.

Суд вважає, що висновки службового розслідування були передчасними, необґрунтованими, необ’єктивними та неповними, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ (поліції) з 20.10.2014 року на займаній посаді з 01.12.2016 року За вказаний період позивач заохочувався 1 раз, характеризується позитивно, до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Як зазначалося вище, ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарному стягненню у вигляді звільнення з посади можуть передувати такі дисциплінарні стягнення як, усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідність.

Відповідно до ч. 10 та 15 ст. 14 Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Крім того, суд враховує, що статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Зокрема, такі відомості повинні бути викладені у висновку службового розслідування.

Однак, у вищезазначених матеріалах службового розслідування відсутні докази про те, ще ОСОБА_1, вимагав та отримав неправомірну вигоду, що його затримали за вчинення правопорушення, пред’явили підозру, притягнули до кримінальної відповідальності, що стало підставою для відсторонення ОСОБА_1, від виконання службових обов’язків – недопущення працівника до роботи, вилучення табельної вогнепальної зброї, службового посвідчення, нагрудного знака.

У висновках службового розслідування, ні у спірних наказах не зазначено, якими доказами доведено протиправні дій ОСОБА_1, а також яка шкода була заподіяна позивачем внаслідок допущених ним порушень у зв’язку з відстороненням від виконання ним службових обов’язків – недопущення до роботи, вилучення табельної вогнепальної зброї, службового посвідчення, нагрудного знака, чим це підтверджується.

А також не вказано, що характеризує проступок позивача саме з найтяжчої сторони, враховуючи те, що звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

З цього приводу, суд зазначає, що статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, дотримання вказаних вимог закону не було підтверджено відповідачем в ході розгляду справи, хоча такі обставини є істотними при вирішенні питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, а їх неврахування вказує на порушення встановленої процедури та порядку накладення стягнення.

Судом встановлено, що перед застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, відповідачем не було враховано відсутність доказів, які б вказували на протиправність дій позивача, тяжкість проступку, не наведено яку шкоду було заподіяно позивачем, не зазначено чи враховувалося та досліджувалося відповідачем попередня поведінка позивача, його ставлення до виконання службових обов'язків, рівень його кваліфікації. Також матеріали службового розслідування, в порушення вимог Інструкції, не містять відомостей про мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим. У той же час, без дослідження та надання оцінки вказаним обставинам, відповідачем до позивача було застосовано крайню міру дисциплінарної відповідальності - звільнення.

З огляду на вищезазначене, судом встановлено, що при проведенні службового розслідування відповідачем не було здобуто та не надано суду доказів про те, що сержант поліції ОСОБА_1 вчинив правопорушення за яке передбачена відповідальність. Також, не надано повної, об’єктивної оцінки всім обставинам, не досліджено всебічно всі обставини та матеріали справи про дисциплінарний проступок вчинений позивачем, що призвело до неправильного та передчасного висновку і як наслідок до незаконного звільнення позивача зі служби в поліції.

Крім того, пунктом 6.3 Інструкції визначено, що забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Дослідженням матеріалів справи та матеріалів службового розслідуванням, судом встановлено, що в матеріалах міститься письмове пояснення, яке позивач власноручно написав 16.05.2017 року на бланку пояснення, проте, у графі хто отримав пояснення значиться розбіжність щодо осіб, хто саме його відбирав та у якому саме місці. Також, позивач, зазначив, що окремо письмові чи усні пояснення щодо причин його невиходу на роботу за його участі, ним не надавалися, під час службового розслідування відповідач не пропонував йому надати відповідні пояснення.

Наведені вище обставини не обґрунтовано та не спростовано в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладені обставини, судом встановлено, що відповідачем під час проведення службового розслідування всупереч вимог пункту 6.3 Інструкції, без отримання від позивача письмового пояснення з урахуванням об'єктивних обставин та за відсутності акта про відмову позивача в наданні письмового пояснення, у відсутності актів, які б вказували про невихід на роботу та їх причину, підстави, та інших матеріалів, а також без врахування власного наказу про відсторонення від виконання службових обов’язків за посадою – недопущення до роботи, що передбачено Законом, затвердив вищевказані висновки службового розслідування, на підставі яких прийнято оскаржуваний наказ.

Частиною 1 ст. 74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки в матеріалах службового розслідування відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які б вказували на допущені порушення позивачем, а тому, суд не бере до уваги висновок службового розслідування затверджений відповідачем 04.05.2017 року, а також висновок службового розслідування затверджений відповідачем 16.05.2017 року, у зв’язку з тим, що сержант поліції ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 7 Дисциплінарного статуту, виконав наказ начальника, яким його відсторонили від виконання службових обов’язків, тобто здійснили недопущення до роботи – до виконання службових обов’язків. При цьому суд звертає увагу, що не виконання наказу, тягне за собою відповідальність встановлену законом.

Відповідно ч. ч. 1-2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльність держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуваннями судової практики європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень статті 1 Протоколу N 1 держава зобов'язана вжити заходи у вигляді розслідування, то останнє повинно бути проведене об'єктивно, у розумні строки і неупереджено (див., mutatis mutandis, "Велікова проти Болгарії", N 41488/98, п. 80, CEDH 2000-VI). Суд нагадує, що мінімальний та ефективний критерій розслідування залежить від обставин справи, які оцінюються на основі сукупності фактів та беруться до уваги разом з реальною роботою, проведеною при розслідуванні. Неможливо передбачити всю різноманітність ситуацій в процесуальних документах розслідування (див., mutatis mutandis, рішення "Каіа проти Туреччини" від 19 лютого 1998 року, Збірник 1998-I, пп. 325-326, пп. 89-91, і "Гюлес проти Туреччини" від 27 липня 1998 року, Збірник 1998-IV, пп. 1732-1733, параграфи 79-81).

Пункт 107 рішення ЄСПЛ: що стосується розслідування, то Суд ще раз нагадує, що він не може заміняти функції внутрішніх органів, зокрема прокуратури, щоб вказувати їй, як вести розслідування або вчиняти будь-які інші дії. Суд, таким чином, не має компетенції у вивченні питання щодо факту того, чи володів заявник, in fine, двома бивнями мамонта, колекцією коштовностей чи інших об'єктів, і де вони можуть на даний час знаходитись. Проте Суд вважає за необхідне дослідити, чи було розслідування ефективним та послідовним з точки зору обставин, які були викладені заявником, і чи таке розслідування відповідало позитивним зобов'язанням відповідно до статті 1 Протоколу N 1.

Враховуючи зазначені вище обставини, суд вважає, що обставини, які стали підставою для накладення на сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, не знайшли свого обґрунтованого підтвердження та не вказують у достовірний спосіб на протиправну поведінку позивача, яка може мати своїм наслідком звільнення в порядку дисциплінарної відповідальності, оскільки не узгоджуються з вимогами статті 1 Протоколу N 1 де держава зобов'язана вжити заходи у вигляді розслідування, то останнє повинно бути проведене об'єктивно та неупереджено.

Враховуючи зазначені вище обставини, суд вважає, що обставини, які стали підставою для накладення на сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, не знайшли свого обґрунтованого підтвердження та не вказують у достовірний спосіб на протиправну поведінку позивача, яка може мати своїм наслідком звільнення в порядку дисциплінарної відповідальності, оскільки не узгоджуються з вимогами статті 1 Протоколу N 1 де держава зобов'язана вжити заходи у вигляді розслідування, то останнє повинно бути проведене об'єктивно та неупереджено.

Враховуючи, що Законом України "Про Національну поліцію" не врегульовано питання поновлення на службі, суд вбачає наявними підстави для застосування в даному випадку норми Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби" від 26.05.2010 р. № 753/11/13-10 зазначено, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин.

Враховуючи, що Законом України "Про Національну поліцію" не врегульовано питання поновлення на службі, суд вбачає наявними підстави застосування в даному випадку норми Кодексу законів про працю України.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 19 постанови від 06.11.1992 р. № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”, вбачається у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 27.05.2014 року справа № 21-108а14 та від 28.10.2014 року справа № 21-484а14.

При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд також враховує висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 21.05.2014 року у справі № 6-33цс14, відповідно до яких закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір повноваженнями про обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині 1 статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП України).

Згідно із п. 2 та 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби – у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи висновок суду про протиправність наказу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області № 83 о/с від 25.05.2017 року “По особовому складу” в частині звільнення сержанта поліції ОСОБА_1 беручи до уваги вимоги ч. 1 ст. 235 КЗпП України, позивача необхідно поновити на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області сержанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції з 25.05.2017 року, допустивши рішення в частині поновлення на роботі до негайного виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з п. п. 1 та 6 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень та стягнути з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у ході розгляду справи, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням того способу захисту порушеного права, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

Оскільки судом встановлено факт протиправності звільнення позивача із займаної посади, відтак, період часу з 26 травня 2017 року по 27 червня 2018 року є періодом вимушеного прогулу позивача, а втрачений за цей час заробіток, відповідно до вимог чинного законодавства України, підлягає відшкодуванню, виходячи з розміру середньоденного заробітку за останні два місяці, що передували звільненню.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України “Про оплату праці” порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Із п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Згідно довідки ГУНП в Чернівецькій області № 17 від 11.01.2018 року сума одноденного грошового забезпечення позивача становить 116,03 грн. (т. 1 а. с. 234).

Згідно п. 6 розділу III "Окремі питання виплати грошового забезпечення" Порядку та умову виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 р. № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 р. за № 669/28799, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про стягнення із ГУНП в Чернівецькій області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26 травня 2017 року по 27 червня 2018 року у сумі 46179,94 грн. (398 днів Х 116,03 грн).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України рішення в частині присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби – у межах суми стягнення за один місяць, підлягає до негайного виконання.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 19, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 9,11, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю. 2. Скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 25.05.2017 року № 83 о/с в частині звільнення поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області сержанта поліції ОСОБА_1, з 25 травня 2017 року. 3. Поновити сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області з 25 травня 2017 року. 4. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь сержанта поліції ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 травня 2017 року по 27 червня 2018 року у сумі 46179,94 грн. 5. Рішення в частині поновлення сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць, підлягає до негайного виконання.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Суддя П.Д. Дембіцький