Ухвала суду № 75045534, 26.06.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

26 червня 2018 року справа № 823/1359/18 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Мельникової О.М.,

позивача – ОСОБА_1 (за особисто),

представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглядаючи у підготовчому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору – Інспекція з державного нагляду за охороною праці ОСОБА_3 в Черкаській області про визнання дій протиправними та скасування актів розслідування нещасного випадку і зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

26.03.2018 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі-відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати акт розслідування нещасного випадку від 17.11.2017 №Н-5*, що стався з позивачем 23.02.2017 та акт від 17.11.2017 за формою НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру;

- зобов’язати комісію з розслідування нещасних випадків Головного управління Національної поліції в Черкаській області провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 23.02.2017 та прийняти рішення у відповідності до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України від 27.12.2002 №1346;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати, пов’язані з юридичною допомогою в сумі 10000 грн.

27.04.2018 представник відповідача подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв’язку з пропуском позивачем без поважних причин строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання зазначено, що позивач отримав спірні акти 28.11.2017, а позов подано до суду у березні 2018 року, тобто позивач пропустив строк звернення в суд з цим позовом.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти залишення без розгляду позовної заяви.

Заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши доводи заявленого клопотання, судом встановив таке.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частин 1-2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”, Європейська Конвенція “Про захист прав людини і основоположних свобод” і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини”, правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично й не має абсолютного характеру.

На підставі ч.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні ЄСПЛ по справі “Мушта проти України” зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби

У рішенні ЄСПЛ у справі “Плахтєєв та Плахтєєва Проти України” зазначено, що пункт 1 статті 6 Ковенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено “право на суд”, одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності. Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справі “Ашинґдейн проти Сполученого Королівства” (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року).

Так, у клопотанні про залишення позову без розгляду представник відповідача вказує, що позивач отримав спірні акти 28.11.2017, що підтверджується його підписом у журналі обліку нещасних випадків ГУНП в Черкаській області. Разом з тим з копії вказаного журналу не вбачається, що позивачем саме отримані копії оскаржуваних актів, а згідно з поясненнями позивача він був з ними ознайомлений під підпис.

Суд наголошує, що для повноцінного здійснення захисту свого порушеного права, позивач повинен не тільки бути обізнаним про сам факт порушення, але й знати чітко визначені підстави та мотиви допущення останнього.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 у справі “Беллет проти Франції”, в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Ч.3 ст.123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Однак, в силу положень ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 КАС України).

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 236, 241-246, 255, 294-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Черкаській області про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору – Інспекція з державного нагляду за охороною праці ОСОБА_3 в Черкаській області про визнання дій протиправними та скасування актів розслідування нещасного випадку і зобов’язання вчинити дії.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.А. Рідзель

Ухвала у повному обсязі складена 02.07.2018.